Ухвала суду № 94126659, 14.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14 січня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/161/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали за позовом Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах територіальної громади до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах територіальної громади до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго».

В обґрунтування позову зазначено, що пунктом 1 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» надано дозвіл директору КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» Головку Ю.О. на підписання кредитного договору, договору застави, додаткових угод до нього та інших супутніх документів.

Пунктом 2 цього рішення Сєвєродонецька міська рада виступила майновим поручителем за виконання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» своїх зобов`язань у повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів за кредитним договором між КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Пунктом 3 зазначеного рішення Сєвєродонецькою міською радою надано згоду на передачу у заставу банку для забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором власності територіальної громади м. Сєвєродонецька – комплексу Льодового палацу спорту, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, оціночна вартість якого станом на 30.04.2005 становила 10170539 грн.

Згідно з преамбулою вказаного рішення отримання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» кредиту необхідно для погашення заборгованості за спожиті енергоносії, придбання природного газу та електроенергії з метою своєчасного початку опалювального сезону 2005-2006 року.

Указом Президента України від 28.07.2020 № 297/2020 утворено Військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області, до якої відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» тимчасово перейшли повноваження Сєвєродонецької міської ради.

Позивач вважає оскаржене рішення протиправним, зазначає, що ухвалення Сєвєродонецькою міською радою незаконного рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» призвело до того, що будівля Льодового палацу спорту вибула з комунальної власності, оскільки на підставі вказаного рішення в 2005 році була передана в іпотеку, а 22.11.2017 право власності на будівлю Льодового палацу зареєстровано за іпотекодержателем ПАТ «РВС-БАНК».

На думку позивача, Сєвєродонецька міська рада, прийнявши оскаржене рішення, діяла всупереч інтересам територіальної громади у праві використання спортивного об`єкта для суспільних потреб. Крім того, спірне рішення було прийнято з порушенням Регламенту, затвердженого рішенням Сєвєродонецької міської ради від 30.07.2002 № 101, та суперечить законодавству України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

За усталеною практикою Верховного Суду під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з положеннями статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до частини другої статті 345 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сєвєродонецька міська рада є засновником Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (КП СТКЕ).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» надано дозвіл директору КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» Головку Ю.О. на підписання кредитного договору, договору застави, додаткових угод до нього та інших супутніх документів. Згідно з пунктом 2 цього рішення Сєвєродонецька міська рада виступила майновим поручителем за виконання КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» своїх зобов`язань у повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів за кредитним договором між КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» та АКБ «ТАС-Комерцбанк». Пунктом 3 зазначеного рішення Сєвєродонецькою міською радою надано згоду на передачу у заставу банку для забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором власності територіальної громади м. Сєвєродонецька – комплексу Льодового палацу спорту, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 28, оціночна вартість якого станом на 30.04.2005 становила 10170539 грн.

Зі змісту оскарженого рішення слідує, що, приймаючи вказане рішення, Сєвєродонецька міська рада діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник комунального підприємства у господарських правовідносинах щодо укладення кредитного договору.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спір у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного у відкритті провадження у справі за позовом Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області слід відмовити, роз`яснивши позивачеві право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Керуючись статями 2, 19, 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах територіальної громади до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2005 № 2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго».

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.О. Свергун