Ухвала суду № 94126767, 13.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10158/20

У Х В А Л А

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

13 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача від 18 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 380/10158/20 за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування вимоги та наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-1-1996 від 13 жовтня 2020 року про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) на зовнішній поверхні будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № 262 від 04 листопада 2020 року про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм.

Ухвалою судді від 17 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

18 грудня 2020 року від представника позивача на електронну адресу суду (вх. № 68743) надійшла заява про забезпечення позову.

Подана заява обґрунтована тим, що Департаментом містобудування Львівської міської ради винесено наказ № 262 від 04 листопада 2020 року про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) за адресою: м. Львів, вул. Рубчака, 5. На думку позивача, існування такого наказу свідчить про наявність реальних ризиків, що відповідач може повторно демонтувати вивіски, і для відновлення його порушених прав, він змушений буде звертатися до відповідних підприємств, установ та організацій з метою повторного встановлення вивісок приватного нотаріуса.

Позивач вважає, що ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача є очевидними, оскільки його дії щодо винесення такого рішення є повторними, зважаючи на те, що на розгляді Львівського окружного адміністративного суду вже перебувала справа позивача, у якій суд дійшов висновку про порушення відповідачем його прав та скасував протиправні рішення. Звертає увагу на те, що такі дії відповідач здійснює повторно, ігноруючи, при цьому, ті обставини, які зазначені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі № 1340/5643/18.

Також позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення в частині порушених прав позивача дії наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 262 від 04 листопада 2020 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» до набрання законної сили судовим рішенням, можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а рішення суду не забезпечить у повній мірі відновлення порушених прав позивача. Більше того, застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, а вжиття указаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. В той же час задоволення заяви про забезпечення позову не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідача додаткових обтяжень, а утримання від виконання оскаржуваного рішення не має невідворотного характеру.

Підсумовуючи вищенаведене, позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень існує очевидна загроза того, що будуть здійснюватися подальші дії щодо демонтажу вивісок, що призведе до завдання матеріальної шкоди та шкоди професійній діяльності нотаріуса через невідповідність його робочого місця вимогам закону унаслідок такого демонтажу.

Із урахуванням наведеного, позивач просить суд:

- заяву приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити;

- зупинити дію наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 262 від 04 листопада 2020 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 380/10158/20.

Вирішуючи подану представником позивача заяву про забезпечення позову суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами четвертою - шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм вказує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Предметом оскарження у цій справі є вимога Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р-1-1996 від 13 жовтня 2020 року про демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) на зовнішній поверхні будинку за адресою м. Львів, вул. Рубчака, 5 та наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради № 262 від 04 листопада 2020 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)».

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач покликається на те, що унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень існує очевидна загроза здійснення подальших дій щодо демонтажу вивісок, що у свою чергу призведе до завдання матеріальної шкоди та шкоди професійній діяльності нотаріуса через невідповідність його робочого місця вимогам закону унаслідок такого демонтажу.

З цього приводу суд зазначає про те, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Проте, всупереч наведеному, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві від 18 грудня 2020 року може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Судом також не враховуються доводи позивача про ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення відповідача - наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 262 від 04 листопада 2020 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень можуть справляти певний вплив на особу. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 262 від 04 листопада 2020 року «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Тому суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, суд дійшов висновку, що в заяві представника позивача від 18 грудня 2020 року про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача від 18 грудня 2020 року про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 13 січня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.