Ухвала суду № 94119777, 05.01.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/7261/15-к

1-кп/415/127/21

У Х В А Л А

05.01.21 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого суді Березіна А.Г.

при секретарі Литвиненко Л.О.

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження № №42015130000000095 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бахмутівка Новоайдарського району Луганської області, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Луганська, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, проживаючого в АДРЕСА_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України,

за участю сторін та учасників кримінального провадження

прокурора Лагунова Д.М.

захисника Овчаренко О.В.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лисичанського міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України.

У судовому засіданні представник державного обвинувачення – прокурор Лагунов Д.М. під час дослідження матеріалів досудового розслідування заявив клопотання про оголошення пояснень ОСОБА_3 , наданих останнім 27.04.2015.

У судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Овчаренко О.В. заявив клопотання про визнання пояснення ОСОБА_3 від 27.04.2015 недопустимим доказом.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

3. Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 95 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що пояснення учасників кримінального провадження, згідно до ч. 8 ст. 95 КПК України, не є джерелом доказів, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні клопотань представника державного обвинувачення – прокурора Лагунова Д.М. про оголошення пояснень ОСОБА_3 , наданих останнім 27.04.2015 та захисника обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Овчаренко О.В. про визнання пояснень ОСОБА_3 від 27.04.2015 очевидно недопустимим доказом.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 110, 350, 370-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника державного обвинувачення – прокурора Лагунова Д.М. про оголошення пояснень ОСОБА_3 , наданих останнім 27.04.2015, - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Овчаренко О.В. про визнання пояснень ОСОБА_3 від 27.04.2015 очевидно недопустимим доказом, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.Г. Березін