Ухвала суду № 94125840, 11.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

11 січня 2021 р. Справа №200/58/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Магістраль» до Мар`їнської районної державної адміністрації, ТОВ «Керінг систем» про зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Магістраль» (далі – ПРАТ «Магістрать», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Мар`їнської районної державної адміністрації (далі – відповідач-1, Мар`їнська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю «Керінг систем» (далі – відповідач-2, ТОВ «Керінг систем»), відповідно до тексту позовної заяви, просить суд:

зобов`язати Мар`їнську РДА скасувати запис про державну реєстрацію в установчих документах юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, стосовно місцезнаходження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-2 без відома та згоди ПрАТ «Магістраль» зареєстрував своє місцезнаходження у будівлі, яка належить ПрАТ «Магістраль» на праві власності, чим порушив право користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

При вирішенні питання чи належить розглядати справу у порядку адміністративного судочинства суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні справа «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 справа № 914/1092/18, від 29.09.2020 справа № 916/1738/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У ч. 2 ст. 4 ГПК України зазначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках. При цьому підставою для звернення до господарського суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України)

Суб`єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України)

Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України)

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічне викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 справа № 280/1861/19.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755).

Як визначено у частині першій статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій врегульовано статтею 25 згаданого Закону.

Так, у відповідності до частини першої цієї статті державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

-визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

-визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

-заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

-накладення/зняття арешту корпоративних прав;

-зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

-скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі;

-виділу юридичної особи;

-провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

-припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

-відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

-припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

-відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

-відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;

3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Відповідно до частини другої цієї статті порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Пунктом 3 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року № 359/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2016 року за № 200/28330, встановлено, що державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації приймають заяву та документи в паперовій формі за описом, сформованим за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру, примірник якого в день надходження заяви та документів у спосіб, відповідно до якого були подані документи, видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу до результатів розгляду документів через портал електронних сервісів.

За бажанням заявника державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формують та роздруковують заяву про державну реєстрацію, на якій заявник проставляє власний підпис за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній.

Моментом прийняття заяви та документів вважається дата і час реєстрації заяви у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пункту 7 цього Порядку, з поданих для державної реєстрації документів державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації виготовляють електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у Єдиному державному реєстрі.

Документи, що містять більше однієї сторінки, скануються в один файл. У разі перевищення допустимого для завантаження файла розміру такий файл розділяється на декілька файлів.

Електронні копії документів мають бути придатні для сприйняття їх змісту.

За відповідність електронних копій документів для державної реєстрації оригіналам таких документів у паперовій формі відповідає особа, яка виготовила електронні копії документів.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з витягу реєстру фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи «ТОВ «Керінг систем» (ЄДРПОУ 42775186) є Україна, 85612, Донецька область, Марїнський р-н, м. Курахове промислова зона, будинок 115.

Згідно зі статтею 32 вказаного вище Закону, у разі виявлення у відомостях Єдиного державного реєстру помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб`єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб`єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей Єдиного державного реєстру інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, суб`єкт державної реєстрації безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 35 зазначеного Закону суб`єкти державної реєстрації за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 цієї ж статті установлено, що засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону.

Судом установлено, що предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача-1 скасувати запис про державну реєстрацію в установчих документах юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, стосовно місцезнаходження ТОВ «Керінг систем», який, за твердженням позивача, порушує його права, як власника відповідного нерухомого майна.

На підставі викладеного, суд вважає, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач при вирішенні питання щодо вчинення реєстраційних дій та внесення до Реєстру відомостей стосовно Товариства «Керінг систем» не має публічно-правових відносин саме з позивачем. Реєстраційні дії, які, на переконання позивача, зобов`язаний вчинити відповідач-1, стосуються відповідача-2 і у разі їх вчинення впливатимуть на його права та обов`язки.

Натомість, ініціюючи перед судом питання про зобов`язання відповідача-1 як суб`єкта владних повноважень скасувати у Реєстрі запис щодо місцезнаходження відповідача-2 позивач зазначає про порушення своїх прав як власника об`єкта нерухомого майна, тобто цивільного права.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав ПрАТ «Магістраль» у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розглядати справу в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 809/3420/14.

Висновки суду.

Стаття 170 КАС України.

1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:

1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На виконання ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз`яснює заявнику, що вирішення даного спору належить до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст.3, 5-11, 19, п.1 ч.1 ст.170, ст.ст.241-243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Магістраль» до Мар`їнської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Керінг систем», про зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Буряк