Рішення № 94126229, 14.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Справа № 280/8145/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення №98 Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.08.2020, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №08-02/964 від 17.03.2020, виданої Територіальним управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/964, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи 19.02.2020.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про протиправність рішення відповідача №98 від 18.08.2020 щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, вважає, що судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Вказує, що у зв`язку із тим, що змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці.

Ухвалою судді від 04.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначене перше судове засідання на 15 грудня 2020 року без виклику учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

03 грудня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. №58766), у якому, зокрема пояснює, що ним відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, оскільки з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці регулюється ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. у Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020 вказує, що оскільки Управління є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та іншими нормативно-правовими актами, тому не має можливості здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 до визначення порядку перерахунку. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 14.08.1996 по 01.09.1997 виконувала обов`язки судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до 3-х років.

У період з 01.09.1997 по 18.02.1999 позивач працювала начальником відділу судової діяльності управління юстиції в Запорізькій області, а з 19.02.1999 по 06.10.2000 року - заступником начальника обласного управління юстиції в Запорізькі й області. Крім того, позивач працювала на посаді судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя з 09.10.2000 і до часу звільнення 27.09.2017

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №2752/0/15-17 від 12.09.2017 була звільнена з посади судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя у відставку на підставі ст.ст.117, 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону у редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та відрахована зі штату суду на підставі наказу №9-0 від 27.09.2017.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2017 у справі №334/6964/17 (провадження №2-а/334/532/17, зобов`язано управління Пенсійного фонду України зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право призначення довічного грошового утримання судді у відставці - 1/2 періоду навчання у Харківському юридичному інституті - 02 роки 05 місяців та починаючи з 28 вересня 2017 року здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахування раніше виплачених сум відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Наразі, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області (Дніпровському відділі обслуговування громадян м. Запоріжжя) як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/964 від 17.03.2020 на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі №1-15/2018 (4086/16).

17 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області (Дніпровський відділ обслуговування громадян міста Запоріжжя (сервісний центр) із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, надавши оригінал вказаної вище Довідки №08-02/964 від 17.03.2020, однак отримано відповідь, оформлену Повідомленням №0800-0203-8/43306 від 31.08.2020, в якому позивачу зазначено про прийняття рішення №98 від 18.08.2020 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА України в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/9642 станом на 18.02.2020 протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07. 2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Суд наголошує, що зміна з 01 січня 2020 року розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Перерахунок, про який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Отже, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана справа є типовою справою до вищевказаної зразкової адміністративної справи № 620/1116/20, яку розглянув Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.

Крім того, безпідставним є покликання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2018 у справі №151/155/16-а, оскільки різними є обставини, які обумовлюють застосування норм матеріального права в справі, що розглядається, та справі №151/155/16-а. Як уже зазначалося, спірні правовідносини з відповідачем виникли після визнання неконституційним пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.

Незважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання, його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а тому наявні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/1012 від 17.03.2020.

Оскільки підставою для такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме зміна розміру суддівської винагороди діючого судді, як у даному випадку, то суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, виходячи із наданих частиною 2 статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №98 від 18.08.2020 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 08-02/964 від 17.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №98 Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.08.2020, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 17.03.2020 №08-02/964, виданої Територіальним управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/964, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак