Рішення № 94125129, 11.01.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року Справа № 923/1041/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від позивача - Штабовенко Д.В., адвокат,

від відповідача - Зеленько А.В., довіреність від 06.01.2021,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-М", м. Запоріжжя, провулок Тамбовський, 2, код ЄДР 31575976

до відповідача: Приватного підприємства "Фаворит-ІІІ", Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, комплекс Будівель, буд.6, код ЄДР 33536682

про стягнення 1 001 785 грн. 62 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-М" (надалі по тексту рішення – позивач, ТОВ "АВТО-М") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Фаворит-ІІІ" (надалі по тексту рішення – ПП "Фаворит-ІІІ") 1 001 785грн. 62коп., що становлять 965333,88грн. боргу, 7290,35грн. в якості 3% річних та 29161,39грн. пені у правовідносинах за договором №0806/2020-0, укладеним сторонами 08.06.2020.

Позов обґрунтовано твердженням про порушення ПП "Фаворит-ІІІ" умов вказаного договору в частині повної оплати наданих послуг.

У підготовчому засіданні 12.11.2020 ухвалою занесеною до протоколу підготовчого засідання оголошувалась перерва до 10.12.2020.

Ухвалою суду від 10.12.2020 підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.01.2021.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були отримані відповідачем і відповідач був обізнаний про час та місце проведення підготовчих засідань, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

11.01.2021 за вх.№45/21 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду, за яким відповідач просить відстрочити виконання рішення суду щонайменш на 9 місяців.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на специфіку реалізації сільськогосподарських товарів та складну економічну ситуацію в країні спричинену карантинними заходами, які за твердженнями відповідача, фактично позбавили ПП "Фаворит-ІІІ" можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

В судовому засіданні 11.01.2021 позивач підтримав заявлені позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засідання 11.01.2021 визнав заявлені позовні вимоги, що відображено у протоколі судового засідання, заперечень проти позовних вимог не навів та просив суд задовольнити клопотання про відстрочення виконання рішення суду, обґрунтувавши заявлені вимоги скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

08.06.2020 між ПП "Фаворит-ІІІ" (замовник) та ТОВ "АВТО-М" (виконавець) укладено договір №0806/2020-01 про надання послуг автотранспорту та будівельної техніки (а.с.8-10), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг будівельною технікою під управлінням операторів та водіїв виконавця за адресою с.Роздольне Каховського району Херсонської області (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору замовник зобов`язаний здійснювати своєчасну оплатку послуг виконавцю.

Сторони у п.4.2.-4.2.1. договору узгодили, зокрема, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця замовником на умовах передоплати у розмірі 100% за 1000м3 дробленого матеріалу, остаточний розрахунок проводиться згідно актів виконаних робіт та рахунків на підставі підписаних виконавчих зйомок. Повний розрахунок за фактично виконанні роботи здійснюється замовником протягом п`яти банківських днів з дня підписання Акту на надання послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку (з урахуванням раніше сплаченого авансу).

Відповідно до додатку №1 до договору №0806/2020-01 від 08.06.2020 про надання послуг автотранспорту та будівельної техніки (а.с.11), сторони узгодили, що вартість послуги "Надання послуг з демонтажу та дроблення конструкції з бетону та цегли до фр. 0-60мм" складає 375 грн. без ПДВ за м3.

У додатку №2 від 22.06.2020 до договору №0806/2020-01 від 08.06.2020 про надання послуг автотранспорту та будівельної техніки (а.с.12), сторони узгодили, що вартість послуги "Надання послуг екскаватора JСВ з навісним знаряддям (гідро молот) " складає 1583,35грн. без ПДВ за маш.год.

У додатку №3 від 07.07.2020 до договору №0806/2020-01 від 08.06.2020 про надання послуг автотранспорту та будівельної техніки (а.с.13) сторони погодили вартість послуг за переліком.

Позивачем протягом липня 2020 року було надано відповідачу послуги загальною вартістю 2561333,88грн.

На виконання умов договору сторонами без зауважень було підписано акти надання послуг , а саме:

- Акт надання послуг №67 від 03.07.2020 на суму 1296000грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №75 від 08.07.2020 на суму 877050грн. в т.ч. ПДВ

- Акт надання послуг №76 від 08.07.2020 на суму 7600,08грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №77 від 08.07.2020 на суму 44175грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №83 від 07.07.2020 на суму 37400,22грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №84 від 09.07.2020 на суму 19800грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №85 від 10.07.2020 на суму 21800,04грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №86 від 11.07.2020 на суму 7200грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №87 від 13.07.2020 на суму 20000,02грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №97 від 21.07.2020 на суму 100008,00грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №98 від 15.07.2020 на суму 7600,08грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №99 від 14.07.2020 на суму 16150,18грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №103 від 15.07.2020 на суму 6000грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №104 від 14.07.2020 на суму 22250,02грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №105 від 23.07.2020 на суму 17700грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №106 від 24.07.2020 на суму 38000,10грн. в т.ч. ПДВ;

- Акт надання послуг №107 від 25.07.2020 на суму 22600,14грн. в т.ч. ПДВ;

Відповідачем відповідно до платіжних доручень було сплачено на виконання умов договору 1596000грн. (а.с. 50-54).

21.09.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором №0806/2020-01 про надання послуг автотранспорту та будівельної техніки від 08.06.2020 у розмірі 965333,88грн. (а.с.55-57).

Докази направлення означеної претензії на адресу відповідача містяться на а.с.58.

На час прийняття рішення, доказів оплати наданих послуг повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Окрім того, в судовому засіданні 11.01.2021 представник відповідача визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відтак, несплачена відповідачем сума за отриманні від позивача послуги за договором №0806/2020-01 про надання послуг автотранспорту та будівельної техніки від 08.06.2020 становить 965333,88 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

За ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг наданих позивачем відповідачу за договором №0806/2020-0, укладеним сторонами 08.06.2020.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем, що позивача взяті на себе зобов`язання за договором №0806/2020-0, укладеним сторонами 08.06.2020 щодо надання послуг передбачених додатками №1, №2 та №3 до договору виконав належним чином, що також підтверджується актами надання послуг.

Відповідно до 4.2.1. укладеного між сторонами договору відповідач мав здійснити повний розрахунок за фактично виконанні роботи замовником протягом п`яти банківських днів з дня підписання Акту на надання послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку (з урахуванням раніше сплаченого авансу).

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної оплати наданих позивачем послуг.

Враховуючи те, що доказами наявними в матеріалах справи підтверджено надання позивачем відповідачу протягом липня 2020 послуг за укладеним договором загальною вартістю 2561333,88грн., та сплату відповідачем лише частково вартості отриманих послуг, то за ПП "Фаворит-ІІІ" рахується заборгованість перед ТОВ "АВТО-М" у розмірі 965333,88грн.

Враховуючи означене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 965333,88грн. вартості наданих відповідачу послуг є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, згідно вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за наданні послуги відповідач своєчасно не здійснив та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 4.2.1. договору.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги у розмірі 965333,88грн.

Відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості наданих послуг, встановленого п.4.2.1. договору (а.с. 3).

Відповідач в процесі судового розгляду зауважень до розрахунку не висловив, контррозрахунку відповідачем надано не було, позовні вимоги повністю визнав.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних, та визнано його арифметично вірним.

З відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7290,35грн.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення суми пені у розмірі 21205,68грн., суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549ЦК України).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.1.3 договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, з урахуванням періодів прострочення з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 29161,39грн.

11.01.2020 за вх.№45/21 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду, за яким відповідач просить відстрочити виконання рішення суду щонайменш на 9 місяців.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на специфіку реалізації сільськогосподарських товарів та складну економічну ситуацію в країні спричинену карантинними заходами, які за твердженнями відповідача, фактично позбавили ПП "Фаворит-ІІІ" можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідач вказує, що відстрочення погашення заборгованості надасть змогу акумулювати фінансові ресурси для погашення заборгованості та збереже трудовий ресурс суб`єкта господарювання.

В якості доказів заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідачем надано:

- Довідку від 06.01.2021 підписану директором підприємства, в якій зазначаються показники діяльності ПП "Фаворит-ІІІ" за даними бухгалтерського обліку у 2020 році станом на 06.01.2021;

- Довідку банку, відповідно до якої залишки на рахунку станом на 06.01.2021 склали 640870,34 грн.;

- Фінансову звітність ПП "Фаворит-ІІІ" за 2019 рік.

Позивач в судовому засіданні 11.01.2021 заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Тобто суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення лише за заявою сторони або стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом). При цьому суд повинен також врахувати: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, що, у свою чергу, можливе за наявності поданих сторонами відповідних доказів.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище ПП "Фаворит-ІІІ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

ПП "Фаворит-ІІІ" посилаючись в обґрунтування заяви на запровадження карантинних заходів, жодним чином не обґрунтовую, як саме означенні обставини заважають боржнику виконати рішення суду. Твердження ПП "Фаворит-ІІІ", що у зв`язку із запровадження карантину, підприємство втратило можливість на отримання прибутку, не підтвердженні належними і допустимими доказами

Наведені відповідачем обставини, а саме фінансовий звіт ПП "Фаворит-ІІІ" за 2019 не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ПП "Фаворит-ІІІ" у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище ПП "Фаворит-ІІІ" є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Разом з цим, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках.

Копія виписки ПАТ "БАНК ВОСТОК" засвідчує наявність коштів на рахунку відповідача у розмірі 640870,34грн. Окрім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що це єдиний банк у якому відповідач має відкритті рахунки, а отже не можливо встановити наявність чи відсутність коштів на рахунках відповідача.

Подана відповідачем довідка від 06.01.2021 підписана директором підприємства, та не підписана бухгалтером, в якій зазначаються показники діяльності ПП "Фаворит-ІІІ" за даними бухгалтерського обліку у 2020 році станом на 06.01.2021, не є належним доказом, який дає змогу встановити дійсний фінансовий стан підприємства на час розгляду справи.

Так, фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Частина 2 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та суб`єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Проте, надана боржником довідка не є достатнім доказом в розумінні ст. 79 ГПК України скрутного фінансового становища боржника і не можливості виконання рішення суду без відстрочення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про відсутність виключних обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення господарського суду з боку ПП "Фаворит-ІІІ" та підстав для задоволення заяви ПП "Фаворит-ІІІ" про відстрочення виконання рішення господарського суду.

Розподіл судових витрат.

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 15026,80 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фаворит-ІІІ" (74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, комплекс Будівель, буд. 6, код ЄДР 33536682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-М" (м. 69057, Запоріжжя, провулок Тамбовський, 2, код ЄДР 31575976) заборгованість за надані послуги у розмірі 965333,88грн., 29161,39грн. пені, 7290,35грн. 3% річних та 15026,80грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні клопотання ПП "Фаворит-ІІІ" (вх.№45/21 від 11.01.2021) про відстрочення виконання судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.01.2021

Суддя Н.А. Павленко