Рішення № 94126090, 13.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2021 року Справа № 280/8524/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до – Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та статті 37 Закону № 3723 з 01.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Для реалізації свого права на призначення пенсії державного службовця, враховуючи правову позицію Запорізького окружного адміністративного суду, зазначену у рішенні від 20 липня 2020 року у справі №280/3869/20, звернувся до Відповідача із заявою від 28.07.2020 № 3828 про переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Однак, Відповідачем було відмовлено Позивачу у переведенні на пенсію відповідно Закону України «Про державну службу», згідно повідомлення, наданого листом № 0800-0207-8/37715 від 04.08.2020. Як підставу для відмови зазначено, що згідно записів трудової книжки Позивач має 19 років 8 місяців 20 днів стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, на яких Позивачу встановлювався ранг державного службовця. Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, тобто такими, що не ґрунтуються на нормах права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

16.12.2020 від позивача через канцедяорію суду (вх. №61419) подана відпоідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відмова у призначенні пенсії є необґрунтованою, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України про пенсійне забезпечення громадян, позивач має необхідний стаж роботи на посадах державного службовця, а отже має законне право на призначення пенсії державного службовця за віком.

17.12.2020 представник відповідача через канцелярію суду (вх. №61730) надав відзив у якому, відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами та обґрунтуванням позову, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та зазначає наступне. Згідно з записами в трудовій книжці позивач має 19 років 8 місяців 20 днів стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723. Станом на 01.05.2016 стаж державної служби позивача складає 19 років 5 місяців 12 днів.

Служба в армії не належить до посад державної служби, передбачених ст. 25 Закону № 3723, а тому період проходження позивачем служби в армії до стажу державної служби не включається. Період роботи з 23.01.2012 по 21.04.2014 також не може бути зарахований, оскільки, відповідно до пункту 18 частини 3 статті 3 Закону № 889-VIII дія цього закону не пощирюеться на працівників цатронатних служб. Відповідно до запису в трудовій книжці в період з 22.04.2014 по 17.03.2015 позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи та з питань запобігання та виявлення корупції апарату Запорізької обласної державної адміністрації. Оскільки, відсутня інформація щодо присвоєння позивачу рангу державної служби, тому підстави для віднесення даного періоду до стажу державної служби відсутні. Періоди роботи позивача з 01.11.1982 по 01.09.1985 на посаді заступника секретаря комітету комсомолу заводу «Іскра», з 02.03.1988 по 24.10.1990 на посаді інструктора, консультанта Жовтневого РК КП України неможливо зарахувати до стажу державної служби для обчислення пенсії, оскільки вказані посади не віднесені до посад державної служби, визначених Законом № 3723. Отже, враховуючи вищевцкладене, та той факт, що стаж роботи позивача на посадах, визначених ст. 25 Закону № 3723 складає 19 років 05 місяців 12 днів, що є недостатнім дли призначення пенсії у відповідності до Закону № 889, який повинен був становити 20 років. Законних підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у відповідача немає. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримає пенсію за віком з 30.04.2017 відновідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).

У зв`язку із досягненням віку 62 роки та наявності стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби більше 20 років, згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889) позивач звернувся до Відповідача із заявою від 28.07.2020 № 3828 про переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Відповідач направив позивачу повідомлення від 04.08.2020 № 0800-0207-8/37715 про відмову в переведенні на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу». Як зазначено у повідомленні, відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», за бажанням осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, подають довідки про заробітну плату, де виплати визначаються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з записами трудової книжки Ви маєте 19 років 8 місяців 20 днів стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № З723-XII та актами Кабінету Міністрів України, на яких позивачу встановлювався ранг державного службовця.

Враховуючи те, що позивач не маєте 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, підстав для призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» не має (про що прийнято рішення від 31.07.2020 № 95).

Спір між сторонами виник з приводу відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновкі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Наведене в сукупності свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом.

Тобто, у позивача наявне право на звернення до ГУ ПФУ із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший.

Щодо зарахування служби в армії до стажу державної служби, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо). Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач проходив Службу в Радянській армії з 01.07.1977 по 31.05.1979 (запис №8). Зазначене також піжтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.12.1982.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 6 Закону № 2232 визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про те, що проходження позивачем строкової військової служби у період 01.07.1977 по 31.05.1979 в Збройних Силах СРСР підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17.

Щодо зарахування стажу роботи з 01.11.1982 по 01.09.1985 та 02.03.1988 по 24.10.1990, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Також, пунктом 3 Порядку № 283 передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абз. 4 п. 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 № 1049 (далі - Положення № 1049).

Відповідно до п. 3 Положення N 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст. 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156 погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії ст. 6 Конституції УРСР і внесення змін до ст. 7 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 01.11.1982 по 01.09.1985 працював на посаді заступника секретаря комітету комсомолу заводу «Іскра» (запис №14,15), підстава наказ №22 від 11.11.1982, наказ №20 від 22.08.1985; з 02.03.1988 по 24.09.1991 перебував на посаді інструктора та консультанта Жовтневого РК КП Україна (запис №19,20) підстава Постанова Бюро Рк №Б-63/19 від 10.02.1988, підстава Постанова бюро РК №Б-4/3 від 27.03.1991.

Таким чином, вищезазначеними нормами передбачено зарахування стажу роботи до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.

Щодо періоду роботи з 23.01.2012 по 21.04.2014, 22.04.2014 по 17.03.2015, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон України №889-VІІІ), який набув чинності 01.05.2016.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України №889-VІІІ державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року та Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14 вересня 2016 року «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону № 3723 -ХІІ «Про державну службу» визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Відповідно до цієї статті до шостої категорії посад державних службовців віднесено посади спеціалістів управлінь обласних державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чоловіки - 35 років, жінки - 30 років), якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалась пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року мають жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4 порядку призначення пенсій згідно Закону України «Про державну службу», яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 38 Закону України №889-VІІІ прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 3 Закону № 889 - VІІІ дія цього закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Частиною 5 статті 92 Закону № 889 - VІІІ визначено, що час роботи на посадах патронатних патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.

Оскільки, до вступу та після звільнення з патронатної служби позивач не займав посади державної служби, тому період з 23.01.2012 по 21.04.2014 не може бути зарахованим до стажу державної служби.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає, що Закон № 889 - VІІІ був прийнятий 10.12.2015 та набрав чинності 01.05.2016. Згідно статті 58 Конституції України:

«Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи».

Таким чином до норм права, якими були врегульовані суспільні відносини з проходження патронатної служби станом на 21.04.2014 не входили норми Закону № 889- VІІІ, прийнятого 10.12.2015.

Також Відповідачем не було враховано приписи пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, а саме:

«8. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством».

Частина 5 статті 92 Закону № 889-УІІІ не містить вимоги, що необхідне перебування на державній службі безпосередньо до призначення на посаду патронатної служби та звільнення з посади патронатної служби з одночасним поверненням на державну службу. Таким чином, між перебуванням на посадах державної служби та призначенням на посаду патронатної служби, а також між звільненням із посади патронатної служби та поверненням на державну службу може бути певний проміжок часу.

Позивач, до зайняття посади головного спеціаліста сектору патронатної служби голови облдержадміністрації 23.01.2012 займав посаду державної служби - голови представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Запорізькій області - до 23.07.2010. Зазначене також підтверджується записами у тродовій книжці (запис №43,44).

Після звільнення з посади головного спеціаліста сектору патронатної служби голови облдержадміністрації 17.03.2015 Позивач - 18.03.2015, був зарахований на посаду помічника- консультанта народного депутата України з поширенням дії Закону України «Про державну службу».

Як підставу для не включення до стажу державної служби періоду роботи на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи та з питань запобігання та виявлення корупції апарату Запорізької обласної державної адміністрації, Відповідачем зазначено:

Відповідно до запису в трудовій книжці в період з 22.04.2014 по 17.03.2015 (запис №44, №45) позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи та з питань запобігання та виявлення корупції апарату Запорізької обласної державної адміністрації.

Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний ранг.».

Аналогічна норма права міститься у частині 9 чинного нині Закону № 889: У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.».

У трудовій книжці Позивача на стор.52-53 наявна інформація про присвоєння Позивачу, запис № 41 від 15.11.2006, чергового 5 рангу державного службовця, який зберігається у разі переходу на посаду нижчої категорії, якою є посада головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи та з питань запобігання та виявлення корупції апарату Запорізької обласної державної адміністрації.

Про збереження 5 рангу державного службовця свідчить також запис у трудовій книжці Позивача № 46 від 18.03.2015 та Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), де зазначено «Надбавка за ранг (5ранг)».

Таким чином, зазначені періоди підлягають зарахуванню у стаж державної служби.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1917649284.1 від 23.11.2020.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до – Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії та скасувати повідомлення від 04.08.2020 №0800-0207-8/37715 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" № 889 та статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 з 01.08.2020, зарахувавши періоди до стажу державної служби з 01.07.1977 по 31.05.1979 – строкова військова служба; з 01.11.1982 по 01.09.1985; з 02.03.1988 по 24.10.1990; з 23.01.2012 по 21.04.2014; з 22.04.2014 по 17.03.2015.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 – Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 )

витрати на оплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 13.01.2021.

Суддя Р.В.Сацький