Рішення № 94115379, 12.01.2021, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/3892/20

Номер провадження 2/676/347/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді – Шевцової Л.М.

з участю секретаря судового засідання – Сопрун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільський цивільну справу № 676/3892/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

04.08.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором НМК0А001160318 від 12.11.2007 року. в розмірі 1433.22 доларів США.

12.08.2020 року надійшла інформація з Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району, про те, що відповідачі зареєстровані в с. Колибаївка, Кам`янець-Подільського району.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник АТ КБ «ПриватБанк» Кіріченко В.М., який представляє інтереси позивача на підставі довіреності № 1740-К-Н-О від 01.04.2019 року, вказує, що відповідно до укладеного договору № НМК0А001160318 від 12.11.2007 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 15905.00 доларів США, на термін до 04.03.2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки встановлені кредитним договором. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав. Тому рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2012 року з ОСОБА_1 стягнено заборгованість в розмірі 24623.87 доларів США нараховану станом на 18.10.2012 року. Дане рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, так як договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, стягненню підлягає індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми. Прострочена сума заборгованості становить 7583.04 доларів США. З відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки. Взяті на себе зобов`язання відповідачі не виконали. Тому вони просять стягнути заборгованість в судовому порядку, справу розглянути у відсутності представника банку.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно, надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутності, в позові АТ КБ «ПриватБанк» просять відмовити.

Суд вважає за можливе справу розглядати у відсутності сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № НМК0А001160318 та надано кредит у розмірі 15905.00 доларів США, на термін до 04.03.2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки встановлені кредитним договором. З відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договори поруки. В порушення умов кредитного договору відповідачі свої зобов`язання не виконали. Тому рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2012 року з ОСОБА_1 стягнено заборгованість в розмірі 24623.87 доларів США нараховану станом на 18.10.2012 року. Дане рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, так як договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, просять стягнути індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми. Прострочена сума заборгованості становить 7583.04 доларів США.

Відповідачі у відзиві вказують, що договори поруки між АТ КБ «ПриватБанк» та ними, які є предметом судового спору, припинені, а тому вимога до них є безпідставною.

Крім того відповідачі вважають, що позивачем було пропущено строк позовної давності, так як банк подав позов до суду 04.08.2020 року, в якому вказує, що відповідачами порушено зобов`язання за договором кредиту в результаті чого виникла заборгованість станом на 03.06.2020 року в сумі 1433.22 долара США, що за курсом НБУ становить 39212.90 грн., позовні вимоги заявлені про стягнення 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що право на звернення до суду з вимогою до відповідачів про стягнення 3% річних, у позивача виникло з 01.11.2012 року, а звернувся позивач до суду 04.08.2020 року, тим самим без поважних на те причин, пропустив строк позовної давності, визначений законом.

Договора поруки укладені між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є предметом судового спору, є припиненими, а тому вимоги до поручителів є безпідставними.

Також відповідачі вважають що позивачем було пропущено строк позовної давності і тому заявляють про це, з настанням відповідних процесуальних наслідків (як заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності ст. 267 ЦК України).

Отже, 04.08.2020 року позивач подав позов до суду, в якому зазначив, що відповідачами порушені зобов`язання за Договором кредиту №НМК0А001160318 в результаті чого виникла заборгованість станом на 03.06.2020 року в розмірі-1433,22 долара США, що за курсом НБУ становить 39212,90 грн., позовні вимоги заявлені про стягнення 3 % річних.

У випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Договір споживчого кредиту оформлявся для придбання авто CHERYA15 AMULET, яке одразу було передано у заставу банку (п.7.1-7.3. Договору).

Таким чином, як видно із наданих позивачем копій документів, кредит надавався Позичальнику на споживчі цілі, таким чином, означений кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється, зокрема, вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Після закінчення строку позовної давності боржник не має обов`язку здійснювати погашення боргу, а лише має відповідне право на його добровільне погашення.

Отже, на підставі викладеного у задоволенні стягнення трьох відсотків річних у розмірі 39212,90 грн. за період з 01.11.2012 року по 03.06.2020 року слід відмовити застосувавши позовну давність.

Відповідно до умов Договору поруки Поручитель зобов`язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов`язань щодо поверення суми Кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірах та у випадках передбачених Договором.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Стаття 559 Цивільного кодексу України передбачає умови припинення поруки.

Відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як визначено ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України- „Порука припиняється у зв`язку із закінченням строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.»

У Договорах поруки такий строк не встановлено. Як видно з долученого позивачем розрахунку заборгованості 3 % різних за договором кредиту від 12.11.2007 року, укладеного між ПриватБанк та Позичальником, першим періодом з прострочення грошового зобов`язання вказано з 01.11.2012 року до 31.12.2012 року, таким чином порушення зобов`язання позичальником почались 01.11.2012 року.

Отже згідно вимог закону кредитором протягом шести місяців з 01.11.2012 року мало бути надіслано до поручителів вимогу. До поручителів за договором поруки, вимоги у встановлені законодавством строки пред`явлено не було.

В матеріалах справи відсутні докази пред`явлення вимоги до поручителів відповідно до норм цивільного законодавства у встановлені строки, в тому числі і ст. 559 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що впливає на вирішення ряду питань:

1) його закінчення є підставою для припинення поруки;

2) у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України;

3) суд зобов`язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін;

4) встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв`язку з його спливом.

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов`язання поруки (преклюзивність строку), а тому і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Тому навіть, якщо в межах строку дії поруки була пред`явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Встановлено,що порука за Договорами поруки,що укладені відповідачами з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є припинена з дати пропуску шестимісячного строку з моменту порушення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором.

Керуючись ст. 43,49 ЦПК України, ст. ст. 256-258, 267 Цивільного кодексу України суд вважає,що в задоволені позовних вимог до відповідачів слід відмовити, застосувавши позовну давність.

Керуючись ст. 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В позові акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , с. Колибаївка, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 січня 2021 року.

Суддя Шевцова Л.М.