Рішення № 94112222, 12.01.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1161/20

Провадження № 2-а/467/1/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2021 року смт.Арбузинка

Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю:

секретаря Сіваченко Ю.І.,

позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Євгенійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

До Арбузинського районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Інспектора 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Євгенійовича про визнання незаконною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 21.10.2020 року Інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Мельником А.Є. було винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3319423 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Згідно постанови позивачем допущено порушення вимог п.31.4.5 Правил дорожнього руху, а саме, керування транспортним засобом, що має технічні несправності коліс і шин, що полягало у керуванні транспортним засобом з напівпричепом НОМЕР_1 у якого шини на передній осі мали розриви та порізи.

Із зазначеною постановою позивач не згоден, просить визнати її незаконною та скасувати, так як вона винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи, необґрунтовано та без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, всупереч вимогам ст.ст. 278-280 КУпАП, а також з порушенням порядку розгляду справи, що визначений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Позивач зазначив, що на шинах передньої осі причепу, якій він буксирував, розриви та порізи відсутні, корд не оголений, відсутнє розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини. Шини знаходяться в технічно справному стані, придатні до експлуатації. Крім того, інспектором Мельником А.Є. не було складено Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, як то передбачено Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, та не надано його копію позивачу. Жодної дозволеної та передбаченої державними стандартами вимірювальної техніки використано не було. Відтак, інспектором не забезпечено всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, а сама постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 03.11.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7 днів з дня отримання ухвали. Ухвалою від 25.11.2020 року після усунення недоліків позовної заяви позивачем провадження у справі відкрито.

Ухвалою від 16.12.2020 року за клопотанням позивача до участі у справі як спвіввідповідача залучено Департамент патрульної поліції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3319423 від 21.10.2020 року підтримав. Пояснив, що 21.10.2020 року близько 17 години він керував транспортним засобом DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ державний номерний знак НОМЕР_1 завантаженим щебінем, рухався від Трикратського гранітного кар`єру в напрямку с. Горохівка. В Новоодеському районі, біля с. Гур`ївка, перед с. Костянтинівка, був розташований пересувний пункт вагового контролю. На вимогу поліцейського, за його жестом, він пройшов зважування та на вимогу за жестом поліцейського зупинив після пункту вагового контролю свій транспортний засіб. Оскільки ваговий контроль він пройшов успішно, поліцейський почав оглядати транспортний засіб, зауважив, що шини на передній осі причепа у неналежному стані, на що водій не погодився. Зазначив, що протектор на шинах має достатню висоту, корд не оголений, відсутні розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини. Дійсно, можливі деякі незначні пошкодження, зумовлені неналежною якістю дорожнього покриття, проте загальний технічний стан шин був у придатному до експлуатації стані. Не дивлячись на це поліцейський забрав його документи, та повернувшись вручив йому постанову, при цьому зазначив, що з правами своїми водій може ознайомитись на звороті бланку постанови та рекомендував протягом 15 днів сплатити штраф. Жоден вимірювальний прилад поліцейським не використовувався, водієві не надавались на ознайомлення матеріали фото-, або відеофіксації порушення. Водій заперечував ту обставину, що його було зупинено поліцейським в зв`язку з тим, що він не був пристебнутий ременем безпеки, питання щодо ременя безпеки поліцейський взагалі не задавав та вони цієї теми не торкалися.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно.

Від представника відповідача Інспектора 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Євгенійовича 30.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував з огляду на їх безпідставність. Так, представник відповідача зазначив, що 21.10.2020 року під час патрулювання інспекторами управління патрульної поліції Миколаївської області Департаменту патрульної поліції було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, а саме, водій керував транспортним засобом DAF 105.510 державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 державний номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобом пасивної безпеки - паском безпеки та не був пристебнутий таким, в зв`язку із виявленим порушенням було прийнято рішення зупинити транспортний засіб та водій виконав вимогу інспектора. Під час поверхневого огляду транспортного засобу було виявлено ознаки технічної несправності, а саме обидві задні шини на передній осі напівпричепу мали місцеві розриви та порізи, що оголювали корд, що є порушенням вимог п.31.4.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП. Після чого водієві було роз`яснено права, інспектор Мельник А.Є. розглянув справу та виніс постанову наклавши стягнення на позивача в розмірі 340,00 грн. Представником відповідача зазначено, з посиланням на висновки колегій суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у справах №488/1360/16-а, №487/5095/16-а, №489*487/16-а, №490/6885/16-а, №487/5863/16-а, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання постанови про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. Разом з відзивом представником відповідача в якості доказу надано суду письмовий рапорт інспектора Мельника А.Є., в якому викладені вказані у відзиві обставини. Представником відповідача зазначено, що даний рапорт є письмовим поясненням посадової особи (інспектора) безпосередньо керівництву стосовно обставин справи та несе в собі офіційний, доповідний характер та, відповідно, письмовим доказом у справі. Крім того представником відповідача зазначено, що відсутність у бланку постанови про накладення адміністративного стягнення запису про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, що не є обов`язковим, не може виступати самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у випадку об`єктивної винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому відеозапис, яким зафіксоване порушення позивачем ПДР відповідач надати не може, оскільки він відсутній в зв`язку із закінченням терміну зберігання на сервері та видаленням відповідальним співробітником сектору зв`язку та телекомунікації відповідно до вимог Наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 року. Також представником відповідача зазначено, що належним відповідачем у даній категорії справ є відповідний орган Національної поліції, а саме Департамент патрульної поліції в особі структурного підрозділу - управління патрульної поліції в Миколаївській області. Враховуючи викладене представник відповідача вважав позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, заслухав пояснення позивача, дослідив письмові докази додані до матеріалів адміністративної справи встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частиною першою, другою, третьою, п`ятою, шостою і восьмою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 121 КУпАП, працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.

Відповідно до постанови КМУ № 730 від 16.09.15 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2021 року відомості про створення відокремлених підрозділів юридичної особи ідентифікаційний код 40108646 Департамент патрульної поліції відсутні.

Отже, Департамент патрульної поліції, що є юридичною особою публічного права є належним відповідачем у даній справі.

Що стосується суті позовних вимог, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частинами 2 та 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч. ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Окрім того, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов`язковою та має передувати такому розгляду справи.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Кодексом адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) встановлено, а саме ст.72-90, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАМ №3319423 від 21.10.2020 року слідує, що 21.10.2020 року о 16:33:33 в с. Гур`ївка Новоодеського району Миколаївської області, на 211 км траси, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF 105.510 державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 державний номерний знак НОМЕР_1 у якого шини на передній осі мали розриви та порізи, чим порушив п.31.4.5 ПДР - керування водієм ТЗ, що має тех. несправності колес і шин, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Даною постановою Інспектором 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Мельником А.Є. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Із вказаної постанови встановлено, що вона не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого було зафіксоване правопорушення.

Правомірність прийняття вищезазначеної постанови є спірним питанням у цій адміністративній справі.

За приписами частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного вбачається, що диспозиція частини 1 статті 121 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у вказаній постанові про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на відповідний пункт ПДР України, що передбачає вимоги до технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.283 КУпАП постанова, винесена за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з напівпричепом, у якого шини на передній осі мали розриви та порізи, чим порушив п. 31.4.5 ПДР - керування водієм ТЗ, що має тех. несправності колес і шин.

Разом з тим, суд зазначає, що п. 31.4.5 ПДР містить ряд підпунктів, кожний із яких є окремою нормою та встановлює правила використання коліс та шин на автомобілях, а також заборони, пов`язані з цим.

В порушення вимог ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, який саме з підпунктів п. 31.4.5 ПДР позивачем порушено.

Крім того, на окрему увагу заслуговує суть вчиненого правопорушення, зазначеного у оскаржуваній постанові.

Відповідно до абз. б) пункту 31.4.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

Таким чином, Правила дорожнього руху забороняють експлуатацію транспортних засобів, за наявності не будь-яких пошкоджень (порізів, розривів тощо) шин, а лише в разі, якщо внаслідок таких пошкоджень оголений корд шини.

З пояснень позивача та наданих ним фотознімків шин напівпричепу слідує, що шини напівпричепу мають певні місцеві пошкодження в районі протекторів, проте вони не є такими, що оголюють корд.

Власне, оскаржувана постанова також не містить відомостей, що шини на передній осі напівпричепа мали пошкодження такого ступеня та локалізації, що оголюють корд.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення представником відповідача надано в якості доказу копію рапорту Інспектора 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Мельника А.Є. на ім`я начальника управління, датований 26.11.2020 року. В рапорті інспектор вказує, що 21.10.2020 року під час несення служби в Миколаївській області на автодорозі Н-24 біля 211 км ним було виявлено порушення Правил дорожнього руху України, водієм транспортного засобу DAF 105.510 державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та не користувався ременем безпеки, в зв`язку із виявленим порушенням було прийнято рішення зупинити транспортний засіб та водій виконав вимогу інспектора. Після зупинки водій не заперечував, що ременем безпеки не користувався. Під час поверхневого огляду транспортного засобу було виявлено ознаки технічної несправності, а саме, що задні шини на передній осі напівпричепу мали місцеві розриви та порізи, що оголювали корд, що є порушенням вимог п.31.4.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КУпАП. Після чого водієві було роз`яснено права, розглянуто справу у порядку, встановленому законодавством та винесено постанову про накладення стягнення на водія в розмірі 340,00 грн.

Аналізуючи допустимість як доказу копії рапорту слід зазначити, що він датований 26.11.2020 року, тоді як оскаржувана постанова винесена інспектором Мельником А.Є. 21.10.2020 року. Рапорт не містить резолюції керівника, або іншої службової відмітки, складений відповідачем, інспектором Мельником А.Є., після відкриття провадження у даній справі та отримання ним копії позову, що явно свідчить про зацікавленість відповідача під час складення рапорту, а тому така копія рапорту очевидно не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. Такий висновок суду відповідає також висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах№ 524/5741/16-а (постанова від 20.05.2020) та №161/5372/17 (постанова від 29.04.2020 року). Крім того, слід окремо звернути увагу, що у своєму рапорті відповідач як підставу для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача 21.10.2020 року зазначив порушення останнім правил користування ременями безпеки, в той час як позивач категорично дану обставину заперечив та вказував на проходження ним вагового контролю. При цьому за порушення правил користування ременями безпеки відповідальність передбачена ч.5 ст.121 КУпАП. Відомостей про притягнення ОСОБА_1 за вчинення даного адміністративного правопорушення відповідачем не надано.

Інших доказів на доведення факту наявності пошкодження шини напівпричепу на передній осі у вигляді розривів та порізів, що оголюють корд, що є порушенням абз. б) пункту 31.4.5 Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП відповідачем не надано.

Доводи представника відповідача про знищення відеозапису правопорушення в зв`язку із закінченням терміну його зберігання на сервері та про необов`язковість запису у постанові про накладення адміністративного стягнення відомостей про технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ч.3 ст.283 КУпАП визначено перелік відомостей, що має містити така постанова, серед яких відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАМ №3319423 від 21.10.2020 року встановлено, що вона не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого було зафіксоване правопорушення. ОСОБА_1 у своїх поясненнях також зазначив, що його під час розгляду справи про адміністративне правопорушення із матеріалами фото-, або відеофіксації відповідач не ознайомлював. Не містить посилань на відеозапис правопорушення як на доказ у справі і рапорт інспектора Мельника А.Є. Відтак, суду не надано доказів, що інспектором Мельником А.Є. взагалі здійснювалось фіксування порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху технічними засобами.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП, зокрема, в постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач у справі не довів належними і допустимими доказами не лише факту дотримання законодавчо встановленої процедури розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення, а взагалі факту вчинення адміністративного правопорушення.

Зважаючи на той факт що, відповідач не надав доказів правомірності свого рішення, що є його обов`язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, що притягається до відповідальності, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята Інспектором 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Мельником А.Є. передчасно та без повного та всебічного з`ясування усіх обставини справи, вина позивача не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Позивачем заявлено вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАМ №3319423 від 21.10.2020 року

Проаналізувавши всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог статті 9 КАС України з метою повного захисту законних прав позивача наявна необхідність захистити порушене право ОСОБА_1 у належний спосіб, визначений п.3 ч.3 ст.286 КАС України, шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення, задовольнивши позовні вимоги до належного відповідача Департаменту патрульної поліції. У задоволенні позовних вимог до неналежного позивача Інспектора 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Мельника А.Є. слід відмовити.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» розмір такого прожиткового мінімуму визначено у 2102 гривні.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 гривень (2102 х 0,2).

Керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАМ №3319423 від 21.10.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Мельника Андрія Євгенійовича - відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 ( народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Южноукраїнську Миколаївської області, місце проживання АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя І.О.Догарєва