Рішення № 94124961, 11.01.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/990/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" (35414, Рівненська область, Гощанський р-н, с.Пустомити, вул.Лесі України, 2, код ЄДРПОУ 42798161)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (34710, Рівненська обл., Корецький р-н, с. Устя, вул. Замлинок, 91, код ЄДРПОУ 43162947)

про стягнення в сумі 382 859, 50 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення 382 859, 50 грн заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №01/11/2019 про надання послуг по експлуатації спецтехніки, з яких: 333 913,22 грн основного боргу, 38 514,35 грн пені, 3 323,93 грн інфляційних втрат та 7 108,00 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 23.10.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; визначення належного відповідача, із зазначенням повного найменування відповідача; уточнення прохальної частини позовної заяви, визначивши суми, що підлягають до стягнення.

03 листопада 2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що було подано до суду відповідну заяву, разом з тим, до суду подано уточнену позовну заяву, в якій виправлені її первісні недоліки, а також надано докази її надіслання відповідачу у справі.

Враховуючи викладене, суд ухвалою від 03.11.2020 прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення 382 859, 50 грн, відкрив провадження у справі №918/990/20 та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07 грудня 2020 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" адвоката Запісочного С.С. надійшли наступні документи, а саме: відзив на позовну заяву; клопотання про залишення позовної заяви без руху; клопотання про витребування доказів; заява про виправлення описки в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №918/990/20 від 03.11.2020.

Ухвалою суду від 17.12.2020 у задоволенні клопотань представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" адвоката Запісочного С.С. про залишення позовної заяви без руху та про витребування доказів відмовлено; у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" адвоката Запісочного С.С. про виправлення описки в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №918/990/20 від 03.11.2020 відмовлено.

Стосовно поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 03.11.2020 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 09.11.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Разом з тим, судом встановлено, що зазначене поштове відправлення №3301311071468, після отримання ТОВ "Устя Агро" повернуте відділенням поштового зв`язку за місцезнаходженням отримувача (село Устя Корецького району) 13.11.2020, про що свідчить відбиток календарного штемпеля (а.с. 113), та в подальшому передано Господарському суду.

Отже, останнім днем на подачу відзиву на позовну заяву відповідачем, враховуючи строк встановлений в ухвалі суду від 03.11.2020 було 24.11.2020.

Разом з тим, відзив відповідачем надісланий на поштову адресу суду лише 03.12.2020, тобто з пропуском встановленого судом строку. Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву відповідачем не подано. При цьому відповідач у відзиві зазначає, що останнім днем строку на подачу відзиву є 07.12.2020, що спростовується встановленими вище судом обставинами.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, поданий відповідачем відзив, суд залишає без розгляду.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

01 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (Замовник), було укладено договір №01/11/2019 про надання послуг по експлуатації спецтехніки (далі - Договір, а.с. 12-13), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язався надавати Замовнику послуги щодо експлуатації спецтехніки для виконання робіт на виробничих об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язався приймати виконані послуги та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 1.2 Договору вид послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг та/або у рахунках-фактурах до цього договору.

Надання послуг Виконавцем здійсняється па підставі замовлення Замовника. Замовлення здійснюється будь-яким способом (усно, письмово, по телефону, електронною поштою, ін) (п. п. 2.1, 2.2 Договору).

Вартість послуг Виконавця за цим Договором вказується в рахунках та актах надання послуг (п. 3.1 Договору). Сума Договору згідно п. 3.2. складається з суми вартості Актів надання послуг на протязі дії цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків по факту наданих послуг протягом десяти банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем.

Згідно з п. 4.1 Договору, передача послуг по Договору здійснюється за Актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується повноваженим представниками Сторін та скріплюється печатками в порядку визначеному пунктом 4.2 Договору.

До моменту підписання Акту, факт перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною, або подорожнім листом, або листом замовника з підписом представника вантажоодержувача або вантажовідправника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку якщо одна із сторін не доведе до відома іншу сторону про розірвання договору за 10 днів до закінчення, це договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п. 10.1 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.

Докази що свідчать про дострокове розірвання Договору чи повідомлення про припинення його дії в матеріалах справи відсутні. Відтак, судом встановлено, що на день розгляду даної справи Договір є діючим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги по експлуатації спецтехніки визначені у п.1.1 Договору на загальну суму 802 349,22 грн. за період з 05.11.2019 по 02.01.2020, що підтверджується актами надання послуг та реєстрами про надання послуг по експлуатації спецтехніки до Договору, що визначають вид робіт, їх вартість та тривалість; також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг (а.с. 14-91).

В той же час, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати заборгованості за Договором, зокрема в сумі 468 436,00 грн (а.с. 92-97).

Відтак, не оплаченими залишились роботи на загальну суму 333 913,22 грн, надані позивачем згідно наступних актів надання послуг: № 119 від 18.11.2019 на суму 576,00 грн; № 120 від 18.11.2019 на суму 780,00 грн; № 121 від 18.11.2019 на суму 576,00 грн; № 122 від 18.11.2019 на суму 780,00 грн; № 123 від 18.11.2019 на суму 1 120,01 грн; № 134 від 04.12.2019 на суму 93 600,00 грн, залишилась неоплаченою заборгованість в сумі 73 200,69 грн; № 136 від 09.12.2019 на суму 23 040,00 грн; № 137 від 09.12.2019 на суму 39 000,00 грн; № 138 від 09.12.2019 на суму 22 400,16 грн; № 139 від 16.12.2019 на суму 576,00 грн; № 140 від 16.12.2019 на суму 780,00 грн; № 141 від 16.12.2019 на суму 560,00 грн; № 1 від 02.01.2020 на суму 49 840,36 грн; № 2 від 02.01.2020 на суму 51 264,00 грн; № 3 від 02.01.2020 на суму 69 420,00 грн.

Крім того, сторонами у актах зазначено про відсутність взаємних претензій щодо виконання умов Договору, відтак акти є підставою для нарахування плати відповідно до умов Договору.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи часткову сплату боргу відповідачем, підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за період з листопада 2019 по січень 2020 по Договору, становить 333 913,22 грн, докази, що свідчили б про погашення боргу в матеріалах справи відсутні, відтак позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми є обґрунтованим.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі прострочення сплати послуг Виконавця більше ніж на 10 (десять) календарних днів Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Тож у зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати грошового зобов`язання на суму такого простроченого зобов`язання позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки з 21.01.2020 по 06.10.2020, що складає 38 514,35 грн (розрахунок на а.с. 105).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Так, згідно ч.ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач порушував терміни оплати наданих послуг згідно умов Договору, допустивши прострочення понад 10 календарних днів, та не здійснив оплату по дату прийняття рішення.

Позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 323,93 грн інфляційних втрат за період з 21.01.2020 по 06.10.2020 на суму боргу 333 913,22 грн, та 3% річних на ту ж суму та такий же період в розмірі 7 108,00 грн.

Судом перевірено нарахування інфляційних втрат та відсотків річних проведений позивачем, та встановлено, що останнім правомірно визначено період нарахування та інші вихідні дані, однак за перерахунком суду вірним є нарахування 5 010,12 грн інфляційних втрат та 7 116,18 грн 3% річних. Проте, враховуючи неможливість виходу судом за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, відтак, позов в частині стягнення 3 323,93 грн інфляційних втрат за період з 21.01.2020 по 06.10.2020 та 3% річних в розмірі 7 108,00 грн за період з 21.01.2020 по 06.10.2020 підлягає задоволенню.

Стосовно розрахунку пені, суд зазначає, що позивачем допущено помилки, що вплинули на нараховану суму пені в бік її збільшення, а саме: позивачем розраховано пеню не на суму боргу окремо за кожним платежем (оскільки початок прострочення та закінчення прострочення для кожного платежу є різним), а на загальну суму боргу (шляхом додавання боргу за кожен місяць та нарахування на таку загальну суму пені), що в свою чергу призвело до нарахування пені за окремими платежами понад шість місяців, що порушує ч.6 статті 232 ГК України. З умов Договору не вбачається, що сторонами погоджено таке нарахування.

Відтак, судом проведено власний розрахунок нарахованої пені, не виходячи за граничну межу нарахування позивачем пені (початок розрахунку з 21.01.2020), враховуючи окремо суму боргу за кожним зобов`язанням та в межах строку передбаченого ч.6 статті 232 ГК України.

Так, за розрахунком суду правомірним є нарахування 28 329,23 грн пені замість нарахованих 38 514,35 грн. А отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 28 329,23 грн пені, а у задоволенні позову в частині стягнення 10 185,12 грн пені суд відмовляє.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем вживались заходи досудового вирішення спору. Однак, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002).

З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 333 913,22 грн основного боргу, 28 329,23 грн пені, 3 323,93 грн інфляційних втрат та 7 108,00 грн 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 10 185,12 грн пені суд відмовляє.

Сума витрат по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог становить 5 590,12 грн та на підставі статті 129 ГПК України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" про стягнення в сумі 382 859, 50 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (34710, Рівненська обл., Корецький р-н, с. Устя, вул. Замлинок, 91, код ЄДРПОУ 43162947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" (35414, Рівненська область, Гощанський р-н, с.Пустомити, вул.Лесі України, 2, код ЄДРПОУ 42798161) 333 913 (триста тридцять три тисячі дев`ятсот тринадцять) грн 22 коп. основного боргу, 28 329 (двадцять вісім тисяч триста двадцять дев`ять) грн 23 коп. пені, 3 323 (три тисячі триста двадцять три) грн 93 коп. інфляційних втрат, 7 108 (сім тисяч сто вісім) грн 00 коп. 3% річних та 5 590 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 12 коп судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ДМ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" 10 185,12 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.01.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич