Рішення № 94125560, 30.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року Справа № 160/13826/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати відмову, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у зарахуванні періодів роботи з 01.02.1982 року по 28.03.1984 року для призначення пенсії за віком незаконною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, РНОКПП НОМЕР_1 зарахувати до стажу період з 01.021982 року по 28.03.1984 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.09.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровські області з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, згідно листа про відмову у призначенні пенсії відповідачем відмовлено у призначенні пенсії відповідно до протоколу від 14.09.2020 року №045650007625, оскільки відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» |стаж необхідний для призначення пенсії у 2020 році складає 27 років. Періоди роботи по наданим трудовим книжкам не зараховано до загального трудового стажу, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення значно пізніше ніж перший запис. Періоди роботи дублюються в трудових книжках

Трудова книжка НОМЕР_2 була заведена Дніпропетровською фабрикою по ремонту і пошиву взуття на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата заповнення 28 березня 1984 року.

Позивач вважає, що він не несе відповідальності за заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Ухвалою суду від 30.10.2020 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

07.12.2020 до суду від представник відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за наданими позивачем документами для розрахунку пенсії можливо зарахувати страховий стаж, який складає 19 років 05 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 відсутня дата звільнення, а в трудовій книжці НОМЕР_4 дата заповнення значно пізніша ніж перший запис. Періоди роботи дублюються в трудових книжках.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.09.2020 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до відділу з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Листом «Про відмову у призначенні пенсії», позивачу повідомлено, що на підставі наданих документів страховий стаж для призначення пенсії становить 19 років 5 місяців 12 днів.

«Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж необхідний для призначення пенсії у 2020 році складає 27 років. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років у призначенні пенсії Вам відмовлено відповідно протоколу від 14.09.2020 №045650007625.

Додатково повідомлено, що періоди роботи по наданим трудовим книжкам не зараховано до загального трудового стажу, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 відсутня дата звільнення, а в трудовій книжці НОМЕР_4 дата заповнення значно пізніша ніж перший запис Періоди роботи дублюються в трудових книжках.»

Крім того, у листі відповідачем також було зазначено, що оскільки підтверджуючі довідки надані не були, донарахувати періоди роботи згідно трудової книжки до загального страхового стажу немає законних підстав.

Позивач вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області незаконною та такою, що порушує його конституційні права звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону №1788-ХП).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно із пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки , а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абз. 1,3 п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пп. 2.11., 2.12., 2.13 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_4 на ОСОБА_1 , дата заповнення 28 березня 1984:

-запис 1 – 01.02.1982 позивач був прийнятий на Дніпропетровську фабрику по ремонту та пошиву взуття обувщиком наказ 6-к №4 від 01.02.1982;

-запис 2 - 20.08.1982 - присвоєний 2 р. обувщика Наказ 44 к №5 від 20.08.1982;

- запис 3- 28.03.1984 -звільнений ст. 28 КЗОТ УССР за власним бажанням наказ 17к №3 від 25.03.1984 (містить печатку підприємства та підпис уповноваженої особи).

Отже, із записів у трудовій книжці НОМЕР_4 вбачається, що дата заповнення 28.03.1984, однак запис про прийняття на роботу 01.02.1982, тобто зроблений раніше ніж дата заповнення трудової книжки.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком протиправно не зарахував до загального трудового стажу період його роботи з 01.02.1982 по 28.03.1984 на Дніпропетровській фабриці з ремонту та пошиву взуття, оскільки такий підтверджується його трудовою книжкою.

Відповідачем не було на дано до суду доказів існування двох трудових книжок.

Проаналізувавши встановлені на підставі поданих сторонами доказів фактичні обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відмова, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у зарахуванні періодів роботи з 01.02.1982 року по 28.03.1984 року для призначення пенсії за віком є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, РНОКПП НОМЕР_1 до стажу період з 01.021982 року по 28.03.1984 року, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, РНОКПП НОМЕР_1 до стажу період з 01.02.1982 року по 28.03.1984 року.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача здійснених ним судових витрат у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1881838431.1 від 23.10.2020, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити повністю.

Визнати відмову, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у зарахуванні періодів роботи з 01.02.1982 року по 28.03.1984 року для призначення пенсії за віком протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, РНОКПП НОМЕР_1 до стажу період з 01.021982 року по 28.03.1984 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) відповідно до квитанції №0.0.1881838431.1 від 23.10.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко