Рішення № 94125895, 17.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Житомир

справа № 240/9503/20

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом управління Держпраці у Житомирській області до Селянського фермерського господарство "Україна" про застосування заходів реагування,-

встановив:

Управління Держпраці у Житомирській області звернулось до суду з позовом, у якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.12.2020 за вх.№51238/20) просить застосувати заходи реагування (контролю) у сфері державного нагляду до Селянського фермерського господарства «Україна» шляхом зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме:

- обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (АЗС, зерносушарка, магазин «Лілея»);

- системи газопостачання природного та зрідженого газу (зерносушарка, магазин «Лілея»), до усунення порушень зазначених в акті перевірки від 02.12.2020 №1464/10-2549.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проведення планової перевірки Селянського фермерського господарство "Україна" (далі - СФГ "Україна") у період з 11.06.2020 по 15.06.2020 на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки виявлено порушення, які фактично створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду до СФГ "Україна" до усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 15.06.2020 №548/10-2549 та акті позапланової перевірки від 02.12.2020 №1464/10-2549, позивач обґрунтовує необхідністю захисту конституційних прав громадян на належні, здорові та безпечні умови праці та недопущення настання нещасного випадку або аварії на виробництві. Посилається на положення Конституції України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

11 вересня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№34540/20), у якому просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вказує, що органи державного нагляду (контролю), можуть здійснювати перевірки тільки у разі затвердження та оприлюднення у встановленому Законом порядку уніфікованих форм актів, що відповідають новій Методиці. При цьому, органи, які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку відповідні уніфіковані форми актів, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.

Зазначає, що на час проведення планової перевірки, управління Держпраці не затвердило та не оприлюднило у встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку уніфіковану форму акта, що відповідає новій Методиці, яка була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №342, а саме тому, позивач не мав законодавчо встановлених підстав для проведення перевірки.

Також зазначає, що позивачем проведено перевірку відповідача з порушенням визначених строків, що в свою чергу є неприпустимим та не узгоджується з нормами Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року.

Позивач у визначений день та час 03.12.2020 свого уповноваженого представника до суду не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

03 грудня 2020 року від позивача (за підписом першого заступника начальника Вікторії Головакової) до суду надійшла заява про зменшення та уточнення позовних вимог (за вх.№51238/20). Окрім того, 03.12.2020 представник позивача надіслав до суду клопотання (за вх.№51237/20), у якому просить суд подальший розгляд справи проводити без участі представника позивача та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у визначений день та час не прибув до суду, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

01 грудня 2020 року СФГ "Україна" надіслало до суду клопотання (за вх.№50662/20) про відкладення розгляду справи, призначеної на 03.12.2020, у зв"язку з тим, що виконання порушень перебувають в активному процесі, а саме, подано документи на отримання декларації видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.

Суд зазначає, що клопотання аналогічного змісту, а саме, із зазначенням підстав для відкладення розгляду справи з метою усунення СФГ "Україна" порушень з охорони праці під час розгляду справи по суті відповідач надсилав до суду неодноразово вказані клопотання були задоволені судом.

Проте, згідно п.2 ч.2 ст.205 КАС України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд зауважує, що відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність виконання вимог Конституції України та положень Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у повістках. З метою недопущення зловживання відповідачем своїм процесуальним правом та відсутністю доказів про наявність поважних причин неявки до суду, суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

Зважаючи на неявку сторін та подане представником позивача клопотання, керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Селянсько (фермерське) господарство "Україна" (код ЄДРПОУ 30847901) зареєстроване, як юридична особа 20.03.2000 (т.а.с.92).

Судом встановлено, що відповідно до наказу управління Держпраці у Житомирській області №636 від 03.06.2020 та на підставі направлення на проведення перевірки №548/10 від 03.06.2020, в період з 11 по 15 червня 2020 року службовими особами управління Держпраці в Житомирській області проведено планову перевірку СФГ "Україна", розташованого за адресою: с.Бистрик Ружинського району Житомирської області на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки.

За результатами перевірки складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) №548/10-2549 від 15 червня 2020 року (далі - акт перевірки), яким встановлено 9 порушень СФГ "Україна" нормативно-правових актів з охорони праці, з яких порушення, визначені у рядку №1, 2 та 3 розділу V таблиці, стали підставою для звернення до суду з метою застосування заходів реагування, оскільки можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- відсутній дозвіл на виконання робіт та експлуатацію об`єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що є порушенням додатку 2. п.4—Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах; порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107;

- відсутня декларація видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, що є порушенням додатку 6; п. 3. Роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, п. 15. Зварювальні роботи, додатку 7; п. 6 - Обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (АЗС, зерносушарка, магазин «Лілея»),; п.4. Системи газопостачання природного та зрідженого газу (зерносушарка, магазин «Лілея»), порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженою постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1107;

- працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, а також роботи, де є потреба у професійному доборі, пройшли попереднє спеціальне навчання відповідних нормативно-правових актів охорони праці, що є порушенням вимог п.4.1. НПАОП 000-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» (а.с.4-7).

Примірник акта отримано головою СФГ "Україна" ОСОБА_1 .

З метою недопущення спричинення шкоди життю та здоров`ю людей позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить застосувати заходи реагування.

У подальшому, в період з 01 по 02 грудня 2020 року службовими особами управління Держпраці в Житомирській області проведено позапланову перевірку СФГ "Україна", в частині перевірки виконання припису №1301/10-2549 від 16.10.2020, за результатами перевірки складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) №1464/10-2549 від 02 грудня 2020 року (далі - акт перевірки), яким встановлено 1 порушення СФГ "Україна" нормативно-правових актів з охорони праці, яке є самостійною підставою для звернення до суду з метою застосування заходів реагування, оскільки можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- відсутня декларація видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, що є порушенням додатку 7; п. 6 - Обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (АЗС, зерносушарка, магазин «Лілея»),; п.4. Системи газопостачання природного та зрідженого газу (зерносушарка, магазин «Лілея»), порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженою постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1107 (а.с.136-139).

У зв"язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулювання за участю відповідних органів державної влади відносин між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні визначено Законом України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2694-XII)

Частиною першою статті 4 Закону №2694-ХІІ встановлено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Приписами статті 8 Закону №2694-ХІІ визначено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Положеннями статті 13 Закону №2694-ХІІ закріплено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з ч.1, 3, 9 ст.21 Закону №2694-ХІІ виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 39 Закону №2694-XII встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №877-V).

За приписами частини п`ятої статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V закріплено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці" від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №96).

Пунктом 1 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 Положення №96 основними завданнями Держпраці, зокрема, є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Приписами пункту 4 Положення №96 закріплено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до Положення про Головне управління (Управління) Державної служби з питань праці в області, затвердженого наказом Мінсоцполітики №340 від 27 березня 2015 року та Положення про Управління Держпраці у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року №8, Управління Держпраці у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно з п.4 та 6 Додатку 7 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011 (далі - Порядок №1107) серед машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці передбачено:

- технологічне устаткування та його елементи магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів), систем газопостачання природного та зрідженого газу суб`єктам господарювання та до населених пунктів, систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу, об`єктів нафтогазовидобувної промисловості, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 0,1 МВт;

- обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) у потенційно вибухонебезпечному середовищі.

Відповідно до змісту акту планової перевірки суб`єкта господарювання від 15 червня 2020 року №548/10-2549 та з урахуванням акту позапланової перевірки суб"єкта господарювання від 02.12.2020 №1464/10-2549, позивачем встановлено порушення СФГ "Україна" ст.21 Закону №2694-ХІІ, оскільки відсутні декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці при експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначених у п.4 та п.6 Додатку 7 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1107, а саме:

- обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (АЗС, зерносушарка, магазин “Лілея”);

- системи газопостачання природного та зрідженого газу (зерносушарка, магазин “Лілея”).

Пунктом 21 Порядку №1107 встановлено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, які зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначене в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Декларація за формою згідно з додатком 8 подається роботодавцем, виробником або постачальником не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Декларація подається роботодавцем, виробником або постачальником, уповноваженою ним особою або надсилається поштою до територіального органу Держпраці або адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці.

Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання.

Відмова в реєстрації декларації не допускається.

У разі зміни відомостей або виявлення суб`єктом господарювання помилки в поданій декларації суб`єкт господарювання в порядку, встановленому цим пунктом для подання декларації, подає оновлену декларацію протягом п`яти робочих днів з дня настання таких змін або з дня подання декларації в разі виявлення помилки.

Посадові особи територіального органу Держпраці протягом п`яти робочих днів з дня отримання оновленої декларації вносять зміни до реєстру.

Матеріали справи свідчать, що СФГ "Україна" 30.11.2020 подало до управління Держпраці у Житомирській області через центр надання адміністративних послуг Житомирської області Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці за вх.№7213, відповідно до змісту якої відповідач підтверджує відповідність матеріально-технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання таких робіт підвищеної небезпеки та /або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки:

- роботи, зерносушильного комплексу КЗР5, обладнання газовим котлом з пальником ГБЛ-1;

- робота складу ПММ та устаткування АЗС;

- робота магазину "Лілея" з газовим побутовим котлом (а.с.131, 141)

Суд враховує, що у зазначеній Декларації відсутня дата та номер за яким зазначена Декларація зареєстрована у журналі обліку суб"єктів господарювання у територіальному органі, що передбачено у встановленому законом порядку та надає відповідачу право на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, вказане свідчить на користь висновку, що відповідачем не усунуто порушення ст.21 Закону №2694-ХІІ, адже за відсутності належним чином зареєстрованої Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці у відповідача відсутнє право на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.

З огляду на викладене, зазначене порушення, а саме відсутність зареєстрованої в журналі обліку суб"єктів господарювання у територіальному органі Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, свідчить про наявність порушень у сфері охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Недотримання правил у сфері охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють в будівлі де використовуються устаткування з порушенням вимог законодавства.

Суд зазначає, що стороною відповідача не надано достатніх доказів на підтвердження того, що вищезазначене порушення усунуто і обладнання й устаткування працюють у відповідності та з дотримання виробничих стандартів, а роботи виконуються без створення загрози життю та здоров`ю робітників.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері охорони праці слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічна правова позицією викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 823/589/16.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері охорони праці призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері охорони праці.

Аналогічна правова позицією викладена Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 у справі № 826/13896/16.

Окрім того, суд наголошує, що захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Щодо твердження відповідача на те, що акт перевірки суб"єкта господарювання від 15 червня 2020 року №548/10-2549 не відповідає уніфікованій формі актів перевірки контролюючими органами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 15 статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Положеннями частини 2 статті 5 Закону №877-V передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 10 Закону №877-V, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів.

Отже, у випадку, якщо відповідач вважає, що управління Держпраці у Житомирській області під час перевірки використовувало неуніфіковану форму акту, він був наділений правом не допускати посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт неусунення відповідачем у повному обсязі порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до СФГ "Україна" заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), а тому позовні вимоги управління Держпраці у Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу відповідача, що відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) до Селянського фермерського господарства "Україна" (с.Бистрик, Ружинський район, Житомирська область, 13635, код ЄДРПОУ 30847901) про застосування заходів реагування, - задовольнити.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Селянського фермерського господарства «Україна», а саме шляхом зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки, та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме:

- обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (АЗС, зерносушарка, магазин «Лілея»);

- системи газопостачання природного та зрідженого газу (зерносушарка, магазин «Лілея»), до усунення порушень зазначених в акті перевірки від 02.12.2020 №1464/10-2549.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 17 грудня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко