Рішення № 94124073, 13.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2021 Справа № 905/1731/20

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, м. Слов`янськ Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Друкарський двір», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 35 003,78 грн., з яких 32 000,00 грн. – сума основного боргу, 2 135,75 грн. – пеня, 508,35 грн. – 3% річних та 359,68 грн. – інфляційні витрати, –

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України – 23.11.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 29.12.2020 року.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, м. Слов`янськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Друкарський двір», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 35 003,78 грн., з яких 32 000,00 грн. – сума основного боргу, 2 135,75 грн. – пеня, 508,35 грн. – 3% річних та 359,68 грн. – інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на постачання природного газу №111 від 01.11.2018 у розмірі 32 000,00 грн., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.68 Конституції України, ст.ст. 2, 173, 174, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про ринок природного газу».

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1731/20 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 30.09.2020 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1731/20.

13 жовтня 2020 року на електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив б/н від 13.10.2020, в якому останній заперечив проти позовних вимог, а також зазначив про відсутність предмету спору в частині суми основного боргу у розмірі 32 000,00 грн. у зв`язку з його сплатою, в підтвердження чого надав копію платіжного доручення №149 від 13.10.2020 року.

06 грудня через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь №2548/04 від 27.11.2020 на відзив, в якій останній зазначив про правомірність вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат. Також позивач просить суд залишити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32 000,00 грн. без розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 16.12.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1731/20 до розгляду по суті на 13.01.2021 року.

У судове засідання 13.01.2021 представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво Друкарський двір» (далі – Споживач) укладено договір на постачання природного газу №111 (далі – Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором на забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість прийнятого природного газу у розмірах, строках, та порядку, передбачених договором.

Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін і має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місце встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору (п.1.2.).

Згідно п.2.6. Договору постачання газу підтверджується підписаним Сторонами актом приймання – передачі газу, що оформлюється за даними комерційного вузла обліку, визначених у Додатку 1 до Договору.

Акти приймання – передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.2.9. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за вільними цінами, які визначаються у первинних документах до цього договору (у тому разі рахунках, листах, додаткових угодах тощо). На дату укладення договору ціна за 1000 куб.м. складає 11 292,96 грн.

За приписами п.4.6. Договору оплата вартості постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Розділом 5 Договору визначені права та обов`язки Сторін.

Так, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату Постачальнику вартості природного газу на умовах та в обсягах, визначених Договором (п.5.3.2. Договору).

Згідно п.6.3.2. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Прострочення оплати за отриманий природний газ понад 60 календарних днів (у випадку недоплати вартості постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) також дає право Постачальнику стягнути із Споживача двадцять п`ять процентів річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування зазначених в даному пункті процентів розпочнеться з першого дня прострочення платежу до повного виконання грошового зобов`язання.

За змістом п.10.1. Договір діє до 31 грудня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків за надані послуги до повного їх виконання. Термін дії цього договору може бути продовжений за письмовою згодою Сторін. При цьому сторони погоджують планові обсяги постачання (Додаток 2) на термін подовження дії Договору.

Договір та Додатки до нього підписані Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.

Додатковими угодами від 02.01.2019 та від 31.01.2020 сторонами узгоджені умови щодо обсягів постачання природного газу (а.с.32,33).

Додатковою угодою від 01.03.2020 року сторони дійшли згоди викласти п.4.1. договору у наступній редакції: «Визначення плати за природний газ з 1 березня 2020 року, що відпускається промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання за 1 м.куб. складає: Ціна за 1 куб. м. природного газу складає без врахування вартості послуг розподілу становить 7,113264 грн. в тому числі: газ природний 6,964272 з ПДВ; 5,803560 грн. без ПДВ; 1,160712 грн. ПДВ; замовлена (договірна) потужність 0,148992 грн. з ПДВ; 0,124160 грн. без ПДВ; 0,024832 ПДВ» (а.с.31).

На виконання умов спірного договору позивачем за період з грудня 2019 по березень 2020 здійснено поставку природного газу відповідачу у загальному об`ємі 9 593,25 куб.м. на суму 86 009,61 грн., що підтверджується актами рахунками прийому – передачі природного газу №417 від 31.12.2019 на суму 27 364,08 грн., №417 від 31.01.2020 на суму 30 248,42 грн., №417 від 29.02.2020 на суму 24 341,34 грн., №417 від 31.03.2020 на суму 4 055,77 грн., актами приймання – передачі природного газу №417 від 01.01.2020, №417 від 01.02.2020, №417 від 01.04.2020, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень (а.с.24-30).

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого природного газу на загальну суму 50 009,61 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.14-23).

Актом №20 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту від 14.02.2020 припинено (обмежно) газопостачання та опломбовано газопровід відповідача ввід шляхом встановлення та опломбування заглушки (а.с.13).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на постачання природного газу №111 від 01.11.2018 у розмірі 32 000,00 грн., внаслідок чого позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні витрати, останній звернувся до суду з вимогою примусового стягнення спірної заборгованості.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Сутність первісного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №111 від 01.11.2018, а також застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені 3% річних та інфляційних витрат.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1,3 Глави 54 ЦК України та статті 264 ГК України, а також Закону України «Про ринок природного газу».

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 264 ГК).

За приписами ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір на постачання природного газу №111 від 01.11.2018 є належною підставою для виникнення у останнього зобов`язань з оплати поставленого природного газу у строк, визначений його умовами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання з поставки продукції на користь відповідача виконав на загальну суму 86 009,61 грн., що підтверджується актами рахунками прийому – передачі природного газу №417 від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, актами приймання – передачі природного газу №417 від 01.01.2020, від 01.02.2020, від 01.04.2020.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з оплати поставленого газу у строк згідно умов спірного договору, тобто авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання згідно п.4.6.

При цьому, Згідно п.6.3.2. Договору у випадку недоплати вартості постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату поставленої продукції на суму 50 009,61 грн. за період з 12.12.2019 по 12.06.2020, що підтверджується виписками по рахунку позивача від 25.08.2020, крім того останнім здійснено оплату заборгованості у розмірі 32 000,00 грн. – 13.10.2020, що підтверджується платіжним дорученням №149 від 13.10.2020 на суму 32 000,00 грн. (а.с.60).

Разом з цим, як зазначено раніше, позивачем надійшла відповідь №2548/04 від 27.11.2020 на відзив, в якій останній просить суд залишити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32 000,00 грн. без розгляду.

За змістом п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що заява про залишення позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 32000,00 грн. на стадії підготовчого провадження, вказана заява підлягає задоволенню, у зв`язку з чим, позовна заява в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32000,00 грн. залишається судом без розгляду.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, за змістом п. Згідно п.6.3.2. договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за порушення строку оплати поставленої продукції визначено у п. 6.3.2. спірного договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Отже, перевіривши розрахунок пені (враховуючи часткові оплати) за період з 12.01.2020 по 06.02.2020 на суму 50 064,08 грн., з 11.02.2020 по 17.02.2020 на суму 30 248,42 грн., з 19.02.2020 по 26.02.2020 на суму 22 748,42 грн., з 29.02.2020 по 12.03.2020 на суму 10 748,42 грн., з 14.03.2020 по 04.06.2020 на суму 5 748,42 грн., з 06.06.2020 по 11.06.2020 на суму 4 602,89 грн., з 13.06.2020 по 14.08.2020 на суму 3 60289 грн., з 11.03.2020 по 31.08.25020 на суму 24 341,34 та з 11.04.2020 по 31.08.2020 на суму 4055,77 грн., суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично невірним через допущення арифметичних помилок, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 2 134,12 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Проте, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 12.01.2020 по 31.08.2020, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично невірним через допущення арифметичної помилки, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 440,46 грн.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо інфляційних витрат за період з січня 2020 по серпень 2020, суд дійшов висновку, що їх розмір є є арифметично невірним через допущення арифметичної помилки, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 135,21 грн.

Судовий збір у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених, оскільки спір виник з вини відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, п.5 ч.1 ст.226, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, м. Слов`янськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Друкарський двір», м. Маріуполь Донецької області в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 32 000,00 грн. – залишити без розгляду.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, м. Слов`янськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Друкарський двір», м. Маріуполь Донецької області в частині стягнення 2 135,75 грн. – пені, 508,35 грн. – 3% річних та 359,68 грн. – інфляційних витрат – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Друкарський двір» (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Університетська, 47; код ЄДРПОУ 02469793) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Южная, 1; код ЄДРПОУ 03361075) в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, 28-Б; код ЄДРПОУ 20316969; р/р НОМЕР_1 КБ «Приватбанк» м. Краматорськ, МФО 335548) 2 134,12 грн. – пені, 135,21 грн. – інфляційні витрати та 440,46 грн. – 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1964,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2021 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/