Рішення № 94124189, 11.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 Справа № 908/2788/20

м.Запоріжжя

За позовом: Акціонерного товариства “МетаБанк”, код ЄДРПОУ 20496061 (69006, м.Запоріжжя, пр. Металургів, 30)

відповідача-1: Приватного підприємця Пісарєва Олександра Анатолійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідача-2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )

про солідарне стягнення суми 7398,34 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Михайловський Д.С.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “МетаБанк” про солідарне стягнення з Приватного підприємця Пісарєва О.А. та ОСОБА_1 суми 4884,86 грн. інфляційних втрат та суми 2513,48 грн. – 3% річних, всього – загальної суми 7398,34 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2788/20 (номер провадження 9/165/20) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 02.12.2020. Ухвалою суду від 03.12.2020 позовну заяву Акціонерного товариства “МетаБанк” залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. 07.12.2020 постановлено ухвалу суду про продовження розгляду справи №908/2788/20, судове засідання призначено на 11.01.2021.

11.01.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі. Заявлені позовні вимоги мотивовані обставинами щодо невиконання зобов`язань зі сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ “Металург”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем-1, в розмірі 28734,46 грн., яка була стягнута солідарно з відповідачів рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.02.2008. Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст.173, 174, 179, 193 ГК України, умовами кредитного договору № 32-24-07/0050-МК від 22.02.2007, договору поруки № 32-24-07/0050-МК/П від 22.02.2007.

Відповідачі відзивів на позов суду не надали, у судові засідання не з`являлись. Про розгляд справи відповідачів повідомлено належним чином.

Ухвали суду направлялись відповідачу-1 на адресу, вказану в позовній заяві, яка також відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1 . Ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідача-2 повідомлено про розгляд справи шляхом направлення йому ухвал суду на адресу, зазначену у позовній заяві та у довідці Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про надання інформації щодо реєстрації місця проживання, згідно з якою ОСОБА_1 на теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвала суду про відкриття провадження у справі (була направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві) та ухвала суду від 07.12.2020 (була направлена відповідачу на адресу, зазначену у довідці Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про надання інформації щодо реєстрації місця проживання) повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

За змістом ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідачів, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2007 між Акціонерним Банком “Металург” (Банк) та Приватним підприємцем Пісарєвим Олександром Анатолійовичем (Позичальник, відповідач-1 у справі) укладено Кредитний договір № 32-24-07/0050-МК (мікрокредит разом із РКО), далі – Кредитний договір.

За умовами Кредитного договору Банк видає Позичальнику довгостроковий кредит в сумі 30000,00 грн. на термін по 20 лютого 2008р. включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Кредит надається позичальнику на ціль: ведення поточної підприємницької діяльності (п.п. 1.1, 1.3).

Кредит надається позивальникові після укладення з Банком договором банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування на умовах пакету «Кредитний» (п.1.2).

Забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за цим договором є порука громадянина ОСОБА_1 , згідно з відповідними договором поруки, що укладається між останнім та Банком (п. 1.4).

Згідно з п. 2.1.1 Кредитного договору Банк зобов`язаний видати Позичальнику кредит у розмірі, передбаченому в п. 1.1 цього Договору, в повному обсязі, після набуття чинності договорів, які зазначені у п. 1.2, 1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору Банк видає Позичальнику кредит шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Датою видачі кредиту вважається дата перерахування грошових коштів із позичкового рахунку Позичальника на його поточний рахунок, яке здійснюється Банком в день укладення цього Договору, але не раніше набуття чинності договорами, зазначеними в п.п. 1.2, 1.4 цього Договору. Датою погашення кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на позичковий рахунок. Після повернення кредиту або його частини, ліміт кредитування не відновлюється.

Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повністю погасити Банку кредит, отриманий за цим Договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1 цього Договору. Протягом дії цього Договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 2500,00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з березня 2007 року. Сплатити Банку відсотки за користування кредитом та комісію за управління кредитом в розмірі та порядку, визначеному у п.п. 4.2 – 4.3 цього Договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків (п.6.1 Кредитного договору).

22.02.2007 Акціонерним банком “Металург” та громадянином ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2 у справі) укладено договір поруки № 32-24-97/0050-МК/П (за кредитом у гривнях разом із РКО) згідно з умовами якого Поручитель, у разі невиконання приватним підприємцем Пісарєвим Олександром Анатолійовичем (Позичальник) зобов`язань за укладеним між Позичальником та Банком кредитним договором № 32-24-07/0050-МК від 22 лютого 2007р. та/або за договором банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 619 від 22.02.2007 (договір РКО), зобов`язується у порядку, передбаченому цим договором, погасити борг Позичальника банку в сумі наданого кредиту 30000,00 грн., сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за Кредитним договором та за договором РКО, виходячи з їх умов, за весь період користування Позичальником кредитом (п.1 договору поруки).

Відповідно до п.п. 3, 4 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором по погашенню кредиту, сплаті відсотків за кредитом, комісій, сум неустойки і нанесених збитків та інших платежів за Кредитним договором та за Договором РКО, Поручитель, як солідарний боржник Банку, зобов`язується погасити Банку заборгованість Позичальника за кредитним договором та за договором РКО протягом двох днів з дня, наступного за днем порушення Позичальником строку погашення заборгованості за Кредитним договором та за Договором РКО. Поручитель зобов`язаний самостійно слідкувати за виконанням Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та Договором РКО. Банк вправі, але не зобов`язаний письмово інформувати Поручителя про невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та за Договором РКО.

Згідно з п. 7 договору поруки у разі, якщо Поручитель в строк, визначений в п. 3 цього договору не погасить Банку суму заборгованості Позичальника за кредитним договором та за Договором РКО у повному обсязі, він сплачує Банку пеню в розмірі, або більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором та Договором РКО і Поручителя за цим договором здійснюється Поручителем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на підставі платіжних доручень Поручителя або платіжних вимог чи меморіальних ордерів Банку при договірному списанні (п.5).

Згідно з п. 10 договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до настання першої з таких подій: виконання в повному обсязі зобов`язань Позичальником за Кредитним договором та за договором РКО, або Поручителем – за цим договором.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства “МетаБанк” (затверджено 29.10.2018) Акціонерне товариство “МетаБанк” (позивач у справі) є правонаступником всіх прав, обов`язків та зобов`язань Акціонерного Банку “Металург”.

На підтвердження видачі кредиту позивачем в матеріали справи надано копію меморіального ордеру № КР22050206 від 22.02.2007 про перерахування Банком на рахунок СПД Пісарєва О.А. кредитних коштів в розмірі 30 000,00 грн. згідно кредитного договору №32-24-07/0050-МК від 22.02.2007.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541, ч. 1 ст. 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів ч. 2, 4 ст. 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним з боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2008 у справі № 2-743/2008р. на користь Акціонерного банку «Металург» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно суму 28734,46 грн. Згідно з описовою частиною рішення вказана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту – 21940,13 грн., нарахованих відсотків – 1666,86 грн., суми пені за прострочення погашення кредиту та відсотків – 5127,47 грн. Рішення суду набрало законної сили 29.02.2008.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини щодо порушення відповідачами зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та належної у зв`язку із цим до стягнення та нарахованої Банком пені, всього – в загальному розмірі 28734,46 грн., встановлені рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.02.2008 у справі № 2-743/2008р., яке набрало законної сили, та не потребують доказуванню.

Акціонерне товариство “МетаБанк” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, про солідарне стягнення з відповідачів: Приватного підприємця Пісарєва О.А. та ОСОБА_1 суми 4884,86 грн. інфляційних втрат за період листопад 2017 – вересень 2020 включно та суми 2513,48 грн. – 3% річних за період з 01.11.2017 по 30.09.2020. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами не виконано рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.02.2008 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 28734,46 грн.

Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з частинами 2, 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

В силу приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах п.п. 3.1, 3.2, 4.1, 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», зокрема, визначено наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно з п.п. 5.4, 7.1 вищевказаної Постанови Пленуму Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Відповідачі викладені у позовній заяві обставини щодо невиконання ними судового рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.02.2008 у справі №2-743/2008р не спростували. Відповідних доказів сплати стягнутої даним рішенням суми заборгованості за умовами Кредитного договору та договору поруки суду не надано.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком позивач здійснив нарахування суми 4884,86 грн. інфляційних втрат за період листопад 2017 – вересень 2020 включно та суми 2513,48 грн. – 3% річних за період з 01.11.2017 по 30.09.2020 на загальну суму 28734,46 грн., що була стягнута рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2008 у справі № 2-743/2008р.

Як зазначалося судом вище, згідно з описовою частиною рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2008 у справі № 2-743/2008р. солідарно стягнута з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сума в загальному розмірі 28734,46 грн. складається з: заборгованості за тілом кредиту – 21940,13 грн., нарахованих відсотків – 1666,86 грн. та суми пені за прострочення погашення кредиту та відсотків – 5127,47 грн.

Отже законними та обґрунтованими є позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів суми трьох процентів річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму 21940,13 грн. заборгованості по тілу кредиту та на суму 1666,86 грн. відсотків за користування кредитом (всього – на загальну суму 23606,99 грн.).

Здійснивши перерозрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вищевикладених висновків суду та в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що до стягнення з відповідачів належить сума 4341,49 грн. втрат від інфляції та сума 2064,97 грн. – 3% річних, всього – в загальному розмірі 6 406,46 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині нарахування 3% річних та втрат від інфляції на стягнуту рішенням суду суму 5127,47 грн. пені за прострочення погашення кредиту та відсотків судом відмовляється.

За таких обставин, позов задовольняється судом частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач у позовній заяві просив судові витрати стягнути з відповідачів солідарно.

При цьому, суд враховує, що згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного, витрати зі сплати судового збору, що належать до стягнення на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам складають 1820,18 грн. та підлягають розподіленню порівну між двома відповідачами – по 910,09 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємця Пісарєва Олександра Анатолійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “МетаБанк”, код ЄДРПОУ 20496061 (69006, м.Запоріжжя, пр. Металургів, 30) суму 4341 (чотири тисячі триста сорок одна) грн. 49 коп. інфляційних втрат та суму 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 97 коп. – 3% річних.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з Приватного підприємця Пісарєва Олександра Анатолійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства “МетаБанк”, код ЄДРПОУ 20496061 (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30) суму 910 (дев`ятсот десять) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “МетаБанк”, код ЄДРПОУ 20496061 (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30) суму 910 (дев`ятсот десять) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 14.01.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва