Рішення № 94124110, 12.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.2021 Справа № 905/1848/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Калітіній К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №905/1848/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області,

до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Лиман Донецької області

третя особа 1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо – збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Київ

про стягнення збитків, що виникли в зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 10308грн.

від позивача: Костікова О.О. – довіреність

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» м.Маріуполь звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, що виникли в зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 10 308грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з перевезення належним чином ввіреного йому вантажу, внаслідок чого виникла нестача товару, що підтверджується даними комерційного акту, актом прийому – передачі, залізничною накладною тощо.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує і вважає, що нести відповідальність за втрату вантажу повинен вантажовідправник, який здійснив завантаження непридатного до перевезення у комерційному відношенні вагону. При прийманні вагону до перевезення у працівників залізниці не було можливості виявити щілину у вагоні, оскільки він був вже завантажений.

Крім того, відповідач звернувся із заявою (вхд.№23007 від 02.12.20р) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо – збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Київ.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.12.2020р заяву відповідача задоволено, до участі у справі залучено Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо – збагачувальний комбінат» м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Київ в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхд.№24099/20 від 18.12.2020р), згідно з якою позивач додаткові обґрунтування своїх вимог з урахуванням заперечень відповідача. Позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що несправність вагону виникла не з його вини.

Третя особа -2 надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила про те, що вагон був прийнятий залізницею без зауважень, у комерційному акті відповідач зазначив, що вагон знаходиться в справному стані, у зв`язку з чим третя особа не вважає себе відповідальною у спірних відносинах.

Третя особа -1 не скористалась правом надання пояснень.

В судове засідання з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання були повідомлені належним чином.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, надані до матеріалів справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019р за накладною №46300638 ПрАТ «Північний гірнічно – збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) відправив зі станції Терни Придніпровська залізниця на станцію Сартана Донецької залізниці на адресу ПРАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) окатиші залізорудні у вагоні №53125340.

Маса нетто у вагоні становить 69000 кг згідно накладної №46300638, оформленої відповідно норм чинного законодавства.

Як свідчить розділ 28 вищевказаної накладної, вантаж завантажено у вагон та визначено масу вантажовідправником.

Вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить підпис працівника станції відправлення.

На станції Сартана Донецької області було здійснено комісійне переваження вагону №53125340 та складено комерційний акт №484809/312 від 26.08.2019р, в якому зазначено, що при перевірці встановлено недостачу товару, а саме фактично виявилось 66000кг замість 69000кг.

У розділі Д комерційного акту зазначено, що вагон зважувався двічі і результат не змінився. Фактично навантаження з 2 по 7 люка хвилеподібне, , по ходу поїзда зліва під 1 люком нещільне прилягання до арміровочного листа, мається щілина, довжиною600мм, шириною 30мм, закладено ганчір`ям, є сліди течі вантажу, на станції Сартана течі вантажу не має, в технічному відношенні вагон справний.

Отже, враховуючи вище зазначені документи убачається, що вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований однією поздовжньою лінією вапном, на станції відправлення залізницею будь – яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було.

За даними комерційного акту №484809/312 від 26.08.2019р була встановлена нестача вантажу у вагоні №53125340 у розмірі 3000кг.

Відповідач у своєму відзиві зауважив, що відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно із законодавством, і відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу, якщо така втрата відбулася внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений вагон. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, вантажовідправник, який здійснив завантаження спірного вагону повинен був пересвідчитися у можливості перевезення вантажу і у разі наявності конструктивних зазорів вжити додаткові заходи щодо їх ущільнення. Спірний вагон був непридатний для перевезення вантажу у комерційному відношенні, в зв`язку із наявною щілиною і вантажовідправник мав бачити пошкодження до завантаження, однак не прийняв заходів щодо їх ущільнення і тому, на думку відповідача, саме вантажовідправник повинен нести відповідальність за втрату вантажу.

Залізниця також вважає, що при прийманні вагону до перевезення та огляді на станції Терни не було можливості виявити щілину, оскільки вагон був вже завантажений і знаходився в нерухомому стані і лише рух вагону призводить до його течії. Крім того, саме власник вагону мав здійснювати його ремонт, яким є ТОВ «Лемтранс» і нести відповідальність за втрату вантажу.

Позивач надав заперечення на відзив , в яких зазначив, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень і про наявність поглиблень у вагонах залізницею не зазначено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надала пояснення по суті вимог, згідно яких зауважила, що товариство не є ані замовником послуги перевезення ані стороною договору перевезення, відповідно до чинного законодавства саме перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, в язику з чим не вважає себе винним у нестачі вантажу і просить розглянути справу за відсутності представника.

Дослідивши надані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення збитків, які виникли в зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 10308,00 грн.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 4 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантаж з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Розмір відповідальності визначається виходячи з фактичної шкоди, також за змістом ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

П. 110 Статуту, ст.ст. 12, 23 Закону ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Пунктом 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Як убачається із матеріалів справи, вантаж завантажено відправником і на станції відправлення зауваження до стану вагонів та вантажу були відсутні.

За даними комерційного акту №484809/312 від 26.08.2019р, складеного на станції призначення Сартана, вагон у технічному стані є справним, при зважуванні встановлена нестача вантажу у розмірі 3000кг.В комерційному акті також зазначено, що навантаження здійснено насипом, нерівномірне, нижче бортів 1000-1200мм, в районі 1 люка нижче бортів 1700-1900мм, зліва, по ходу поїзда мається воронкоподібне поглиблення діаметром 1000*700мм. По ходу поїзда зліва під 1 люком нещільне прилягання до арміровочного листа, мається щілина, довжиною 600мм, шириною 30мм. Закладено ганчір`ям. Є сліди течі вантажу. На станції Сартана течі вантажу немає. В технічному відношенні справний. Вагон бездвірний, люки закриті.

Отже,на станції відправлення при візуальному огляді зауважень до стану вагону відповідачем не встановленні, на момент прибуття вагон також є справним, що зафіксовано комерційному акті, разом з тим є сліди течі вантажу і щілина закладена ганчір`ям. Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях зазначив, що течія (просипання) вантажу відбулась під час руху вагонну під час прямування до станції Сартана і візуально у статистичному стані встановити просипання вантажу не виявлялось можливим.

Проте, як свідчить комерційний акт відповідача, передбачуване джерело течії було усунуте шляхом закладання ганчір`ям. Саме на цю обставину звернуто увагу в комерційному акті , як на підставу відсутності течії на станції одержувача.

Відповідач не надав доказів того, що саме ним було усунуте джерело течії, що призводить до висновку , що щілина довжиною 600мм, шириною 30мм була усунута до передання вантажу перевізнику.

Так, за змістом Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334) Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Якщо припустити, що джерелом втрати вантажу стала щілина, яка усунута після передачі перевізнику, то залишається незрозумілим відсутність відповідних актів, якими зафіксовано факт усунення течії силами перевізника.

У цьому сенсі комерційний акт №484809/312 від 26.08.2019р не може вважатися актом, в якому зафіксовано комерційна несправність вагону, яка призвела до втрати вантажу, оскільки в цьому акті зафіксовано, що передбачене джерело течії усунуте до прибуття вагону на станцію отримувача.

Враховуючи викладене, у сукупності із обставинами, які доведені в ході розгляд справи, а саме відсутність заперечень з боку перевізника щодо комерційної несправність вагону на станції відправника, а також відсутність доказів усунення перевізником джерела течії власними силами, суд зазначає про відсутність підстав для відмови у задоволені позову.

За приписами ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вищенаведені положення законодавства та обставини справи свідчать про відповідальність саме відповідача, як перевізника, за спірну нестачу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копії: договору поставки №735427 від 19.03.2018р; акту приймання – передачі №92758826 від 22.08.2019р; рахунок – фактура №92758826 від 22.08.2019р., згідно з якими вартість 1 тонни відвантаженого окатишу залізорудного становить 3718,62грн без ПДВ. Проаналізувавши розрахунок позовних вимог суд встановив, що позивач просить стягнути збитки у вигляді нестачі у розмірі суми втраченого вантажу, з врахуванням 20% ПДВ.

До матеріалів справи позивачем долучено копію Договору поставки № 735427 від 19.03.2018р. , укладеного між Позивачем та ТОВ «Метінвест Холдінг», відповідно до якого право власності на об`єкт поставки (окатиш залізорудний) переходить до позивача з моменту здачі товару вантажовідправником перевізнику для доставки Позивачу ж/д транспортом, що підтверджується залізничною накладною. Також позивач надав суду виписку по рахунку, з якої вбачається, що останній здійснив сплатиу за договором поставки. Враховуючи викладене, суд зазначає, що в ході розгляду справи доведено, що особою, якої завдано збитки є позивач.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд зазначає, що при розрахунку позивачем враховані вимоги щодо прийняття до уваги норми природної втрати, що є підставою для задоволення позовних вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, що виникли в зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 10 308,00грн– задовольнити.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87505Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського,1, код ЄДРПОУ 00191158) суму збитків у вигляді недостачі, у розмірі 10308,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя Демідова Поліна Віталіївна

Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2021р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).