Рішення № 94116040, 06.01.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4571/20

Провадження № 2/740/218/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У жовтні 2020 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10 грудня 2020 року стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 60 868,69 грн, а також судовий збір у сумі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Ощадбанк» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області та ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви про приєднання № 517475011 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 05 вересня 2018 року.

Відповідно до вимог п. 3.1 заяви про приєднання клієнт беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.uа, та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.

Пунктом 3.2 розділу III договору встановлено, що цей договір є змішаним у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК України та містить в собі в тому числі елементи таких договорів: 1) договору банківського рахунку, умови якого викладені в розділі XX цього договору; 2) договору банківського вкладу (депозиту), умови якого викладені в розділі XXI цього договору; 3) кредитного договору, умови якого викладені в розділі XXII цього договору.

Пунктом 6.1 заяви про приєднання визначено, що заява на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) є складовою заяви на приєднання, а клієнт ініціював одержання та погодився з умовами користування кредитом відповідно до умов договору та підтвердив укладення між ним та банком кредитного договору.

Відповідно до п. 1.6.1 розділу XXII договору банк здійснює надання кредиту шляхом встановлення кредитної лінії на картковий рахунок клієнта в межах максимального розміру ліміту кредиту, зазначеного в заяві про приєднання та/або в умовах користування кредитною лінією (кредитом), що є додатком 1 до договору.

Згідно з п. 3.4.1, 6.2, 6.3 заяви про приєднання банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку та встановив на рахунок кредитну лінію в розмірі 76 200,00 грн зі строком кредитування 60 місяців з можливим подовженням на той самий строк.

Пунктами 6.6, 6.7 заяви про приєднання визначено, що процентна ставка за кредитом є фіксованою, і складає 38,00 процентів річних. Процентна ставка за користування кредитними коштами протягом грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки складає 0,001 % річних, клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, який складає 5,00 % від суми заборгованості за кредитом (сплата якої не прострочена), визначеної за звітний (білінговий) період на дату сплати обов`язкового щомісячного платежу, в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.18.2, 1.18.3, 1.9 розділу XXII договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактично отриману клієнтом суму кредиту та за строк фактичного користування ним, починаючи з першого дня отримання кредиту включно, та до дня фактичного повернення кредиту (його частини), за виключенням випадків, передбачених кредитним договором та/або додатками до нього. При нарахуванні процентів день отримання клієнтом кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається. Сплата нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше останнього робочого дня до білінгової дати кожного місяця шляхом договірного списання коштів з карткового рахунку клієнта. У разі несплати вищезазначених платежів у визначений розрахунковий період, сума заборгованості, яка підлягала погашенню (крім процентів за несанкціонованим овердрафтом), наступного робочого дня переноситься на відповідні рахунки для обліку простроченої заборгованості, а платіжна картка при цьому блокується. Договір діє до повного виконання клієнтом всіх грошових зобов`язань за цим договором. Перебіг строку кредитування починається з дати надання банком клієнту кредиту/встановлення ліміту кредитування.

Банк свої обов`язки, визначені договором, виконав повністю та належним чином, що підтверджується копією заяви про приєднання, копією витягу з договору та банківськими виписками по рахунках клієнта.

Згідно з п. 1.17.1, 1.17.3 розділу XXII договору клієнт зобов`язаний: використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно та в повному обсязі повернути суму кредиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором; щомісячно отримувати звіт (виписку) по картковому рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по картковому рахунку не пізніше останнього робочого дня до білінгової дати, наступного за звітним.

Відповідно до п. 1.24 розділу XXII договору банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту та інших платежів за договором, строк сплати яких не настав, та застосувати процедуру звернення стягнення на майно клієнта згідно із законодавством, у випадку невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо вчасного повернення кредиту (в тому числі сплати суми обов`язкового щомісячного платежу/мінімального платежу по кредиту), сплати процентів за користування ним, сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту та інших платежів, в тому числі, але не виключно у випадку прострочення сплати клієнтом заборгованості по кредиту (його частини, в тому числі в розмірі обов`язкового щомісячного платежу/мінімального платежу по кредиту) та/або перевищення витратного ліміту (несанкціонованого овердрафту) та/або процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди за обслуговування кредиту, обов`язок сплати яких передбачений відповідним банківським продуктом та умовами користування кредитною лінією (кредитом), що є додатком 1 до цього договору, щонайменше на один календарний місяць.

Усупереч викладеному відповідач більше двох місяців поспіль неналежним чином виконував зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість зі сплати основної суми боргу за кредитом та сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості, виконаним на підставі виписок за банківськими рахунками клієнта.

Згідно з п. 1.21 розділу XXII договору за невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання клієнтом зобов`язання перед банком у розмірі та в строки, передбачені цим договором, в тому числі додатками, що є його невід`ємними частинами, банк має право нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

Станом на 22 травня 2020 року заборгованість за кредитним договором становила 69 442,07 грн.

Згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 10 грудня 2020 року за період з 23 травня по 04 грудня 2020 відповідач сплатив у рахунок погашення заборгованості грошові кошти в сумі 8 573,38 грн, що підтверджується банківською випискою за рахунком клієнта.

Отже, станом на 04 грудня 2020 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 60 868,69 грн, із яких: борг за кредитом - 60 152,55 грн, пеня за несплату основного боргу за кредитом з 19 березня 2019 року по 22 травня 2020 року в сумі 356,25 грн, пеня за несплату процентів за користування кредитом з 21 серпня 2019 року по 12 травня 2020 року в сумі 74,01 грн, комісія за розрахунково-касове обслуговування з 26 грудня 2019 року по 22 травня 2020 року в сумі 2,99 грн, інфляційні втрати банку з серпня 2019 року по квітень 2020 року за прострочення сплати кредиту в сумі 24,32 грн, інфляційні втрати банку з січня 2020 року по квітень 2020 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 4,11 грн, три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 26 лютого 2019 року по 22 травня 2020 року в сумі 230,90 грн, три проценти річних за прострочення слати процентів за користування кредитом з 26 липня 2019 року по 12 травня 2020 року в сумі 23,56 грн.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму кредитної заборгованості, а також судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12-00 год. 11 грудня 2020 року.

11 грудня 2020 року судове засідання відкладено на 11-00 год. 06 січня 2021 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

У заяві від 06 січня 2021 року відповідач ОСОБА_1 просив розглянути справу в його відсутність, позов визнав у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, суд визнав за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову, адже таке визнання в частині деяких складових кредитної заборгованості суперечить закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Разом з цим згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України о бставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, і це не оспорюється учасниками справи, що сторони перебували в договірних відносинах.

Так, 05 вересня 2018 року АТ «Ощадбанк» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області та ОСОБА_1 уклали договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви про приєднання № 517475011 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Зокрема, згідно з п. 3.4.1, 6.2, 6.3 заяви про приєднання банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку та встановив на рахунок кредитну лінію в розмірі 76 200,00 грн зі строком кредитування 60 місяців з можливим подовженням на той самий строк.

Пунктами 6.6, 6.7 заяви про приєднання визначено, що процентна ставка за кредитом є фіксованою, і складає 38,00 процентів річних. Процентна ставка за користування кредитними коштами протягом грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки складає 0,001 % річних, клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, який складає 5,00 % від суми заборгованості за кредитом (сплата якої не прострочена), визначеної за звітний (білінговий) період на дату сплати обов`язкового щомісячного платежу, в порядку та на умовах, передбачених договором.

АТ «Ощадбанк» виконало в повному обсязі свої зобов`язання за договором, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Однак відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості.

Внаслідок невиконання відповідачем належним чином узятих за договором зобов`язань станом на 04 грудня 2020 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 60 868,69 грн, з яких: борг за кредитом - 60 152,55 грн, пеня за несплату основного боргу за кредитом з 19 березня 2019 року по 22 травня 2020 року - 356,25 грн, пеня за несплату процентів за користування кредитом з 21 серпня 2019 року по 12 травня 2020 року - 74,01 грн, комісія за розрахунково-касове обслуговування з 26 грудня 2019 року по 22 травня 2020 року - 2,99 грн, інфляційні втрати банку з серпня 2019 року по квітень 2020 року за прострочення сплати кредиту - 24,32 грн, інфляційні втрати банку з січня 2020 року по квітень 2020 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 4,11 грн, три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 26 лютого 2019 року по 22 травня 2020 року - 230,90 грн, три проценти річних за прострочення слати процентів за користування кредитом з 26 липня 2019 року по 12 травня 2020 року - 23,56 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як зазначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Установлено, що відповідач порушив узяті за договором зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд ураховує таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак у справі, що розглядається, розмір процентів за користування кредитними коштами установлений договором і складає 35 % річних, і така процентна ставка за умовами договору є фіксованою, повинна сплачуватися щомісячно.

З огляду на вказане неправомірним є нарахування банком 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 230,90 грн та 23,56 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно стягнення комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 2,99 грн слід зазначити таке.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абз. 2 і 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.

Указаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц (провадження № 61-29646св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 361/7528/17 (провадження № 61-45662св18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Разом з цим у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Викладене дає підстави для висновку, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання послуг з розрахунково-касового обслуговування не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

З огляду на вказане суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 2,99 грн.

В іншій частині складових заборгованості за кредитним договором, а саме: борг за кредитом - 60 152,55 грн, пеня за несплату основного боргу за кредитом - 356,25 грн, пеня за несплату процентів за користування кредитом - 74,01 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту - 24,32 грн, інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 4,11 грн, а всього в загальному розмірі 60 611,24 грн - позовні вимоги доведені й обґрунтовані.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе позов задовольнити частково в зазначеному вище розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України с удовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У порядку розподілу судових витрат суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн, а іншу таку саму суму, що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. 2, 10, 49, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; 00032129) заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 611 (шістдесят тисяч шістсот одинадцять) гривень 24 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; 00032129) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривень.

Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; 00032129) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) за меморіальним ордером від 30 вересня 2020 року № 6508298411.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складене і підписане 13 січня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко