Рішення № 94125591, 13.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 160/16659/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд: стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 19.10.2020 року по 05.11.2020 року в розмірі 7756,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Наказом керівника Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2020 р. № 43-к/2020 ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін. 16 жовтня 2020 року трудові відносини були фактично припинені. Однак, остаточний розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, не проведено. Розрахунок проведено 05 листопада 2020 року, що підтверджується роздруківкою з банківської картки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

29 грудня 2020 року від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, подано до суду відзив на позов, в якому останній у задоволенні позовних вимог просить відмовити. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що Наказом керівника апарату Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 43-К/2020 від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, відповідно до п. ч.1 ст. 36 КЗпП України. Вказаний наказ надійшов на адресу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 19 жовтня 2020 року. На підставі зазначеного наказу, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 19 жовтня 2020 року з позивачем був проведений повний розрахунок при звільненні, тобто відповідно законодавства України та без будь яких порушень. Здійснивши 19 жовтня 2019 року остаточний розрахунок виплат ОСОБА_1 та склавши загальний список перерахувань в банк, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області було підготовлено платіжне доручення та направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, де на обслуговуванні перебуває ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, для здійснення перерахування коштів в АТ КБ «Приват Банк», у якому ОСОБА_1 має відкритий особовий рахунок та перебуває на зарплатному картковому обслуговуванні. Належні позивачу при звільненні виплати Казначейством перераховано до АТ КБ «ПриватБанк» та 30 жовтня 2020 року переведено на банківський картковий рахунок позивача. Проте, на даний час у відповідача існує недостатнє фінансування, тому залишок коштів, нарахованих позивачу коштів зараховано на платіжну картку ОСОБА_1 05 листопада 2020 року. Таким чином, вирішуючи питання про покладення на власника або уповноважений орган відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівникові сум при звільненні суд повинен встановити наявність підстав для проведення таких виплат у день звільнення працівника, а також наявність вини відповідної установи. ТУ ДСА України в Дніпропетровській області є бюджетною організацією, яка повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, відповідач діяв послідовно у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України. Крім того, зазначили, що розрахунок Позивача не відповідає правилам, передбаченим розд. 2 абз. 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р № 100.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що з 29 листопада 2006 року по 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 працювала у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Наказом керівника Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2020 р. № 43-к/2020 ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.

19 жовтня 2019 року відповідачем був проведений розрахунок виплат ОСОБА_1 та складено загальний список перерахувань в банк, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області було підготовлено платіжне доручення та направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, де на обслуговуванні перебуває ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, для здійснення перерахування коштів в АТ КБ «ПриватБанк», у якому ОСОБА_1 має відкритий особовий рахунок та перебуває на зарплатному картковому обслуговуванні.

Належні позивачу при звільненні виплати Казначейством перераховано до АТ КБ «ПриватБанк» та 30 жовтня 2020 року переведено на банківський картковий рахунок позивача.

У зв`язку з недостатнім фінансуванням відповідача, залишок коштів, нарахованих позивачу коштів, зараховано на платіжну картку ОСОБА_1 05 листопада 2020 року.

Позивачка не погодившись із строком отримання розрахункових виплат при звільненні звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, розділом X Закону України «Про державну службу» визначено особливості проходження державної служби в окремих державних органах та патронатної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах. А згідно ч. 4 ст. 92 ЗУ «Про державну службу» на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

У пункті 17 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Властивостями, які характеризують правовий статус помічника судді, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З системного аналізу чинного законодавства слідує, що відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами ч.6 ст.7 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження патронатної служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вправі застосувати до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові від 15.09.2015р. по справі № 21-1765а15 Верховний Суд України прийшов до висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

З вказаного слідує, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що остаточна виплата належних позивачці сум відповідачем була проведена 05 листопада 2020 року.

Тобто, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області не виплатило належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, у зв`язку з чим у відповідача виникає обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України.

Суд ставиться критично до доводів відповідача про неналежне фінансування, оскільки вказані підстави не звільняють його від відповідальності, встановленої ч.1 ст.117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 року справа №825/874/17 та від 19.06.2019 року справа №825/1987/17.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналогічну правову позицію з цього питання висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Таким чином, не виплачуючи позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, як це передбачено чинним законодавством, відповідач порушив конституційні права позивача на оплату праці у розмірах, передбачених законодавчими актами, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний сплатити відшкодування за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

А відтак, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 19 жовтня 2019 року по 05 листопада 2020 року.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області № Б-с-1965 від 28 грудня 2019 року, яка складена відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить – 661, 40 грн.

Суд не приймає до уваги розрахунок позивачки, оскільки він не відповідає правилам, передбаченим розд. 2 абз. 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р № 100.

Так, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає до стягнення з ТУ ДСА України в Дніпропетровській області становить: 9259,60 грн. (14 днів, з яких жовтень - 10 днів, листопад 4 дні * 661,40 грн.), з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 24581 від 11.12.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-247, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, середній заробіток за час затримки при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 19.10.2020 року по 05.11.2020 року у розмірі 9259,60 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 60 коп.) гривень.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-26239738) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев