Рішення № 94126211, 11.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2021 року Справа № 280/7895/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Артоуз О.О., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, вул.Глісерна, 14, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: скасувати постанови №215041 та №215040 від 15 вересня 2020 року про стягнення з позивача адміністративного-господарського штрафу в сумі 8500 грн. 00 коп. та в сумі 1 700 грн. 00 коп. за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржувані постанови винесені відповідачем на підставі Акта № 221670 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Однак, акт № 221670 відсутній у позивача та вручений йому не був. При цьому самі оскаржувані постанови не містять конкретного допущеного позивачем порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», хоча сама норма визначає декілька порушень законодавства. Разом з тим, видана водію позивача Довідка № 058815 від 18.08.2020 засвідчує відповідність вагових габаритів транспортного засобу вимогам п.22.5 Правил дорожнього руху України. Також наголошує, що при проведенні відповідачем перевірки 18.08.2020 водій позивача ОСОБА_2 мав при собі та надав для перевірки представникам відповідача посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та товарно-транспортні накладні на вантаж. Виходячи з викладеного, викладені в акті та постанові відомості є не підтвердженим припущенням відповідача. Наголошує, що матеріали справи не містять жодних долучених відповідачем документів, якими б підтверджувався спосіб виявлення порушення чи іншого його документального підтвердження. З огляду на викладене, постанова відповідачем складена безпідставно, без наявності належних та допустимих доказів правопорушення. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 08.12.2020 без виклику сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України, разом із усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити до суду), висновками експертів і заявами свідків на його обґрунтування.

Станом на 08.12.2020 відповідачем відзив на позовну заяву не надано, заяв та клопотань до суду не надходило.

Ухвалою суду від 08.12.2020 з метою надання відповідачу додаткового часу для подання відзиву розгляд справи відкладено на 05.01.2021 без виклику осіб.

Відповідач відзив на позов не надав, про причини ненадання відзиву суд не повідомив. Про місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України та ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У зв`язку з перебуванням судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. у відпустці з 22.12.2020 по 06.01.2021 (довідка №02-35/21/03 від 11.01.2021) виготовлення повного тексту рішення здійснюється після закінчення відпустки.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем з 11.09.2002, номер запису 20930170000001239, видами діяльності є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 – допоміжна діяльність у рослинництві; 49.41 – вантажний автомобільний транспорт; 46.21 – оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

15.09.2020 в.о. начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215040, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 18.08.2020 на трасі 129 км.+603м., а/д Н-30 згідно Акту №221670 допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим з ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн.

15.09.2020 в.о. начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215041, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 18.08.2020 на трасі 129 км.+603м., а/д Н-30 згідно Акту №221670 допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим з ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Вказані постанови направлено на адресу позивача листом від 17.09.2020 №71212/26/24-20.

Вважаючи вищезазначені постанови відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про дорожній рух", до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Абзацом 1, 11 пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, виключно, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (абз.3 п.20 Порядку №1567).

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як слідує з пояснень позивача будь-які акти перевірки під час здійснення контролю не оформлялися, позивачу на ознайомлення не надавалися.

Відповідачем не надано спростувань вказаних тверджень та не надано доказів складання такого атку перевірки.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до вказаної статті автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, зокрема, абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону передбачено, що За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Абзацом 14 частини першої статті 60 Закону передбачено, що За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Щодо встановленого порушення статті 48 Закону№2344-III, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону суд зазначає наступне.

Оскільки відповідачем не надано будь-яких документів та відзиву, що спростовують обставини викладені у позові позивачем, суд виходить з документів, що наявні у справі.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено посвідчення водія НОМЕР_2 від 19.10.2007 на ім`я ОСОБА_2 , що 18.08.2020 здійснював перевезення вантажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MAN TGA 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу спеціалізованого напівпречіпа – BENALY NF34C-11RB, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №00984 від 26.08.2020 на цифровий тахограф Simens AG SV марка 1381.1050000008 та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №00687 від 31.07.2019 на вказаний тахограф; договір підряду №1/17 від 01.04.2017.

Досліджуючи Договір підряду №1/17 від 01.04.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (підрядник), судом встановлено, що відповідно п.1 вказаного договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи: перевезення вантажу (із застосуванням причепів, причіпних пристроїв) сільськогосподарської продукції та сировини, що пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції, використовуючи транспортний засіб Камаз 5320, державний номер НОМЕР_5 , причеп НОМЕР_6 ; обробка грунту земель сільськогосподарського призначення (орання, культивація, посівні роботи, збирання сільськогосподарської продукції), використовуючи транспортний засіб трактор МТЗ 82, державний номер НОМЕР_7 . Договір діє до 30.11.2017.

Відтак, вказаний договір судне бере до уваги, оскільки в ньому визначено інші транспортні засоби для здійснення перевезення та строк дії якого закінчився в 2017 році. Доказів пролонгації договору та внесених змін до суду не надано.

Щодо суті виявленого порушення, то суд зазначає.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до п. 2.5. вищезазначеної Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього, згідно п. 2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 3.3 Інструкції № 385 альтернативно визначає наявність наступних документів: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, АБО картку водія ЧИ роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має документи, що передбачені статтею 48 Закону №2344-III, відтак підстави для застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III відсутні.

Щодо притягнення позивача до відповідальності, що передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону №2344-III суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі – Порядок №879).

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

В п.22.5 Правил дорожнього руху зазначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно з пп.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до Довідки №0338/5 від 18.08.2020 здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN TGA 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та спеціалізованого напівпречіпа – BENALY NF34C-11RB, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Відповідно до результатів вказаного контролю встановлено, що тип транспортного засобу дві одиночні вісі та одну строєну з наступники ваговими показниками: 6,25; 9,95; 8,15: 7,5; 8,1. Загальна маса транспортного засобу 39,95 т. Результати габаритного контролю транспортного засобу відсутні. Вказані показники також зафіксовані в талоні №2161 від 18.08.2020.

Таким чином, суд зазначає, що загальну маса транспортного засобу не перевищує встановлені законодавством вагові параметри.

Протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області оскаржувані постанови прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому такі постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті. Оригінал квитанції №0.0.1849082417.1 від 25.09.2020 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, вул.Глісерна, 14, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанов, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №215041 та №215040 від 15 вересня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 11 січня 2021 року

Суддя О.О. Артоуз