Рішення № 94126671, 13.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9494/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 в частині виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, в тому числі щодо затримки виплати суми компенсації податку на доходи фізичних осіб, що підлягала одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області грошове забезпечення за весь період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 року, а саме з 24.12.2019 року по день постановлення рішення по цій адміністративній справі, із розрахунку 702,80 грн в день, з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області, на користь ОСОБА_1 5687,45 гривень, що підлягали одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визначеного у рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019, яке набрало законної сили 28.01.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ від в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено позивача на посаді, стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 21435,44 гри, з урахуванням податків, зборів га обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.

Проте, наказ про поновлення позивача видано 03.01.2020. Безспірне списання коштів у розмірі 21435,44 грн. згідно виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 ГУДКСУ у Львівській області здійснено на підставі листа ГУ НП у Львівській області від 24.04.2020 №847/05/17-2020, із зазначеної суми було утримано прибутковий податок в сумі 3269,81 грн та військовий збір у сумі 272,48 грн, безпосередньо стягувачеві перераховано кошти у сумі 17893,15 грн. Вказує, що податок з доходів фізичних осіб в сумі 3269,81 грн компенсовано позивачу не було. Решта суми - 15848,96 гр сплачено ГУ НП у Львівській області 25.06.2020 в наступному порядку: 13229,85 грн - на рахунок ОСОБА_1 , 2417,64 грн вмісцевий бюджет у Залізничному районі, 201,47 грн - УДКСУ у Галицькому p-ні. Зазначені кошти в сумі 13229,85 грн. надійшли на рахунок 25.06.2020, а кошти в сумі 2417,64 грн., які підлягали одночасній компенсації ПДФО компенсовано не було. Звертає увагу, що рішення в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягало до негайного виконання, тобто з 24.12.2020, щодо решти суми - з дня наступного за днем набрання законної сили (28.01.2020) вищевказаним рішенням Львівського окружного адміністративного суду, тобто з 29.01.2020. Оскільки рішення суду належним чином не виконано, просить стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області грошове забезпечення за весь період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2020.

Ухвалою суду від 25.11.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву від 17.12.2020 (вх. № 68399). Зазначає, що згідно з резолютивною частиною рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №1.380.2019.005771 вирішено стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 37284,40 грн. (в т.ч. 21435,44 грн до негайного виконання за один місяць) з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів відповідно до чинного законодавства. Таким чином, спосіб виконання судового рішення, зокрема проведення необхідних відрахувань із суми коштів, що підлягала стягненню на користь позивача встановлено судом. Визначення розміру податків, внесків та зборів, які справляються з нарахованих сум грошового забезпечення, покладено на відповідний фінансовий орган у складі відповідача, який в свою чергу, повинен виплатити за рішенням суду відповідні кошти позивачу з утриманням з них вказаних податків, внесків та зборів. Виконання судового рішення від 23.12.2019 у справі №1.380.2019.005771 про стягнення з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за період вимушеного прогулу здійснювалося не ГУНП у Львівській області, а Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2091.005771 визнано протиправним та скасувано наказ від 31.10.2019 № 729 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 31.10.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019 та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 21435,44 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, звернуто до негайного виконання.

Вказане рішення набрало законної сили 28.01.2020.

Згідно з листами Головного управління державної казанчейської служби України у Львівській області від 30.04.2020 № 13-08/3298, від 12.08.2020 від 04-07/5809 повідомлено ОСОБА_1 про те, що Головним управлінням Казначейства 28.04.2020 забезпечено здійснення безспірного списання коштів в сумі 21435,44 грн за виконавчим листом Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі № 1.380.2019.005771 в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць в сумі 21435,44 грн. з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. На підставі повідомлення Головного управління Національної поліції у Львівській області від 24.04.2020 № 847/05/17-2020 із зазначеної у виконавчому документі суми коштів було утримано прибутковий податок в сумі 3269,81 грн. та військовий збір у сумі 272,48 грн., а безпосередньо стягувачу - ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 17893,15 грн.

Окрім того, 25.06.2020 згідно платіжних доручень перераховано 13229, 85 грн ОСОБА_1 , 201, 47 грн військовог збору, 2417, 64 грн прибуткового податку.

Оскільки позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 в частині виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, в тому числі щодо затримки виплати суми компенсації податку на доходи фізичних осіб, що підлягала одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області грошового забезпечення за весь період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 року, а саме з 24.12.2019 року по день постановлення рішення по цій адміністративній справі, із розрахунку 702,80 грн в день, з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення; стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області, на користь ОСОБА_1 5687,45 гривень, що підлягали одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визначеного у рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з приписами частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Пункт 3 частини першої статті 371 КАС України визначає, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною п`ятою статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 825/1281/16.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 236 цього ж Кодексу, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, що вказують на його бажання виконувати рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2091.005771 визнано протиправним та скасовано наказ від 31.10.2019 № 729 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 31.10.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2019 та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 21435,44 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, звернуто до негайного виконання.

Проте, рішення суду виконано в частині, яка була звернена до негайного виконання в повному обсязі 28.04.2020, із зазначеної суми було утримано прибутковий податок в сумі 3269,81 грн. та військовий збір у сумі 272,48 грн, а безпосередньо стягувачу - ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 17893,15 грн.

Окрім того, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2091.005771 набрало законної сили 28.01.2020. Відтак, в Головного управління Національної поліції у Львівській області виник обов`язок виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в повному обсязі. З вархуванням виплачених сум, відповідач повинен був виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 15848,96 грн.

Проте, тільки 25.06.2020 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області згідно платіжних доручень перераховано 13229, 85 грн ОСОБА_1 , 201, 47 грн військового збору, 2417, 64 грн прибуткового податку.

Суд вказує, що Головне управління Національної поліції у Львівській області не вчиняло жодних дій щодо виконання рішення суду в частині, що підлягало негайному виконанню а також в частині щодо виконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що виконання судового рішення від 23.12.2019 у справі №1.380.2019.005771 про стягнення з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за період вимушеного прогулу здійснювалося не ГУНП у Львівській області, а Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію верховенства права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У пункті 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а статті 13 і 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Відтак, бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2019.005771 в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів є протиправною.

Таким чином, оскільки допущено затримку виконання судового рішення, позивач має право на стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки виконання судового рішення, а саме з 24.12.2019 (наступний день після винесення рішення у справі) по 27.04.2020 (день, що передує виконнаню рішення суду), з 29.01.2020 (наступний день після набрання рішення законної сили) по 24.06.2020 (день, що передує дню перерахування коштів).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Згідно п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100, зокрема, визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2091.005771 середньоденна заробітня плата позивача становить 702,80 грн.

Відтак, середнє грошове забезпечення за період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 року, а саме з 24.12.2019 по 27.04.2020 становить 88255,60 грн (702,80 грн х 127 календарних дні).

Середнє грошове забезпечення за період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 року, а саме з 29.01.2020 по 24.06.2020 становить 104014,40 грн (702,80 грн х 148 календарних дні).

Суд зазначає, що в порівнянні із грошовим забезпеченням за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн, що підлягало до виплати позивачу, вищевказані розрахункові суми (88255,60грн + 104014,40 грн) не можна вважати співмірними, оскільки такі в декілька десятків разів перевищують суму грошового забезпечення згідно рішення суду.

Зменшуючи розмір відшкодування, суд вважає, що необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Так, Верховний Суд в постанові від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18 (адміністративне провадження № К/9901/2118/19) сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Зокрема, істотність частки складових в порівнянні із середнім заробітком: 37 284,40 (сума яка підлягала виплаті) / 192270,00 грн (середнє грошове забезпечення 88255,60грн + 104014,40 грн) *100 = 19,40 %.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 19,40%, становить: 702, 80 грн (середнє грошове забезпечення за один день) х 19,40 % = 136, 34 грн; 136,34 грн грн х 275 (днів затримки виконання рішення) = 37493,50 грн.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середнє грошове забезпечення за весь період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 року, а саме з 24.12.2019 по 28.04.2020, з 29.01.2020 по 24.06.2020 становить 37493,50 грн, з урахуванням істотності частки невчасно виплаченої суми порівняно із середнім грошовим забезпеченням.

Пункт 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, стягненню на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення, що підлягає одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 щодо затримки виплати суми компенсації податку на доходи фізичних осіб, що підлягала одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення та стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області, на користь ОСОБА_1 5687,45 гривень, що підлягали одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визначеного у рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019, суд зазначає, що такі не підлягають до задоволення з огляду наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2091.005771 стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Відтак, із зазначеної у виконавчому документі суми коштів було утримано прибутковий податок в сумі 3269,81 грн. та військовий збір у сумі 272,48 грн., а безпосередньо стягувану - ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 17893,15 грн. Окрім того, 25.06.2020 до Голового управління Національної поліції у Львівській області згідно платіжних доручень перераховано 13229, 85 грн ОСОБА_1 , 201, 47 грн військового збору, 2417, 64 грн прибуткового податку.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, стяненню з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 840, грн на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019 в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 37 284,40 грн з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь період затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005771 від 23.12.2019, а саме з 24.12.2019 по 28.04.2020, з 29.01.2020 по 24.06.2020 в розмірі 37493,50 грн, з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає одночасній компенсації податку на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення.

4 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 840,80 грн стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складеено 13.01.2021.

Суддя Костецький Н.В.