Рішення № 94124204, 14.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

14.01.2021 Справа № 908/2731/20

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД ПРЕФОРМ”, 49008, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “АЛТРЕЙД ЛТД”, 70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3

про стягнення коштів

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.20 у справі № 908/2731/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД ПРЕФОРМ” задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ “АЛТРЕЙД ЛТД” на користь ТОВ “ЗАВОД ПРЕФОРМ” 159 827,63 грн. основного боргу.

При винесенні рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.20 у справі № 908/2731/20 судом не розглянуто позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних за користування чужими коштами у розмірі 3 287,88 грн., пені у розмірі 14 593,85 грн., інфляційних витрат у розмірі 925,61 грн. та питання щодо стягнення судового збору.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін жодною із сторін надано не було. Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять.

Розглянувши матеріали справи № 908/2731/20, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із вимогами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 4.5. договору постачання від 08.01.20 № 80120/16 укладеного між ТОВ “ЗАВОД ПРЕФОРМ” (ПОСТАЧАЛЬНИК за договором) та ТОВ “АЛТРЕЙД ЛТД” (ПОКУПЕЦЬ), умови оплати: відтермінування платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції Покупцем.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що форма оплати - безготівковий розрахунок платіжним дорученням, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів згідно виставленого рахунку. Покупець у випадку здійснення часткової оплати рахунку Постачальника здійснює платіж згідно кратної кількості поставленої партії товару.

Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку прострочення в оплаті поставленого товару/ в зарахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не оплаченого товару/суми не зарахованих коштів, за кожний день порушення строків оплати/зарахування коштів. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань по оплаті.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 14 593,85 грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за користування чужими коштами у розмірі 3 287,88 грн. та інфляційних витрат у розмірі 925,61 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару матеріалами справи № 908/2731/20 доведено.

Однак, позивач в позовній заяві за вих. від 14.09.20 у цій справі вказує, що відповідачем не було сплачено позивачу за поставлений товар станом на 12.10.20 та існує заборгованість у розмірі 159 827,63 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав 5 видаткових накладних (арк. спр. 13-21) на загальну суму 227 827,63 грн. (з різними датами поставки товару, а саме: від 04.02.20, від 10.03.20, від 20.03.20, від 30.03.20 та 31.03.20).

При цьому, позивачем у позові не зазначено коли та на підставі якого документу було погашено частину заборгованості.

В розрахунку штрафних санкцій (пені, 3 % річних та інфляційних втрат), який міститься в позовній заяві у цій справі, позивачем вказана загальна сума заборгованості за поставку товару в розмірі 227 827,63 грн. та розраховується період прострочки по 13.10.20.

Судом не приймається вказаний розрахунок штрафних санкцій позивача та вважається таким, що не доведений, оскільки позивачем застосовано до штрафних санкцій вся сума поставки товару, а не сума заборгованості відповідача за поставлений товар. Крім того, позивачем застосовано період по 13.10.20 в той час коли позовна заява була складена та підписано представником позивача 14.09.20.

Враховуючи викладене, судом, через не доведеність, відмовляється в задоволені позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому, з причин не залежних від суду (за відсутності відповідних обґрунтувань та вихідних даних з боку позивача у цій справі щодо часткового погашення суми основного боргу) суд позбавлений можливості самостійно перевірити вірність розрахунку вказаних у позовній заяві у цій справі стосовно стягнення 3 287,88 грн. 3% річних, 14 593,85 грн. пені та 925,61 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням основного боргу та відмовою в штрафних санкціях, позовні витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 233, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АЛТРЕЙД ЛТД” (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3, код ЄДРПОУ 39992949) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД ПРЕФОРМ” (49008, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6, код ЄДРПОУ 39632675) – 2 397 (дві тисячі триста дев`яносто сім) грн. 38 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 14.01.21.

Екземпляр додаткового рішення надіслати сторонам у справі.

Суддя В.Л. Корсун