Рішення № 94124284, 13.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/12664/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"

(Україна, 45601, Волинська обл., Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25; ідентифікаційний код: 38143461)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

(Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231)

про стягнення 106 803,77 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач) про стягнення 106 803,77 грн, з яких 106 498,24 грн заборгованості, 244,42 грн пені та 61,11 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 030114-124/1п від 03.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 14.09.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

01.10.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 22.09.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 14.09.2020).

Відтак, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 030114-124/1п (далі - Договір у редакції Протоколу узгодження розбіжностей), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно із замовленнями покупця, яка (і) є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії Договору.

За умовами пункту 3.1 Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення.

Згідно з п. 4.3 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Відповідно до п. 4.10 Договору обов`язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного пакету документів покупцю на товар.

У пункті 7.7 Договору сторони погодили, що з метою забезпечення постачальнику можливості контролю за вчасними розрахунками, покупець зобов`язаний, на вимогу постачальника, надавати достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки. Звіт подається покупцем по факсу, електронною поштою або іншим способом, який дає можливість зафіксувати час відправлення звіту.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем обов`язку щодо оплати постачальник має право припинити поставку товару до моменту виконання покупцем його обов`язків та/або вимагати повернення товару, що ще нереалізований покупцем і за який не проведено оплату. При цьому, покупець зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника на свій вибір: підготувати товар до повернення і надати постачальнику можливість забрати його, або здійснити оплату за нього в повному обсязі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору (пункт 9.1 Договору).

Додатковою угодою № б/н до Договору від 31.12.2015 сторони дійшли згоди викласти п. 9.1 Договору в наступній редакції, а саме: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016".

Додатковою угодою № б/н до Договору від 31.12.2016 сторони дійшли згоди викласти п. 9.1 Договору в наступній редакції, а саме: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання".

Додатковою угодою № б/н до Договору від 31.12.2017 сторони дійшли згоди викласти пункт 5.4 Договору в наступній редакції, а саме: "Оплата партії товару здійснюється із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третім особам, кожні 21 (двадцять один) календарний день за товар після його реалізації. Розрахунок за товар здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний у Договорі або письмово повідомлений постачальником додатково"; пункт 9.1 Договору в редакції, а саме: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання".

25.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (сторона-1, покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (сторона-2, новий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (сторона-3, постачальник), на підставі статей 512 - 523 Цивільного кодексу України, було укладено Договір про заміну сторони у зобов`язаннях / в Договорі поставки № 030114-124/1п від 03.01.2014 / та про внесення змін (далі - Договір про заміну сторони), відповідно до пункту 1 якого сторони дійшли згоди замінити в Договорі поставки сторону-1 на сторону-2 з дати підписання цього Договору.

Відповідно до пунктів 2, 4 Договору про заміну сторони сторона-2 приймає на себе права та виконання всіх обов`язків, що виникатимуть перед стороною-3 за Договором поставки з дати підписання цього Договору. Сторона-3 зобов`язана виконувати всі обов`язки, що виникатимуть за Договором поставки з дати підписання цього Договору на користь сторони-2.

Згідно з пунктом 5 Договору про заміну сторони пункт 9.1 Договору викладено в наступній редакції, а саме: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору".

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, в період з 27.08.2019 по 09.06.2020 ним було поставлено відповідачу товар, загальною вартістю 106 498,24 грн, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар за вказаними видатковими накладними було прийнято відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відтиски печатки відповідача у видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача Повідомлення вих. № 2104 від 31.07.2020 про намір дострокового припинення дії Договору та оплату заборгованості (докази направлення вказаного повідомлення відповідачу містяться в матеріалах справи), в якому позивач просив відповідача, зокрема, забезпечити звірку розрахунків за Договором, повернути нереалізований товар та терміново погасити заборгованість за Договором у розмірі 106 498,24 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 106 498,24 грн заборгованості, 244,42 грн пені та 61,11 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 106 498,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених представників відповідача та відтиски печатки відповідача у вказаних видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 5.4 Договору в редакції Додаткової угоди № б/н до Договору від 31.12.2017, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості товару мало бути виконане із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третім особам, кожні 21 (двадцять один) календарний день за товар після його реалізації в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Матеріали справи не містять звітів відповідача про реалізацію товару та/або його залишки, наданих позивачу в порядку пункту 7.7 Договору.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 8.4 Договору, яким передбачено, зокрема, право позивача, як постачальника за Договором, вимагати у відповідача повернення товару, що ще нереалізований покупцем і за який не проведено оплату.

При цьому, у пункті 8.4 Договору сторони погодили, що зобов`язання відповідача з оплати вартості поставленого позивачем товару має бути виконане відповідачем протягом десяти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника.

Суд встановив, що позивач у Повідомленні вих. № 2104 від 31.07.2020 (далі - Повідомлення) про намір дострокового припинення дії Договору та оплату заборгованості вимагав у відповідача терміново погасити заборгованість за Договором, а також у порядку п. 8.4 Договору повернути товар, що ще нереалізований.

З матеріалів справи вбачається, що Повідомлення, в якому містилась вимога позивача про повернення товару, що ще нереалізований відповідачем, була направлена відповідачу 04.08.2020, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на списку згрупованих рекомендованих відправлень №4.08.2020.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0600001066282 не було вручене 07.08.2020 під час доставки відповідачу та повернуто за зворотною адресою (позивачу).

Суд вважає, що ухилення відповідача від одержання на підприємстві поштового зв`язку Повідомлення (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження цінного листа), за наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не дає підстав вважати, що Повідомлення не було (чи не могло бути) отримане відповідачем, оскільки отримання поштового відправлення залежало виключно від волевиявлення відповідача.

Отже, Повідомлення вважається врученим відповідачу 07.08.2020 (відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта").

З огляду на вищенаведене, зобов`язання відповідача з оплати вартості поставленого позивачем товару, відповідно до п. 8.4 Договору, мало бути виконане у строк до 21.08.2020 включно (десятий робочий день від дати вручення письмової вимоги позивача про повернення товару, що ще нереалізований відповідачем).

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Заборгованість у відповідача за Договором в розмірі 96 216,77 грн також підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаєморозрахунків за січень 2020 - травень 2020.

Відповідно до вимог чинного законодавства України акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

З огляду на вищенаведене, оскільки інформація, відображена в Акті звірки взаєморозрахунків, підтверджена первинними документами і вказаний Акт містить підписи уповноважених осіб, а також відтиски печаток сторін, суд приймає вказаний Акт звірки взаєморозрахунків як належний доказ на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 96 216,77 грн.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 106 498,24 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 244,42 грн пені та 61,11 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було нараховано пеню в розмірі 244,42 грн та 3 % річних в розмірі 61,11 грн за період з 12.08.2020 по 18.08.2020, проте, як встановлено судом, зобов`язання відповідача з оплати вартості поставленого позивачем товару, відповідно до п. 8.4 Договору, мало бути виконане у строк до 21.08.2020 включно, тобто позивачем було нараховано пеню та 3 % річних за період коли у відповідача ще не було простроченої заборгованості з оплати вартості товару, виходячи із умов Договору.

Посилання позивача на те, що зобов`язання з оплати вартості поставленого ним товару у відповідача виникло 12.08.2020 (7-й день з дати направлення грошової вимоги) є безпідставними та не узгоджуються з положеннями статей 626, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України, оскільки в п. 8.4 Договору сторонами було погоджено строк виконання відповідачем обов`язку з оплати вартості товару, який ще не реалізований - протягом десяти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника, відтак підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відсутні.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 244,42 грн пені та 61,11 грн 3 % річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у розмірі 106 498,24 грн.

Судовий збір у розмірі 2 095,99 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (Україна, 45601, Волинська обл., Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25; ідентифікаційний код: 38143461) заборгованість в розмірі 106 498 (сто шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 095 (дві тисячі дев`яносто п`ять) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6,01 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.01.2021

Суддя О.В. Нечай