Постанова № 94112360, 06.01.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2/21

Провадження №1-кс/487/480/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2021 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання Римчук І.В., прокурора Свірси О.О., в присутності підозрюваного ОСОБА_1 , захисників - адвоката Потопальського С.М., адвоката Афанасьєва С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Балаєнко М.С. у кримінальному провадженні №62020150000001125 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Одеса, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, працюючого на посаді в.о. начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)», зареєстрованого за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 18, кв. 52, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2021 року слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Балаєнко М.С., за погодженням прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури Свірсою О.О., звернувся до суду з клопотанням, в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб, визначивши при цьому розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у сумі 181 600,00 грн.

В клопотанні слідчий зазначає, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000001125 від 17.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

05.012021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

06.01.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив про його задоволення.

Захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри. Зазначили про відсутність згаданих прокурором ризиків: ризик сховати документи є необґрунтованим, оскільки усі необхідні докази були вилучені під час проведених обшуків, а вилучені грошові кошти не є незаконно отриманими; ризик впливати на свідків не доведено жодними доказами; ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення не доведено, оскільки ОСОБА_1 раніше несудимий, його неодноразово було заохочено; наміру переховуватись підозрюваний не має, оскільки має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки. Зауважили, що розмір застави, про яку просить сторона обвинувачення, є занадто великим. При визначені розміру застави просили врахувати матеріальне становище ОСОБА_1 , перебування на його утриманні матері-інваліда, неповнолітньої дитини та встановити її у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім того, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки учасників процесу, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів клопотання вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000001125 від 17.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Миколаївською обласною прокуратурою.

На теперішній час досудовим розслідуванням встановлено наступне.

Наказом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. від 23.10.2020 № 2775/7 на підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.10.2020 покладено виконання обов`язків начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)».

Крім цього, наказом начальника державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» Пенчака С.В. № 94/ОС-18 від 25.06.2018 на посаду оперуповноваженого оперативного відділу ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» призначено ОСОБА_2 .

Перебуваючи на вказаних посадах, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовими особами, які за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади та являються працівниками правоохоронного органу.

Крім цього, відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України ОСОБА_1 , як керівник органу державної влади, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Працюючи на вказаній посаді, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин з використанням свого службового становища за наступних обставин.

Так, в ДУ «Арбузинська виправна колонія (№ 83)», розташованій за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Костянтинівка, вул. Володимирська, 1, з січня 2019 року відбуває покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.07.2017 за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років та 1 місяця позбавлення волі.

На початку грудня 2020 року (більш точні дату та час у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від засудженого ОСОБА_3 , який звертався до нього з проханнями про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_1 вступив в злочинну змову з оперуповноваженим оперативного відділу ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» ОСОБА_2 , якому повідомив про свої наміри та отримав від нього згоду на спільне одержання шляхом вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 .

Так, на початку грудня 2020 року, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем служби на території ДУ «Арбузинська виправна колонія (№ 83)», для реалізації свого спільного злочинного умислу, висловили засудженому ОСОБА_3 вимогу надати їм грошові кошти в сумі 13 000 гривень за вирішення питання щодо його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

При цьому, ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , з метою конспірації їх спільних злочинних намірів, надав ОСОБА_3 номер банківської картки АТ "ОЩАДБАНК", а саме № НОМЕР_1 та повідомив про необхідність перерахування обумовленої суми неправомірної вигоди на вказаний рахунок.

В свою чергу, ОСОБА_3 , не маючи можливості особисто перерахувати грошові кошти у зв`язку із відбуванням покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)», вимушено звернувся до своєї знайомої ОСОБА_5 з проханням здійснити переказ грошових коштів на наданий ОСОБА_2 номер банківської картки, при цьому повідомив їй про протиправність дій посадових осіб виправної колонії та необхідність звернутися до правоохоронних органів за фактом вимагання з нього неправомірної вигоди.

В подальшому, а саме 05.01.2021, приблизно о 07.00 год. ОСОБА_5 , діючи на прохання ОСОБА_3 , та виконання незаконних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи в готелі Україна, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 73, за допомогою терміналу обслуговування перерахувала на банківську картку АТ "ОЩАДБАНК" № НОМЕР_1 неправомірну вигоду у розмірі 13 000,00 грн. за вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, про що останній повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Того ж дня, 05.01.2021 після одержання неправомірної вигоди у вищевказаний спосіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було викрито працівниками правоохоронних органів та затримано.

05.012021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

06.01.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується: заявою ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення від 17.12.2020; протоколами допитів свідка ОСОБА_5 від 17.12.2020, 04.01.2021 та 05.01.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 від 05.01.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 23.11.2020; комплексом негласних слідчих дій, які в даний час розсекречуються; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий суддя критично оцінює доводи захисників та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред`явленої останньому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази, надані стороною обвинувачення, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень, наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію або за наявного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни; у зв`язку із необхідністю встановлення під час досудового розслідування інших епізодів одержання неправомірної вигоди існує ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; не маючи обмежень у пересуванні ОСОБА_1 буде мати можливість особисто або через підлеглих йому працівників ДУ «Арбузинська виправна колонія (№ 83)», схиляти ОСОБА_3 , який відбуває покарання у виправній колонії, а також схиляти своїх підлеглих, яким відомо про обставини вимагання та одержання неправомірної вигоди, до дачі завідомо неправдивих показів, що його виправдовують, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення ОСОБА_3 та свідків, які дотепер не допитані, але підлягають допиту за обставинами кримінального провадження; зважаючи на те, що відповідно до показів ОСОБА_3 вимагання від нього неправомірної вигоди носило системний характер, а кримінальне правопорушення було припинено ОСОБА_1 не з власної волі, а співробітниками правоохоронних органів, підозрюваний, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 одружений, раніше несудимий, має на утриманні неповнолітню дитину за місцем проживання характеризується позитивно.

Слідчий суддя, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, чинити вплив на свідків, подовжувати вчиняти кримінальні правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Враховуючи викладене, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слід рахувати з 05.01.2021.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 181600,00 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, особу підозрюваного, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 136200,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Балаєнко М.С.– задовольнити частково .

Застосувати до ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор» до 05.03.2021 року.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136 200 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_1 у разі звільнення під заставу такі зобов`язання:

- прибувати до слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Миколаєві Балаєнка М.С., якому доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, із встановленою періодичністю по понеділкам о 10.00 годині кожного тижня;

- не відлучатися за межі Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , іншими свідками, спеціалістами, експертами у вказаному кримінальному провадженні, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_1 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_1 діє до 05.03.2021 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва