Рішення № 94126555, 13.01.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/2931/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про:

- визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2018 року до 01 листопада 2019 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів.

- зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум, судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018: за період з 04 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2018 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 (сорок) відсотків від посадового окладу; за період з 01 січня 2019 року до 01 листопада 2019 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2019 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 (сорок) відсотків від посадового окладу;

- зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області здійснювати нарахування та виплати на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 до зміни правового статусу або зміни законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розмір суддівської винагороди визначається лише спеціальним законодавством і не може регулюватися іншими законами України, однак відповідач при обчисленні заробітної плати не використовує законодавство України, а тому її посадовий оклад є нижчим, а ніж передбачено. Позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 р. вважає, що починаючи з 04.12.2018 р. розмір її суддівської винагороди повинен складатися з: посадового окладу, який дорівнює 15 мінімальним заробітним платам та доплати за вислугу років, у розмірі 40% посадового окладу. Позивач вказує, що відповідачем в порушення норм права, за грудень 2018 року та в подальшому нараховано та виплачено суддівську винагороду, із застосуванням розміру посадового окладу у 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивач наголошує на тому, що невиплата суддівської винагороди у вищевказаному розмірі не відповідає вимогам закону та носить дискримінаційний характер, оскільки в Україні здійснює судочинство не значна кількість суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, а переважна більшість суддів України його не пройшла, однак працює та розглядає справи. При цьому проходження кваліфікаційного оцінювання або його не проходження не впливає на обсяг прав та обов`язків судді, на якість та законність судових рішень, які виносяться судами під головуванням або за участі таких суддів, а впливає лише на розмір суддівської винагороди.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позову (а.с.38-41). Представник відповідача зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. №11-р/2018 не вирішувалося питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів, а положення Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинними, неконституційними не визнавалися та відповідно не скасовувалися. Представник відповідача зазначає, що Територіальне управління у 2018 році, на виконання рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. №11-р/2018, здійснило перерахунок розміру посадового окладу позивача. Представник відповідача вказує, що оскільки розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення суддівської винагороди визначається не статтею 133 Закону України №2453, а Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а тому положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774-VIII слід вважати запровадженням змін (спеціального регулювання стосовно обчислення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат) по відношенню до загального правового регулювання розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Аналогічну позицію щодо застосування положень Законів №2453-VI, №1402-VIII, №1774-VIII до спірних правовідносин неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.06.2018 р. у справі №806/1373/17 та у справі №819/782/17, від 13.06.2018 р. у справі №816/1244/17. Також представник відповідача зазначає, що у грудні 2018 року та у 2019 році позивач отримувала суддівську винагороду, а у зазначеному позові фактично просить стягнути з відповідача недоплачену суму суддівської винагороди за один місяць, то відсутні підстави для негайного виконання даного рішення.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1).

24.12.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.43).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 р. зупинено провадження у справі №340/2931/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №200/9195/19-а (провадження №Пз/9901/17/19) (а.с.44-45).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 р. поновлено провадження у справі №340/2931/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.66).

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Указом Президента України «Про призначення суддів» від 07.10.2005 р. №1429/2005 призначена строком на п`ять років на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (а.с.8-9).

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 04.11.2010 р. №2678-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково (а.с.10-11).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 , виданого 13.02.2013 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 змінила ім`я, про що 13.02.2013 р. складено відповідний актовий запис №11, прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 (а.с.7).

Наказом Оександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.01.2017 р. №11-к «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » установлено судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 з 06 лютого 2017 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, як такій, стаж роботи якої становить 15 років (а.с.12).

Зі змісту обґрунтованого розрахунку нарахованої та виплаченої суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2018 року до 01 листопада 2019 року, наданого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, встановлено, що суддівська винагорода у період з 04 грудня 2018 року до 01 листопада 2019 року виплачувалася позивачу із розрахунку посадового окладу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а.с.18-19).

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З огляду на ч.3 ст.135 Закону №1402, у редакції Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII, чинній з 01.01.2017 р., розрахунковою величиною базового розміру посадового окладу суддів є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402, чинним на час виникнення спірних правовідносин, право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402, чинним на час виникнення спірних правовідносин, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI (далі за текстом - Закон №2453), у редакції Закону України від 12.02.2015 р. №192-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774-VIII (далі за текстом - Закон №1774), чинного з 01.01.2017 р., установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

При цьому, з огляду на п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774, до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що законодавцем заборонено застосовувати для визначення посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати. При цьому для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня відповідного календарного року.

Суд зауважує, що частиною 1 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР встановлено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Таким чином, у межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого ст.8 Закону України «Про оплату праці», прийнято Закон №1774, яким установлено особливі умови визначення посадових окладів, а саме шляхом застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати.

Викладене узгоджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 04.11.2020 р. у справі №200/9195/19-а (провадження №11-120заі20).

При цьому у постанові від 04.11.2020 р. у справі №200/9195/19-а (провадження №11-120заі20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що перехід на нову розрахункову величину - неоподатковуваний мінімум доходів громадян замість мінімальної заробітної плати фактично не погіршив рівня суддівської винагороди для суддів, що її отримували за Законом №2453. На момент набрання чинності Законом №1774 суддівська винагорода на підставі положень Закону №1402 ще не виплачувалася. Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала відсутність негативного впливу на рівень матеріального забезпечення суддів, який є складовою їхньої незалежності, від зміни розрахункової величини у цій ситуації.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зміна розрахункової величини, яка використовується для визначення розміру суддівської винагороди, яка б призвела до фактичного зменшення винагороди, що вже реально виплачується суддям у грошовому виразі, є недопустимою, оскільки безпосередньо впливає на гарантії незалежності суддів.

Отже, розмір суддівської винагороди має обчислюватися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, оскільки Закон №1774, який передбачає такий порядок розрахунків, прийнятий у часі пізніше від Законів №2453 та №1402, і фактично такий перехід на іншу розрахункову величину не призвів до зменшення розміру суддівської винагороди у грошовому виразі.

Посилання позивача на те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати їй суддівської винагороди із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму носить дискримінаційний характер, є необґрунтованим, оскільки зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум стосувалася усіх суддів, як тих, що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і таких, що не пройшли його, а також поширювалася на інших працівників, яким до прийняття Закону №1774 мінімальна заробітна плата була розрахунковою величиною для визначення посадових окладів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що нараховуючи і виплачуючи ОСОБА_1 суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року у період з 04 грудня 2018 року до 01 листопада 2019 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2018 року до 01 листопада 2019 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів, зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум, судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018: за період з 04 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2018 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 (сорок) відсотків від посадового окладу; за період з 01 січня 2019 року до 01 листопада 2019 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2019 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 (сорок) відсотків від посадового окладу, зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області здійснювати нарахування та виплати на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 до зміни правового статусу або зміни законодавства, задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 13 січня 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт