Ухвала суду № 94111122, 13.01.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

336/5273/14

6/336/44/2021

м. Запоріжжя 13 січня 2021 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Олексієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ТОВ «ФК «Женева» звернулось до суду із вищезазначеною заявою, в якій просило:

- видати дублікат виконавчого листа №336/5273/14-ц, звернувши до виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу за кредитним договором;

- поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 336/5273/14 ц.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначав, що він є правонаступником стягувача ПАТ «Банк Форум», заміну сторони виконавчого провадження здійснено ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2019 року, попереднім стягувачем виконавчі листи у цій справі не були передані правонаступнику ТОВ«ФК «Женева», що підтверджується відповідним актом. Крім того, згідно із даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження у державній виконавчій службі чи у приватного виконавця за вищезазначеними виконавчими листами на теперішній час відсутні, тобто останні втрачені.

У судовому засіданні представник стягувача наполіг на поданій заяві за вищевказаними підставами, а представник боржника ОСОБА_1 заперечив на подану заяву як на безпідставну.

Заслухавши у засіданні учасників провадження, перевіривши доводи стягувача матеріалами справи, суд приходить до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2015 позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором 262 256 гр. 20 коп.; стягнуто з кожного відповідача на користь держави судовий збір в сумі 131 гр.12 коп., відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Форум», третя особа ОСОБА_1 про визнання договору поруки та додаткової угоди до нього такими, що втратили чинність.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.10.2015 за результатами апеляційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2015 в частині стягнення пені змінено, в цій частині позов задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 3 873,20 гривень та пеню за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2 557,91 гривень, а всього 6 431,11 гривень. В іншій частині рішення суду від 03.03.2015 залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 26.11.2015 року видано виконавчі листи.

Судом також встановлено, що вищезазначені виконавчі листи стягувачем не були пред`явлені до виконання в межах строків для їх пред`явлення.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21 квітня 1999 року, чинного на час набрання рішенням законної сили (далі – Закон №606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За загальним правилом за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Проте, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом (ст.368 ЦПК України в редакції на час набрання рішенням законної сили).

У відповідності до ст. 22 Закону №606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Отже строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у даній справі становив один рік.

За приписами ст. 24 Закону №606-ХІV стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання) суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За приписами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суді застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції ("Право на справедливий суд") гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1975 року п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції" від 29 липня 1998 року п.37).

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» у справі № 336/5273/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0289/08/07-Anewv від 24.09.2008 року.

В матеріалах справи наявний Акт від 16.07.2020 року, зі змісту якого вбачається, що проведеною перевіркою встановлено факт втрати/відсутності оригіналів виконавчих листів, виданих на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2015 року.

Отже, за зазначеним актом не встановлено обставин втрати оригіналів виконавчих листів.

При цьому, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження у державній виконавчій службі чи у приватного виконавця за вищезазначеними виконавчими листами на теперішній час відсутні.

Знов-таки, за зазначеними даними не встановлено саме обставин втрати оригіналів виконавчих листів.

В судовому засіданні суду представник стягувача взагалі не пояснював, за яких обставин було втрачено оригінали виконавчих листів.

Отже, суду не було доведено обставин саме втрати виконавчих листів, а лише вищевказаним актом перевірки підтверджується відсутність оригіналів виконавчих листів у нового стягувача, а з даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень лише слідує про відсутність відповідних виконавчих проваджень.

Підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання суд також не вбачає, адже під час судового розгляду не встановлення поважності причин непред`явлення до виконання виконавчих листів первісним кредитором протягом кількох років (при встановленому законом на той час річному строку на пред`явлення до виконання виконавчих листів).

Керуючись, ст.ст. 258-261, ч. ч. 1- 3 ст. 433, ст. 353, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Визначена дата складання повного тексту ухвали – 15.01.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін