Ухвала суду № 94125198, 11.01.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 січня 2021 року Черкаси справа № 08/5026/1676/2011

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., без участі заявника, представників сторін та ВДВС розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до фізичної особи-підприємця Попік Катерини Михайлівни про стягнення 68275,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області суду від 16.08.2011 повністю задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» та присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Попік Катерини Михайлівни 50000,00 грн заборгованості за кредитом, 11021,37 грн заборгованості за відсотками, 4581,43 грн пені за порушення строку сплати кредиту, 2672,59 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 682,75 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.08.2011 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2011 видано наказ.

Згідно з актом Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 №23 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» господарська справа №08/5026/1676/2011 знищена.

21.12.2020 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» від 07.12.2020 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», у зв`язку з укладенням договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03.05.2019 №116-076 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), які проводилися у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою продажу майна неплатоспроможного банку (протокол електронного аукціону №UA-EA-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019). У заяві заявник також просить суд поновити строк для повторного пред`явлення до виконання наказу від 29.08.2011, засідання провести без участі представника заявника.

Ухвалою суду від 23.12.2020 вказана заява прийнята судом до розгляду, її розгляд призначений на 11.01.2021.

У судове засідання учасники справи та ВДВС не з`явилися.

Відповідно до статті 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, отже суд вправі розглядати питання про заміну сторони виконавчого провадження без учасників справи.

Згідно із статтею 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Частиною другою, п`ятою статті 15 цього Закону встановлено, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Питання правонаступництва урегульоване також у статті 52 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Судом встановлено, що відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), які проводилися у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою продажу майна неплатоспроможного банку (протокол електронного аукціону №UA-EA-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019), 03.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (новим кредитором) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №116-076, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку первісного кредитора до позичальників/іпотекодавців/заставодавців/поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки з відповідними змінами та доповненнями до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим договором.

Також, пунктом 2.2 договору №116-076 визначено, що права первісного кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги по отриманню коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів, права, що випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та передане стягувачу в погашення боргу, мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права кредиторів, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів, права на отримання повернутих (невикористаних) авансових внесків, сплачених судових зборів тощо.

Згідно з Додатком №1 до договору №116-076, у переліку договорів, за якими відбулося відступлення права вимоги міститься також кредитний договір №116-076 від 09.09.2008, який укладений між Банк «Демарк» та фізичною особою-підприємцем Попік Катериною Михайлівною та договір поруки №116-076/1 від 09.09.2008, який укладений між Банк «Демарк» та гр. ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» підлягає до задоволення, а Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» заміні його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (03150, м.Київ, Велика Васильківська, 77А, ідентифікаційний код 38962392).

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.99 №606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі - Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV).

Отже, виконавчий документ (наказ суду), який виданий 29.08.2011 у справі, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.

Норми інституту процесуальних строків, що містяться у Господарському процесуальному кодексі України, не передбачають, що процесуальний строк може перериватися. Утім, такі норми передбачені законодавством про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У справі, що розглядається, виконавчий документ неодноразово надавався стягувачем до примусового виконання до Золотоніського міськрайонного відділу ДВС, останній раз 13.10.2016. Зважаючи на це відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання перервався.

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Поряд з поверненням виконавчого документа стягувачеві виконавче провадження завершується відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII закінченням виконавчого провадження.

У частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №404-VIII міститься вичерпний перелік підстав - обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про: а) виконання рішення згідно з виконавчим документом; б) неможливість виконання рішення.

Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв`язку з чим закон допускає повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п`ятій статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII. До того ж у наведеній нормі міститься посилання на статтю 12 зазначеного Закону, і це визначає системний зв`язок зі строками пред`явлення виконавчих документів до виконання, включаючи і правило щодо переривання строків.

Згідно з частиною 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97, «Ясіун`єне проти Литви» від 06.03.2003, «Руйану проти Румунії» від 17.06.2003, «Півень проти України» від 29.06.2004).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25.07.2013).

На дату підписання договору про відступлення права вимоги, Банк «ДЕМАРК» знаходився у процедурі ліквідації, яка тривала з 2015 року. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб неодноразово приймалися рішення про продовження строків здійснення процедури ліквідації Банку. Так, дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №167від 19.01.2017, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку «Демарк» на один рік до 29.01.2018, рішенням №2953 від 05.11.2018 вирішено продовжити строки здійснення процедури ліквідації Банку «Демарк» строком на один рік з 30.01.2019 до 29.01.2020 включно. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 13.10.2016 та оригінал наказу суду отримані банком 26.12.2016, про що свідчить відмітка вхідного номеру банку. Водночас, враховуючи неодноразове перенесення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб строків ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (оригінали виконавчих листів були передані новому кредиторові лише перед внесенням запису про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк».

Як вказує заявник, враховуючи викладене вище, він міг уникнути негативних наслідків, якби виконавчі листи Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк», було передано у термін, який обумовлений у договорі №116-076– 03.05.2019.

З огляду на наведене та враховуючи, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням на день звернення нового кредитора боржником не погашена, а також враховуючи наведені заявником обставини пропуску строку, суд дійшов висновку, що причини, які позбавили заявника можливості своєчасно пред`явити до виконання наказ суду є поважними. Наведене дає підстави суду для поновлення для заявника на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки початок перебігу строку для пред`явлення наказу до виконання після його переривання (у зв`язку з пред`явленням до виконання наказу) почався з 14.10.2016 (постанова виконавця про повернення стягувачу виконавчого документу від 13.10.2016), то трьохрічний строк, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII та який підлягає поновленню збіг 14.10.2019. Таким чином, суд поновлює строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 29.08.2011 у справі №08/5026/1676/2011 до 14.10.2022.

На підставі викладеного, керуючись статтями 52, 233-235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» від 07.12.2020 про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником та про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

Замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (03150, м.Київ, Велика Васильківська, 77А, ідентифікаційний код 38962392) у виконавчому документі (наказі) №08/5026/1676/2011 від 29.08.2011, який виданий господарським судом Черкаської області на виконання рішення суду від 16.08.2011 про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця Попік Катерини Михайлівни.

Поновити строк пред`явлення наказу Господарського суду Черкаської області від 29.08.2011 до виконання у справі №08/5026/1676/2011 до 14.10.2022.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повна ухвала підписана 14.01.2021.

Суддя О.І.Кучеренко