Рішення № 94122515, 31.12.2020, Городоцький районний суд Львівської області

441/2249/19 2/441/296/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.12.2020 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Малахової-Онуфер А.М.,

з участю секретаря судових засідань Чорного О.С.

представника відповідачки Гелецької Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Банк в особі представника Гребенюка О.С., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 22 760 грн. 67 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 19.02.2009. Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачкою 19.02.2009 укладено договір про надання банківських послуг № б/н шляхом підписання заяви, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 11.11.2019 склала 22 760 грн. 67 коп. з яких: 250 грн. 58 коп. - заборгованість за тілом кредита, 250 грн. 58 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредита, 24 грн. 78 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 20 925 грн. 28 коп. – пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких 500 грн. – фіксована частина та 1 060 грн. 03 коп. процентна складова. Просив стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді від 20.01.2020 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. у клопотанні від 25.11.2019 просив про задоволення позову та розгляд справи за його відсутності (а.с. 41).

Відповідачка в суді 18.05.2020 позов визнала частково, підписання заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» не заперечила, у судове засідання 31.12.2020 не з`явилася.

Представник відповідачки ОСОБА_3 у клопотанні від 17.06.2020 та в суді позов визнала частково, пояснила, що 19.02.2009 дійсно ОСОБА_2 уклала з Банком кредитний договір №б/н шляхом підписання заяви від 27.03.2009, відповідно до якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2, 5 % на місяць на залишок заборгованості, того ж дня підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», інше, що Умов та Правил надання банківських послуг її довірителька не підписувала, із змістом таких не ознайомлювалась, що до 23.05.2016 ОСОБА_2 користувалася кредитними коштами, а 24.05.2016 погасивши заборгованість за кредитним договором у розмірі 3000 грн., повністю припинила користування кредитною карткою, з того часу жодних повідомлень Банку про порушення зобов`язань за кредитним договором від 19.02.2009 – не отримувала, щострок дії картки, отриманої відповідачкою на підставі означеного кредитного договору, закінчився у лютому 2013 року через, що їй в березні 2013 року видано нову кредитну картку строком до грудня 2015 року. Просить відмовити у позові з підстав пропуску строку позовної давності.

Заслухавши пояснення відповідачки, її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , шляхом підписання заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» від 27.03.2009, укладено кредитний договір №б/н від 19.02.2009, згідно умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунокзі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2, 5 % на місяць на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 14).

Підписання заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» 27.03.2009, відповідачка не оспорює.

Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком (п. 3.3 Розділу 3) (а.с. 112-121).

Позивач свої зобов`язання за вищеозначеним договором від 19.02.2009 виконав в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що стверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 101-106).

Згідно розрахунку позивача, ОСОБА_4 на 01.04.2015 кредит та проценти за договором №б/н від 19.02.2009 погашено у строки і в розміри, визначені таким, заборгованість за кредитом – відсутня (а.с. 7-10).

Із змісту позовної заяви від 17.12.2019 та розрахунку заборгованості від 11.11.2019 убачається, що ОСОБА_2 , взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 19.02.2009 належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 11.11.2019 склала 22 760 грн. 67 коп. з яких: 250 грн. 58 коп. - заборгованість за тілом кредита, 250 грн. 58 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредита, 24 грн. 78 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 20 925 грн. 28 коп. – пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких 500 грн. – фіксована частина та 1 060 грн. 03 коп. процентна складова (а.с. 13).

Між тим, як убачається із банківської виписки по рахунку та розрахунку заборгованості на 30.09.2019, відповідачкою 24.05.2016, шляхом внесення 3 000 грн. у готівковій формі на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 , тіло кредиту за кредитним договором від 19.02.2009 погашено повністю, із залишком на рахунку + 02 грн. 22 коп., які 01.06.2016 Банком списані на погашення відсотків за використання кредитного ліміту, що після 24.05.2016 ОСОБА_2 повністю припинила користування кредитною карткою (а.с. 11-12, 101-106).

Представник відповідачки – ОСОБА_3 у клопотанні від 17.06.2020 та в суді, покликаючись на погашення 24.05.2016 довірителькою тіла кредиту та безпідставне нарахування такого позивачем в сумі 250 грн. 58 коп., просить про застосування строку позовної давності (а.с. 131-133).

Так, відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 752/10681/16-ц.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За змістом пункту 3.1 Умов, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид та термін дії визначений у заяві і в пам`ятці клієнта, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «Відмітки банку» заяви.

Відповідно до вказаних вище Умов (пункт 5.4) строк погашення кредиту у повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, а погашення процентів за кредитом - щомісяця за попередній місяць.

Із довідки про видані картки убачається, що на підставі підписаного між сторонами договору №б/н, Банк 28 березня 2013 року видав ОСОБА_5 кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії до 12 грудня 2015 року.

Тоді як, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.02.2009 лише у грудні 2019 року, тобто після закінчення встановленого законом трирічного строку для звернення до суду за захистом порушеного права, початок якого слід рахувати зі спливом останнього дня місяця дії виданої Банком картки.

Більше того, як убачається із банківської виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідачка погасивши 24.05.2016 складову заборгованості за наданим кредитом в сумі 2 998 грн., з того часу кредитними коштами не користувалась, жодних поповнень картки, не здійснювала (а.с. 11-12, 101-106).

Доказів на підтвердження того, що між сторонами укладався договір про збільшення строку позовної давності, у справі немає, Банком суду не представлено.

Таким чином, ураховуючи ту обставину, що кінцевим строком повернення кредиту був грудень 2015 року, що відповідачка з 24.05.2016 кредитними коштами не користувалася, жодних поповнень картки не здійснювала, суд вважає, що позивач, звернувшись у грудні 2019 року з позовом за захистом своїх порушених прав за кредитним договором від 19.02.2009, пропустив строк позовної давності на звернення до суду з означеними вимогами.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відмову у позові Банку з підстав пропуску ним трирічного строку позовної давності.

Покликання представника Банку Меркулової В.В. у запереченнях від 27.07.2020 на Умови та правила банківських послуг, згідно яких строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, неустойки збільшено до 50 років, суд до уваги не бере, оскільки такі Умови не підписані ОСОБА_4 , а отже, Банком не доведено, що саме ці умови розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, укладаючи 19.02.2009 кредитний договір.

Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, долучені до позову Банком умови не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як убачається із банківської виписки по рахунку та розрахунку заборгованості на 30.09.2019, відповідачкою 24.05.2016, шляхом внесення 3 000 грн. у готівковій формі на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 , погашено в повному обсязі тіло кредиту в сумі 2 998 грн. за кредитним договором від 19.02.2009, із залишком на рахунку + 02 грн. 22 коп., які 01.06.2016 Банком списані на погашення відсотків за використання кредитного ліміту, що після 24.05.2016 ОСОБА_2 повністю припинила користування кредитною карткою, відтак твердження позивача з покликанням на ч. 3 ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності, не грунтуються на вимог закону.

Оскільки позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, що є підставою до відмови у позові, суд в обговорення правильності нарахування штрафів, пені й щодо будь-яких інших встановлених Умовами та Правилами надання банківських послуг нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, не входить.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 253, 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

у позові Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д в м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , що значиться зареєстрованою в с. Артищів Городоцького району Львівської області, ІПН: НОМЕР_3 ) заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.02.2009 в сумі 22 760 грн. 67 коп. - в і д м о в и т и.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.01.2021.

Суддя: А.М. Малахова-Онуфер