Рішення № 94115585, 04.01.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23834/20

Провадження № 2/686/5089/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчука В.В.

секретаря Петльованої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надміру використану відпустку,

встановив:

24 вересня 2020 року представник Департамент патрульної поліції Національної поліції України, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів за надмірно використану частину відпустки в сумі 1 567 грн 74 коп., посилаючись на те, що відповідач працював на посаді інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції в період з 21.12.2015 року по 01.10.2017 року. Відповідач використав відпустку за 2017 рік терміном з 01.08.2017 року по 02.09.2017 рік, тривалістю 30 календарних днів. 27.09.2017 року наказом № 389 ОСОБА_1 було звільнено із служби в органах поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) із відрахуванням грошового забезпечення за 7 діб використаної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час в календарному році. Сума надмірно виплачених коштів ОСОБА_1 становить 1567 грн 74 коп., яку відповідач сплатити в добровільному порядку відмовляється, а тому позивач просить його вимоги задовольнити.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити. У випадку неявки відповідача не заперечив, щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Із згоди представника позивача суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України, на підставі наявних у ній доказів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №27 о/с від 21 грудня 2015 року було призначено на посаду інспектора роти №4 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області.

Як вбачається із довідки ОСОБА_1 у 2017 році було використано 30 діб відпустки в період з 01 серпня 2017 року по 02 вересня 2017 року на підставі наказу №3499 від 21 липня 2017 року.

Наказом №389 о/с від 27 вересня 2017 року Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 було звільнено із служби в поліції на підставі п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», із відрахуванням з грошового забезпечення за 7 діб використаної частини чергової відпустки за 2017 рік.

Відповідно до розрахунку надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року грошового забезпечення за невідпрацьований час, ОСОБА_1 надмірно виплачено грошове забезпечення за 7 календарних днів щорічної відпустки на суму 1 567 грн 74 коп.

16 червня 2020 року Управлінням патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції було надіслано ОСОБА_1 претензію за №11398/41/18/01-2020 з вимогою повернути у добровільному порядку заборгованість за надмірно використану частину основної щорічної відпустки за невідпрацьовану частину календарного року в сумі 1 567 грн 74 коп., однак в добровільному порядку відповідач не повернув наявну заборгованість.

Законом України «Про національну поліцію» визначено, що цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до статті третьої цього Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.9 ст.93 Закону України «Про національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Абзацом 6 пункту 8 розділу ІІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260, передбачено, що при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону). Згідно норм статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Виходячи з вимог частини першої статті 127 КЗпП України, частини першої статті 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати для покриття заборгованості підприємству є одним із видів відрахування із заробітної плати працівників, де вони працюють.

У пункті 2 частини другої статті 127 КЗпП України зазначено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію.

Згідно норм статті 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у пункті 24 своєї постанови «Про застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, при вирішенні спорів пов`язаних із застосуванням ст..127 КЗпП України, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку із тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2 ст.233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №389 о/с від 27.09.2017 року із відповідача було відраховано з грошового забезпечення за 7 днів використаної частини чергової відпустки за 2017 рік.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з грошового забезпечення було утримано 261 грн 29 коп.

При вирішенні даної справи суд вважає за необхідне застосувати субсидіарний порядок вирішення справи, що полягає у вирішенні конкретної справи на підставі залучення правових норм, що регулюють подібну ситуацію з іншої, найбільш близької галузі права, то відповідно саме на підставі трудового законодавства, зокрема системного тлумачення положень статей 127, 233 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про відпустки».

Зважаючи на це, суд робить висновок про те, що роботодавець може звернутися із вимогами про стягнення коштів за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки до суду протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року по справі № 332/1433/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи наказ позивача №389 о/с про звільнення ОСОБА_1 , був виданий 27.09.2017 року, у ньому було зазначено про необхідність відрахування з грошового забезпечення за 7 діб використаної частини чергової відпустки за 2017 рік, однак, до суду із даним позовом, позивач звернувся лише 24 вересня 2020 року, тобто після спливу майже трирічного строку, пропустивши установлений ч.3 ст.233 КЗпП України річний строк звернення. Клопотання про поновлення такого строку позивачем заявлено не було, а тому на думку суду в задоволенні даного позову слід відмовити, оскільки пропуск строку звернення є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судові витрати по справі становлять 2 102 грн, які відповідно до ст.141 ЦПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.93 Закону України «Про національну поліцію», ст.ст.127, 133 КЗпП України, ст.ст.76, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.22 Закону України «Про відпустки», суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надміру використані дні відпустки в сумі 1 567 грн 74 коп. відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження, вул.Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , місце фактичного перебування ДУ «Менська виправна колонія» №91, пров.Дружби, 5 смт.Макошине Менського району Чернгівської області, код ЄДРПОУ 3352110073.

Повний текст рішення виготовлено 04 січня 2021 року.

Суддя: