Рішення № 94126327, 14.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р. справа № 300/3196/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 в сумі 14 379,49 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) 09.11.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також – відповідач, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, контролюючий орган, Головне управління ДПС в області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 в сумі 14 379,49 гривень (надалі по тексту також – оскаржуване рішення, спірна вимога).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог статей 9, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, 11.02.2020 сформував і скерував позивачу протиправну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у на загальну суму 14 379,49 гривень єдиного внеску. За переконаннями ОСОБА_1 він з 22.11.2019 по 15.10.2020 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань. За період здійснення такої діяльності в позивача не могло виникнути по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також – єдиний внесок). У спірному випадку відсутні будь-яких відомості чи докази формування у позивача недоїмки, її збільшення (проведення контролюючим органом документальних перевірок, за результатами яких мало місце визначення недоїмку, подання позивачем звітів про нарахування спірної суми єдиного внеску), періоду її нарахування, застосованого відсотку, бази такого внеску, доходу позивача, на підставі якого нараховано спірний розмір єдиного внеску. Окрім цього, ОСОБА_1 з 23.09.2018 отримує пенсію за віком, а тому у відповідності до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати єдиного внеску. У зв`язку із вказаним позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.30-31).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.12.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.36-38, 39-43). В даному відзиві відповідач не погоджується із доводами позивача наведеними у позовній заяві та вказує на наступні обставини. Зокрема, станом на момент формування податкової вимоги №Ф-10724-25у від 11.02.2020 в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис, згідно якого ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.12.2013 по 13.12.2016, тобто позивач був платником єдиного внеску протягом 2014-2016 років. З дати першої реєстрації (27.12.2013), позивач починаючи з 01.04.2014 по грудень 2016 року згідно поданої заяви 13.03.2014, перебував на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 3-ої групи. Заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за попередній період, коли він перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2014 по 30.11.2016, склала 12 543,37 гривень (9 місяців 2014 рік - 3 803,85 гривень, 2015 рік - 5 293,88 гривень, 11 місяців 2016 рік - 3 445,64 гривень), та з листопада-грудень 2019 року становила 1 836,12 гривень. Окрім того, відповідач вказує на обставину зменшення в 2020 році податкового боргу позивача, який станом на час розгляду справи становить 12 543,37 гривень, що стало наслідком проведення 07.10.2020 коригування ОСОБА_1 щоквартальних нарахувань з єдиного соціального внеску за 4 квартал (листопад, грудень) 2019 року шляхом зменшення недоїмки на 1 836,12 гривень (14 379,49 гривень - 1 836,12 гривень). У зв`язку із несплатою протягом 2014-2016 років мінімального страхового внеску у ОСОБА_1 виникла недоїмка в загальному розмірі 12 543,37 гривень. Наявність такої заборгованості стало підставою для формування оскаржуваної вимоги. Відповідач вважає вимогу від 11.02.2020 правомірною та такою, що прийнята на підставі чинного законодавства.

Від позивача, в свою чергу, 23.12.2020 поштовим зв`язком на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.45-51). На переконання позивача, у нього не має обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки він перебував на загальній системі оподаткування, доходу не отримував та не подавав в 2014 році (не пригадує обставини подання) заяви про перехід на спрощену систему оподаткування. ОСОБА_1 вказав на відсутність будь-яких даних про подання ним звітів, документальних перевірок позивача з питань сплати єдиного внеску, а відомості, наведені в обліковій картці платника податків не відповідають дійсності. Відтак, за переконаннями ОСОБА_1 наявні усіх підстав для задоволення позову.

05.01.2021 представник відповідача подав письмові пояснення, за змістом яких контролюючий орган в котре наголосив, що періодом нарахування заборгованості є 2, 3, 4 квартали (з квітня по грудень) 2014 року, весь 2015 рік та 1, 2 і частина 3 кварталу (з січня по листопад) 2016 року. Відповідач надав копію заяви позивача про перехід на спрощену систему оподаткування, фактичне застосування якої мало місце з 01.01.2014. Заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування ОСОБА_1 не подавав. Відтак, за коментований період щомісячний обов`язків платіж становив 12 543,37 гривень. В свою чергу, на підставі службової записки відповідальної посадової особи контролюючого органу від 07.10.2020 за №169/09-19-04-15-24 позивачу зменшено нарахування за 4 квартал 2019 року в сумі 1 836,12 гривень (а.с.58-72).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (дата формування 31.12.2013 о 10:38:27) ОСОБА_1 з 02.06.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису 2 119 175 0000 027000; дата внесення запису 27.12.2013), із визначеним основним видом економічної діяльності "90.01 театральна та концертна діяльність" (а.с.65-66, 73-77). З 01.06.2004 позивач взятий на облік платника єдиного внеску ДПІ у м. Івано-Франківську (а.с.66).

13.03.2014 ОСОБА_1 самостійно подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме обрав 3 групу, або ставку у відсотках до доходу 5 (%). До зави платником було додано розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (а.с.61-63, 64).

13.12.2016 до коментованого Реєстру внесено (запис 21190050002027000) рішення фізичної особи-підприємця ( ОСОБА_1 ) про припинення підприємницької діяльності. Дана обставина підтверджується сформованим судом по адміністративній справі №300/3136/20 Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №224522728040 від 14.01.2021 о 11:48:26 (а.с.75).

В подальшому, як свідчать відомості витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (сформованого 25.11.2019 о 17:05:29 та 14.01.2021 о 11:48:26) позивач з 22.11.2019 повторно зареєстрований, як фізична особа-підприємець (запис 21190000000040198), обравши основний вид економічної діяльності "93.29 організація інших видів відпочинку та розваг" (а.с.20, 76).

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області 11.02.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у, згідно якої повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 22.09.2020 його заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 14 379,49 гривень, яку необхідно сплатити на рахунок Івано-Франківської державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с.19).

Вказана вимога №Ф-10724-25у від 11.02.2020 направлена рекомендованим листом позивачу за його податковою адресою: АДРЕСА_1 , однак згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 76018 6512924 5 конверт з вимогою повернувся до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з відміткою установи поштового зв`язку "за закінчення встановленого строку зберігання" (а.с.41, зворотній бік а.с.41).

Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63173484 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-10724-25у від 11.02.2020, яка супровідним листом від 01.10.2020 за №118078 надіслана ОСОБА_1 (а.с.13, 14).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 протиправною, позивач оскаржив таке рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, ставлячи питання про визнання його протиправним і скасування.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також – Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також – єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3-1 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ органом доходів і зборів є центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно частини 1 та 2 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 статті 4 коментованого Закону визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини 1 цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В даному випадку, як встановлено судом вище, ОСОБА_1 з 27.12.2013 по 13.12.2016 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (вид економічної діяльності "90.01 театральна та концертна діяльність"), що підтверджується випискою і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і не заперечується позивачем (а.с.65-66, 73-77).

Крім того, згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повторно з 22.11.2019 зареєстрований, як фізична особа підприємець видом економічної діяльності "93.29 організація інших видів відпочинку та розваг" (а.с.20).

У вказані періоди ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджено заявою від 13.03.2014 та Витягом з Реєстру платників єдиного податку від 06.12.2019 за №1909153403640 (а.с.61, 21).

Згідно частини 4 статті 6 Закону №2464-VІ у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Разом з тим, положеннями абзаців 1 і 2 пункту 2 частини 1 статті 7 "База нарахування єдиного внеску" Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В свою чергу, в контексті спірних правовідносин, відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ (в редакції, чинній з 01.04.2014) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

В період з квітня 2014 року по грудень (включно) 2015 року згідно частини 11 статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В свою чергу, з січня по листопад (включно) 2016 року, в тому числі по даний час, як визначено частиною 5 статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, приписами статті 8 Законів України "Про Державний бюджет України на 2014", "Про Державний бюджет України на 2015", "Про Державний бюджет України на 2016" мінімальний розмір заробітної плати з квітня 2014 року по серпень (включно) 2015 року становив 1 218,00 гривень, з вересня 2015 року по квітень (включно) 2016 року – 1 378,00 гривень, з травня по листопад (включно) 2016 року – 1 450,00 гривень.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (стаття 9 Закону №2464-VІ).

Послідовний і системний аналіз коментованих норм закону вказує на те, що фізична особа-підприємець є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац 1 частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ).

Пунктом "б" частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ (в редакції, станом на 01.04.2014 – початок формування заборгованості, і 11.02.2020 – день оформлення оскаржуваної вимоги) визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 за період нарахування контролюючим органом єдиного внеску перебував на обліку в Головному управлінні ДФС в Івано-Франківській області як фізична особа-підприємець та відповідно як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.20, 65-66, 73-76).

Подана відповідачем облікова картка повноти і своєчасності сплати позивачем платежів за кодом класифікації доходів 71040000 (єдиний внесок) свідчить про наявність у ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску (мінімального страхового внеску), в загальному розмірі становить 12 543,37 гривень за період з 01.04.2014 по 30.11.2016 (а.с.40, 60, 67-71), а саме: квітень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), травень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), червень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), липень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), серпень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), вересень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), жовтень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), листопад 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), грудень 2014 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), січень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), лютий 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), березень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), квітень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), травень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), червень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), липень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), серпень 2015 року – 422,65 гривень (1218 х 34,7%), вересень 2015 року – 478,17 гривень (1378 х 34,7%), жовтень 2015 року – 478,17 гривень (1378 х 34,7%), листопад 2015 року – 478,17 гривень (1378 х 34,7%), грудень 2015 року – 478,17 гривень (1378 х 34,7%), січень 2016 року – 303,16 гривень (1378 х 22%), січень 2016 року – 303,16 гривень (1378 х 22%), лютий 2016 року – 303,16 гривень (1378 х 22%), березень 2016 року – 303,16 гривень (1378 х 22%), квітень 2016 року – 303,16 гривень (1378 х 22%), травень 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%), червень 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%), липень 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%), серпень 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%), вересень 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%), жовтень 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%), листопад 2016 року – 319,00 гривень (1450 х 22%).

В частині виникнення у позивача недоїмки за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 в обліковій картці ОСОБА_1 20.01.2020 внесено дані відомості про формування заборгованості в сумі 1 836,12 гривень (а.с.71).

Як свідчить відзив на позов, таке нарахування автоматично проведено відповідачем у зв`язку із черговою реєстрацією ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем в сумі по 918,06 гривень за листопад і грудень 2019 року (а.с.37).

Однак, позивач вірно у спірному випадку посилається на положення частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ (в редакції від 21.10.2019 року), за змістом яких особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 26.09.2018 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Івано-Франківську (Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області), що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.09.2018, на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ він звільняється від сплати єдиного внеску (а.с.12, 23).

Як вказано контролюючим органом у поданому відзиві на позовну заяву і письмових поясненнях, на підставі доповідної записки від 07.10.2020 за №169/09-19-04-15-24, скореговано дані облікової картки повноти і своєчасності сплати позивачем платежів за кодом класифікації доходів 71040000 (єдиний внесок), та зменшено ОСОБА_1 щоквартальні нарахування в загальній сумі 1 836,12 гривень за листопад і грудень 2019 року по 918,06 гривень в місць (а.с.71, 72).

Таким чином, станом на 07.10.2020, після формування 11.02.2020 оскаржуваної вимоги, відомості в якій обліковано станом на 22.09.2020, заборгованість ОСОБА_1 згідно даних облікової картки за платежем єдиний соціальний внесок становить 12 543,37 гривень, а не 14 379,49 гривень (а.с.19, 71).

Втім, наявні в матеріалах справи докази дають змогу дійти висновку про те, що сума боргу визначена відповідачем в оскаржуваній вимозі 14 379,49 гривень, станом на день її формування 11.02.2020 за 22.09.2020, не відповідає тій сумі боргу, обов`язок по сплаті якого виник у позивача станом на 07.10.2020 в сумі 12 543,37 гривень.

При цьому, суд вказує на відсутність відповідного обов`язку по сплаті внеску в сумі 1 836,12 гривень і станом на листопад та грудень 2019 року.

Приписами абзацу 3 частини 4, частини 5 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Матеріали справи свідчать про розпочатий процес із примусового стягнення недоїмки в повному обсязі 14 379,49 гривень, в тому числі із зобов`язань в сумі 1 836,12 гривень за листопад та грудень 2019 року, обов`язок щодо сплати яких у ОСОБА_1 відсутній.

Відтак, вимога контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 в частині суми 1 836,12 гривень не може вважатися узгодженою та відповідно недоїмкою із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що зазначено нижче по тексту рішення суду.

В частині доводів позивача про обов`язковість проведення відповідачем документальних перевірок, лише за результатами яких може бути визначена недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то суд вказує на таке.

Згідно частини 2 статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, які підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 3 статті 9 Закону №2464-VІ).

В свою чергу, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 за №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 за №508/26953 (надалі по тексту також – Інструкція).

Так, пункт 10 розділу ІV Інструкції містить аналогічні положення, що й частина 3 статті 9 Закону №2464-VІ про те, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, яка подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Таким чином, вищевказані норми Закону №2464-VІ та Інструкції передбачають можливість обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів не лише на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, як помилково вважає позивач, але й на підставі звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

За приписами абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзац 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ).

В силу вимог частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, зобов`язання за якою платник зобов`язаний сплатити протягом десяти календарних днів з дня надходження такої вимоги.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів (абзац 2); платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (абзац 3); платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (абзац 4).

На противагу доводам позивача, суд знову звертає увагу на те, що органи доходів і зборів мають можливість надсилати (вручати) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) не лише якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів, але й тоді, коли платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску або борги зі сплати фінансових санкцій.

В даному випадку, ОСОБА_1 не виконав власного обов`язку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ, зокрема, позивач як платник єдиного внеску зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Не здійснення позивачем нарахування і сплати єдиного внеску (мінімального страхового внеску) за період з 01.04.2014 по 30.11.2016 стало наслідком виконання контролюючим органом власного обов`язку, визначеного пунктом 3 розділу VI Інструкції, та спричинило формування недоїмки за кожний квартал за вказаний період у відповідній сумі, в тому у розмірі 12 543,37 гривень.

Відтак, відповідач дотримався встановленого порядку оформлення вимоги в частині наявності достатніх підстав для прийняття оскаржуваного рішення як такого.

Досліджуючи і перевіряючи доводи сторін про правомірність оскаржуваної вимога №Ф-10724-25у від 11.02.2020 на суму недоїмки 1 836,12 гривень за листопад-грудень 2019 року, суд виходить із наступного.

Абзацом 7 пункту 3 розділу VI Інструкції визначено, що у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

При цьому, згідно пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Так, як свідчать дані облікової картки повноти і своєчасності сплати позивачем платежів за кодом класифікації доходів 71040000 (єдиний внесок), оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 сформована відповідачем після збільшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (в розмірі 12 543,37 гривень за період з 01.04.2014 по 30.11.2016), а саме після повторної реєстрації 22.11.2019 ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем (а.с.20, 67-71).

Однак, як свідчать дані коментованої картки 07.10.2020 на підставі службової записки (довідки) посадової особи відповідача мало місце зменшення зобов`язання позивача в розмірі 1 836,12 гривень, у зв`язку із чим облікований борг зменшився із 14 379,49 гривень до 12 543,37 гривень.

Відповідач під час розгляду справи не подав суду докази виконання вимог абзацу 7 пункту 3 розділу VI Інструкції, зокрема, щодо формування і надсилання (вручення) ОСОБА_1 як платнику страхового внеску протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Не подав контролюючий орган також доказів звернення до державної виконавчої служби із клопотанням про повернення без виконання виконавчого документа, так як сума боргу за останнім зменшилася на 1 836,12 гривень.

Вказане свідчить, що оскаржувана вимога в частині недоїмки в розмірі 1 836,12 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується обставин про неотримання позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020, то суд звертає увагу на таке.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В даному випадку, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 була направлена відповідачем рекомендованим листом ОСОБА_1 за його податковою адресою: АДРЕСА_2 , однак згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (76018 6512924 5) конверт з вимогою повернувся до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з відміткою установи поштового зв`язку "за закінчення встановленого строку зберігання" (а.с.41, зворотній бік а.с.41).

Наведені обставини, з огляду на зміст вищевказаних норм пункту 4 розділу VI Інструкції, свідчать про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 вважається надісланою (врученою) позивачу. Вказане, в свою чергу, підтверджує факт дотримання відповідачем порядку надсилання спірної вимоги ОСОБА_1 як платнику єдиного внеску.

Варто відзначити й те, що вказана податкова адресою позивача: АДРЕСА_2 , співпадає із адресою, визначеною ОСОБА_1 у позовній заяві.

В контексті аргументів позивача щодо недотримання строків на визначення недоїмки із сплати єдиного внеску суд керуються положеннями частини 16 статті 25 Закону №2464-VІ, за змістом яких строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Покладений частиною 2 статті 77 КАС України на відповідача (суб`єкта владних повноважень) тягар доказування (у випадку заперечення щодо протиправності свого рішення) узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

В даній справі суд вжив усіх заходів для витребування необхідних доказів, в тому числі з власної ініціативи.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач обґрунтував правомірність своєї вимоги від 11.02.2020 в частині розміру недоїмки в сумі 12 543,37 гривень.

В решті частини (1 836,12 гривень) вимога є протиправною і на таку суму недоїмки підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога відповідача від 11.02.2020, є правомірною лише в частині (1 836,12 гривень), а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправною і скасування такої вимоги.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №0.0.1894432306.1 від 05.11.2020 (а.с.1).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із вказаним, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 210,20 гривень, що пропорційно становить 25 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10724-25у від 11.02.2020 в частині недоїмки в розмірі (сумі) 1 836,12 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 210,20 гривень (двісті десять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ;

відповідач – Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.