Рішення № 94126736, 14.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9173/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601 м. Київ вул. Академіка Богомольця 10), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007 м. Львів пл. Ген.Григоренка 3) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення матеріалів про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідачу у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання та прийняти рішення про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що проходив службу в органах внутрішніх справ України на з 01.10.1966 по 04.04.1995. Оскільки позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, він звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області для призначення одноразової грошової допомоги, які у подальшому скеровано відповідачу. Листом відповідача за вих. № 8198/33 від 16.03.2020 такі матеріали повернуто на адресу Ліквідаційної комісії для доопрацювання та у подальшому такі скеровано позивачу. Вважає, що такі дії відповідача порушують його права, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 28.10.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - третя особа, Головне управління МВС України у Львівській області) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 62236 від 23.11.2020), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що при прийнятті рішення про повернення документів позивача на доопрацювання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки ОСОБА_1 не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» № 1317 від 03.12.2009. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги зазначив, що МВС України наділене дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у її видачі, відтак суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа подала письмові пояснення щодо предмета спору (вх. № 65354 від 07.12.2020), у яких проти позову заперечила. Вважає, що Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області в повній мірі вжито заходів та дотримано процедури скерування та розгляду матеріалів щодо прийняття/відмови рішення про виплату/відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.

Представник третьої особи надіслав до суду письмові пояснення щодо позову (вх. № 65354 від 07.12.2020), у яких проти позову заперечив. В обґрунтування зазначено, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги або відмову у виплаті такої не приймалося, а документи позивача лише було повернено на доопрацювання. Вважає, що Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області в повній мірі вжито заходів та дотримано процедури скерування та розгляду матеріалів щодо прийняття/відмови рішення про виплату/відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав до суду відповідь на пояснення (вх. № 67590 від 15.12.2020), у яких вказав. Що посилання відповідача та третьої особи на те, що в склад комісії, яка проводила медико-соціальну експертизу, не залучався представник МВС є, на його думку, безпідставним та не може бути виною позивача, оскільки саме відповідач повинен був забезпечити участь свого представника в комісії, яка проводила медико-соціальну експертизу. Зазначив, що пояснення та відзив не містять інформації про те, які дії ними вживалися для проведення експертизи у спосіб, передбачений Положенням, та який дав би можливість отримати одноразову грошову допомогу позивачу у справі. Також звернув увагу на те, що п. 14 Порядку № 850 передбачено вичерпний перелік підстав для у відмови у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01.10.1966 по 04.04.1995, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданою обласною МСЕК № 1 Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи серії 12 ААА № 011332 від 22.01.2020 (підстава - акт огляду МСЕК № 97), позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності, причина втрати професійної працездатності - захворювання, отримане в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333836 від 22.01.2020 ОСОБА_1 у зв`язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ, пожиттєво встановлено другу групу інвалідності.

У зв`язку з вищенаведеним позивач 09.06.2020 звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

До заяви (рапорту), зокрема, додано:

- довідку МСЕК про втрату працездатності;

- копію довідки МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності;

- постанову № 127 від 19.11.2019;

- копії паспорта та ідентифікаційного коду;

- довідку МСЕК № 87 від 01.06.2020.

Департамент охорони здоров`я та реабілітації МВС України розглянув подані документи та листом «Про розгляд документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги» № 8198/33 від 10.08.2020 повідомив, що визначити обґрунтовану позицію щодо виплати чи невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю колишньому працівнику міліції ОСОБА_1 . ДОЗР МВС не має можливості через невідповідне оформлення документів.

Листом № 140 від 11.08.2020 «Про повернення матеріалів» Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області позивача повідомлено про те, що вказані документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, за результатами опрацювання таких матеріалів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» № 1317 від 03.12.2009, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно із Порядком. Повідомлено також про необхідність прибути до Ліквідаційної комісії для отримання поданих документів.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги та дії відповідача щодо повернення поданих документів безпідставними, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 (чинного до 07.11.2015) (далі - Закон № 565-XII) у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з п. 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Водночас за змістом п. 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок № 850).

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 2 Порядку № 850 обумовлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку № 850 установлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до п. 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цього Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З аналізу наведених правових норм слідує, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»; обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на Міністерство внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедур по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 31.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 13.02.2018 у справі № 806/845/16, від 15.05.2018 у справі № 161/16343/17, від 19.09.2018 у справі № 750/2250/17, що в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Так, згідно з матеріалами справи, Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області на виконання вимог п. 8 Порядку № 850 подані позивачем матеріали направлено до МВС України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

У свою чергу, в силу п. 9 Порядку № 850 МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов`язаний був прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначення цієї допомоги.

Однак Департаментом охорони здоров`я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України жодного із цих рішень не прийнято, натомість документи на призначення одноразової грошової допомоги повернено.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком № 850 не передбачено, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачеві, а не повертати матеріали, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 19.09.2018 у справі № 530/1280/17, від 03.10.2018 у справі № 361/7249/17, від 19.02.2019 у справі № 802/498/18-а та повинні застосовуватись до спірних правовідносин в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 33836 від 22.01.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (захворювання отримане в період проходження служби в органах внутрішніх справ).

Позивач 09.06.2020 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою (рапортом) про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

Ліквідаційною комісією Головного управління МВС у Львівській області скеровано документи до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Однак згідно з листом Ліквідаціної комісії Головного управління МВС України у Львівській області № 140 від 11.08.2020 «Про повернення матеріалів» позивача повідомлено про те, що вказані документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, за результатами опрацювання таких матеріалів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» № 1317 від 03.12.2009, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно із Порядком.

Надаючи оцінку діям Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд зазначає, що відповідно до вимог Порядку № 850 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.

Крім цього, у контексті наведених вище обставин, суд враховує, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

У зв`язку з цим суд вважає, що в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення з приводу призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до МВС України щодо зобов`язання повторно розглянути питання та прийняти рішення про призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також аргументи щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень щодо прийняття такого рішення суд керується таким.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено, що МВС України не розглянуто по суті питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та не прийнято рішення щодо того, чи наявні/відсутні всі визначені Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 умови для цієї виплати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що не повинен підміняти МВС України та замість нього вирішувати питання, щодо якого відповідач ще не прийняв жодного рішення.

Отже, у зв`язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення з приводу призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти відповідне рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 28.12.2020 по 13.01.2021 включно справу розглянуто в перший робочий день судді - 14.01.2021.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення з приводу призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601 м. Київ вул. Академіка Богомольця 10; код за ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності за захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти відповідне рішення.

4. У задоволення решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур