Рішення № 94124574, 11.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2021Справа № 910/15212/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки УкраїнидоФізичної особи-підприємця Шостак Володимира Володимировичапростягнення 7 040 грн 00 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України з вимогами до Фізичної особи-підприємця Шостак Володимира Володимировича про стягнення 7 040 грн 00 коп. штрафних санкцій за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 23.04.2020 № 70, в тому числі: 3 190 грн 00 коп. пені та 3 850 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 23.04.2020 № 70 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3 190 грн 00 коп. пені та 3 850 грн 00 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15212/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2020 між Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (покупець за договором) та Фізичною особою-підприємцем Шостак Володимиром Володимировичем (продавець за договором) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 70 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити наступний товар: ДК: 021-2015, код товару: 37462400-8, інвентар для стендової стрільби (стенд для випробування клинкової холодної зброї), зазначені в специфікації (додаток № 1 до цього договору), надалі за текстом - товар.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару визначається специфікацією (додаток № 1 до цього договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору кількість товару визначається специфікацією (додаток № 1 до цього договору) та технічними характеристиками (додаток № 2 до цього договору).

За умовами пункту 4.1. договору загальна сума цього договору складає 55 000 грн 00 коп. без ПДВ згідно із специфікацією (додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця лише з моменту фактично отриманого товару на підставі належним чином оформлених документів при наявності бюджетних призначень на ці цілі з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій. Попередня оплата за товар не передбачена.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2., 6.4. договору місце передачі та термін передачі товару покупцеві визначається у специфікації (додаток № 1 до цього договору).

Доставка товару здійснюється на умовах поставки DDP, силами та засобами продавця до місця, зазначеного у специфікації (додаток № 1 до цього договору), та у термін, визначений специфікацією (додаток № 1 до цього договору).

Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання представниками сторін накладної на відпуск матеріальних цінностей та акта приймання-передачі товару, що підтверджує фактичну передачу товару від продавця покупцеві, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 11.1. договору).

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до цього договору) відповідач зобов`язувався поставити позивачу стенд для випробування клинкової холодної зброї до 15 год. 00 хв. 08.05.2020 на суму 55 000 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про закупівлю товарів за державні кошти від 23.04.2020 № 70, продавець поставив, а покупець прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної від 06.07.2020 № 82 на суму 55 000 грн 00 коп. та актом приймання-передачі товару.

Листом від 14.07.2020 № 18/5-3277 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару.

Листом від 29.07.2020 відповідач звернувся до позивача із проханням не застосовувати штрафні санкції.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного договору про закупівлю товарів за державні кошти від 23.04.2020 № 70 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 23.04.2020 № 70, позивачем нараховано відповідачу 3 190 грн 00 коп. пені та 3 850 грн 00 коп. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно пункту 8.2. договору за порушення строку виконання зобов`язань, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якої допущено прострочення, за кожен день та за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 8.2. договору.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та нормам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 23.04.2020 № 70, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 190 грн 00 коп. пені та 3 850 грн 00 коп. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що листом від 07.05.2020 відповідач звернувся до позивача з проханням перенести термін здачі стенду для випробування клинкової холодної зброї на 25.06.2020, у зв`язку із форс-мажорною обставиною (карантином).

Вказані твердження відповідача відхиляються судом з огляду на наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції від 23.04.2020), з 12.03.2020 до 11.05.2020 на всій території України установлено карантин.

Відповідно до пункту 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Тобто, на момент укладання договору (23.04.2020) між сторонами в Україні вже діяв карантин на всій території. Незважаючи на це, відповідачем взято на себе зобов`язання виконати умови Договору.

Разом із цим, зазначаємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції від 23.04.2020) було заборонено з 12.03.2020 до 11.05.2020, зокрема роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.

Також, пунктом 3 цієї ж постанови Кабінету Міністрів України було дозволено фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, тимчасово, на період карантину, вести облік доходів і витрат без використання книг обліку доходів і витрат (книг обліку доходів), якщо ведення зазначених книг повинно розпочатися після встановлення карантину, за умови подальшого подання такими особами книг обліку доходів і витрат (книг обліку доходів), до яких внесені дані про доходи та витрати, отримані (здійснені) ними протягом карантину, для реєстрації до контролюючих органів протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про відміну карантину.

Тобто, фізичні особи-підприємці, діяльність яких не була пов`язана з прийманням відвідувачів мають можливість здійснювати свою господарську діяльність встановленим порядком, в тому числі і поставку товару.

Водночас, згідно із пунктом 10.2 договору сторона, яка не в змозі виконати зобов`язання перед іншою стороною по цьому договору внаслідок дії форс-мажорних обставин, зобов`язана в 10 (десяти) денний термін повідомити іншу сторону про настання та припинення дії форс-мажорних обставин. Належним доказом наявності вказаних вище обставин та їх тривалості є сертифікати, які видаються Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органами.

Відповідно до пункту 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, твердження відповідача про те, що у зв`язку із карантином його контрагенти не працювали, в результаті чого відповідач не зміг вчасно виконати взяті на себе зобов`язання за договором, є безпідставними та необгрунтованими.

Разом із цим, суд зазначає, що карантин не входить до переліку форс-мажорних обставин, хоч перелік і не є вичерпним згідно з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), однак засвідчення обставини непереборної сили потребує отримання зацікавленою стороною сертифікату Торгово-промислової палати України.

Враховуючи те, що відповідачем не надано відповідного сертифікату, передбаченого умовами договору, підстави вважати настання форс-мажорних обставин відсутні.

Водночас, посилання відповідача на постанови ВГСУ від 29.10.2015 № 910/26727/14 та від 19.02.2015 № 910/11080/14 є безпідставним, оскільки навіть у цих постановах зазначено про необхідність наявності підтвердження стороною форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шостак Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (вул. Миколи Василенка, 3, м. Київ, 03113, ідентифікаційний код 20001993) 3 190 (три тисячі сто дев`яносто) грн 00 коп. пені, 3 850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька