Вирок № 9410979, 18.03.2010, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Справа №1 - 22/2010

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року Галицький районний суд Івано Франківської області в складі:

головуючого судді Клюби В. В.

секретарів Борисевич Н. В. та Целюпи А. Б.

з участю: прокурора Головашкіна В. А.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу про обвинувачення:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Черкасово Молчанівського району Томської області Російської Федерації, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, одруженої, працюючої секретарем Старомартинівської сільської ради Галицького району, жительки АДРЕСА_1, несудимої, у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 3, 366 ч. 1 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Старий Мартинів Галицького району, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одруженого, працюючого сторожем загальноосвітньої школи с. Великий Ключів Коломийського району, жителя АДРЕСА_2, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України,

та

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки та жительки АДРЕСА_3, українки, громадянки України, яка має середню спеціальну освіту, вдови, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючої начальником відділення поштового звязку с. Старий Мартинів Галицького району, несудимої, у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 3, 366 ч. 1 КК України

установив:

ОСОБА_5, ОСОБА_7 шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою із ОСОБА_6, який схилив їх до вчинення злочину, привласнили чуже майно. Крім цього ОСОБА_5 та ОСОБА_7, будучи службовими особами, умисно внесли у офіційні документи завідомо неправдиві відомості. Злочини підсудними вчинено за таких обставин:

Після повені, яка мала місце 23 27 липня 2008 року, протягом серпня листопада 2008 року ОСОБА_5, будучи службою особою місцевого самоврядування, в службові обовязки якої входило ведення погосподарських книг, за попередньою змовою з ОСОБА_6 з метою привласнення бюджетних коштів на аркушах №№ 89, 90 погосподарської книги №2 с. Старий Мартинів Галицького району, умисно внесла завідомо неправдиві дані про те, що у господарстві за АДРЕСА_4 зареєстрований та проживає ОСОБА_6. В подальшому ОСОБА_5, в обовязки якої входило забезпечення підготовки матеріалів на розгляд сесії сільської ради, внесла ОСОБА_6 у списки громадян другої категорії, які постраждали внаслідок стихійного лиха і які мають право відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №689 від 02 серпня 2008 року на виплату компенсації за пошкоджене та знищене майно, знаючи, що ОСОБА_6 не є власником вказаного домоволодіння і відповідно не має права на такі виплати. В подальшому ці списки були затверджені сільською радою і направлені в управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації і ОСОБА_6 було нараховано до виплати 54450 гривень.

Після цього ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7, в посадові обовязки якої входило безпосередня виплата коштів потерпілим, і яка у відомостях про виплату коштів, зокрема: за серпень 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_6 повинен був отримати 500 та 5000 гривень; за вересень 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_6 повинен був отримати 23475 гривень; за листопад 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_6 повинен був отримати 25500 гривень внесла завідомо неправдиві дані про отримання ОСОБА_6 виділених коштів, які він фактично не отримав і у відомості не розписувався.

Підсудна ОСОБА_5 свою винуватість у предявленому їй обвинуваченні визнала частково, цивільного позову не визнала і дала показання, що вона особисто зробила виправлення у погосподарській книзі, так як бачила, що ОСОБА_6 постійно приїжджав у господарство і на той час був єдиним спадкоємцем. Заяви подавалися до комісії, яка проводила обстеження, а сільська рада затверджувала акти обстежень. Кошти були передані ОСОБА_6 в приміщенні Старомартинівської сільської ради, зокрема 30000 гривень були передані ще у 2009 році. Всі кошти, які належали до виплати ОСОБА_6, вона повністю йому передала. Щиро кається у вчиненому. Відповідно до оголошених в судовому засіданні згідно ст. 301 ч. 1 п. 1 КПК України показань підсудної ОСОБА_5, у липні 2008 року до неї у приміщенні Старомартинівської сільської ради звернувся підсудний ОСОБА_6, який просив внести виправлення в погосподарську книгу, вписати замість його покійного брата власником будинковолодіння по АДРЕСА_4 його (ОСОБА_6), щоб він отримав компенсацію за наслідками повені, що вона і зробила. Він написав заяву про направлення комісії і вона прийняла цю заяву. Частину грошей ОСОБА_6 отримав особисто, решту за домовленістю із підсудною ОСОБА_7 повинна була отримати вона і розділити із ОСОБА_7 (а. с. 115 116). В судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 підтвердила дані нею на досудовому слідстві показання і свій підпис у протоколі.

Підсудний ОСОБА_6 своєї вини не визнав і пояснив, що йому зателефонували сусіди і повідомили, що його включено до списку осіб по третій категорії постраждалих внаслідок повені 23 27 липня 2008 року. Голова комісії ОСОБА_8 сказав йому, що він (ОСОБА_6) є єдиним спадкоємцем має право на отримання допомоги в сумі 5000 гривень. Цей будинок є будинком його молодшого брата, після смерті якого він фактично вступив у володіння спадковим майном. Тому він написав заяву про включення його в списки. При цьому він до ОСОБА_5 не звертався і не просив її вносити будь які виправлення в документи. В міліцію він звернувся, бо дізнався, що за нього отримали 48000 гривень. У вересні 2008 року він заяву не писав і на пошту не звертався. Кошти в сумі 25000 гривень він отримав у липні 2009 року від ОСОБА_5, яка сказала написати розписку, що він отримав 48000 гривень з тією умовою, що решту грошей він отримає пізніше. Розписку він підписав, бо його просили про це ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Проте він не отримав всіх грошей. З ОСОБА_7 він не знайомий і раніше він її не бачив. Цивільного позову не визнає. У відповідності до показань на досудовому слідстві підсудного ОСОБА_6, оголошених в порядку ст. 301 ч. 1 п. 1 КПК України в судовому засіданні, після повені 2008 року до нього хтось зателефонував із жителів с. Старий Мартинів Галицького району і сказав, що він може отримати компенсацію. В звязку з цим він звернувся до секретаря сільської ради ОСОБА_5 і попросив підробити записи у погосподарській книзі, обіцяючи віддати їй частину грошей. Він особисто отримав 5000 гривень, з яких 500 гривень віддав підсудній ОСОБА_5. Решту грошей він не отримав і тому звернувся в міліцію (а. с. 132 133). Дані ним на досудовому слідстві показання не підтверджує, оскільки фактично їх не читав, хоча підписав протокол.

Підсудна ОСОБА_7 свою винуватість у предявленому обвинуваченні визнала частково і дала суду показання, що з ОСОБА_6 до цього не була знайома, але у серпні 2008 року їй на роботу зателефонував чоловік, який відрекомендувався ОСОБА_6 і просив передати належні йому до виплати кошти в сільську раду. В свою чергу вона не могла тримати такі кошти у відділенні звязку і передала кошти у сільську раду ОСОБА_5. Вона тільки робила відмітки про отримання ОСОБА_6 коштів, але за це нічого не отримувала і жодної змови у неї з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було. Згідно показань підсудної ОСОБА_7, даних нею на досудовому слідстві і відповідно до ст. 301 ч. 1 п. 1 КПК України оголошених в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_5 попросила її передавати їй кошти, які будуть надходити на імя ОСОБА_6. Крім цього їй зателефонував підсудний ОСОБА_6 і дав згоду на передачу коштів ОСОБА_5. Перебуваючи у змові з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у відомостях про виплату коштів ОСОБА_6 вона ставила особисто підписи від його імені і передавала гроші ОСОБА_5 (а. с.150 151). Показання дані нею на досудовому слідстві підтверджує частково, хоча також стверджує, що особисто підписала протокол допиту.

Незважаючи на часткове визнання вини підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та незважаючи на невизнання своєї винуватості ОСОБА_6, їх вина повністю підтверджується в судовому засіданні показаннями свідків, показаннями підсудних, даними на досудовому слідстві і відповідно до ст. 301 п. 1 КПК України оголошених в судовому засіданні, оглянутими в судовому засіданні речовими доказами по справі.

Зокрема, свідок ОСОБА_9 дала показання в судовому засіданні, що ОСОБА_6 вона знає, як уродженця с. Старий Мартинів Галицького району і спадкоємця пошкодженого внаслідок повені майна. На той час він не оформив права на спадкове майно. Про виправлення в погосподарській книзі їй нічого не було відомо. Під час роботи над складанням списків та дефектних актів вони керувалися постановою уряду, згідно якої спадкоємці мають право на отримання допомоги. Про гроші їй стало відомо, коли ОСОБА_6 приїхав і сказав, що недоотримав кошти за пошкоджене майно. Коли вони їхали з управління праці і соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації, дружина ОСОБА_6 написала розписку про отримання коштів, а ОСОБА_6 підписав її.

Свідок ОСОБА_10 дав показання суду, що він був головою комісії. ОСОБА_8 сказав йому, що будинок ОСОБА_6 підпадає під третю категорію. При цьому ОСОБА_8 сказав, що він принесе акт з підписом власника, тобто ОСОБА_6 і після обстеження будинку ОСОБА_8, було представлено акт, де у графі власник будинку стояв підпис .

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 він є депутатом Старомартинівської сільської ради і проводив обстеження житлових будинків, які були пошкоджені внаслідок повені у липні 2008 року. Він телефонував ОСОБА_6, щоб той приїхав для обстеження житлового будинку для включення у списки по третій категорії постраждалих, оскільки знав, що ОСОБА_6 є власником житлового будинку. ОСОБА_6 приїжджав двічі для обстеження будинку і особисто писав заяви та передавав ці заяви йому. З приводу отримання коштів ОСОБА_6, йому не було відомо коли саме такі кошти надійшли і тому він ОСОБА_6 не телефонував. Також він особисто будь яких грошей ОСОБА_6 не передавав. Він говорив, щоб ОСОБА_6 дав йому довіреність на отримання коштів, але ОСОБА_6 сказав, що він домовився з дівчатами у сільській раді.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_11 у житловому будинку по вул. Польовій у с. Старий Мартинів Галицького району проживав брат ОСОБА_6, який помер у травні 2008 року. Комісія проводила обстеження житлового будинку. При цьому він не знав, що будинок не належить ОСОБА_6.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4 підсудний ОСОБА_6 є її сусідом і він постійно доглядав за своїм братом, який до смерті проживав у будинку. Після повені у 2008 році будинок розвалився і ОСОБА_6 запропонував їй придбати будівельні матеріали, на що вона погодилася. ЇЇ син, ОСОБА_1 до придбання будинку немає ніякого відношення, оскільки придбала будівельні матеріали вона.

Відповідно до списків громадян для надання остаточної суми допомоги ОСОБА_6 внесений у списки переведених осіб до другої категорії постраждалих внаслідок повені 23 27 липня 2008 року (а. с. 27 30).

Згідно з протоколом огляду місця події від 18 серпня 2009 року по АДРЕСА_4 знаходиться фундамент житлового будинку. На фундаменті розміщена цегла, яка накрита брезентом (а. с. 36 38).

Про те, що ОСОБА_6 був включений у списки для отримання відшкодування за пошкоджений будинок по АДРЕСА_4 на підставі акта обстеження по третій категорії і на підставі повторного обстеження переведений у другу категорію постраждалих внаслідок повені 23 27 липня 2008 року свідчать протоколи дванадцятої сесії Старомартинівськї сільської ради, рішення сесії сільської ради від 30 липня, 10 серпня та 02 жовтня 2008 року (а. с. 47 63).

Згідно розпорядження №16 Старомартинівського сільського голови від 22 лютого 2009 року секретар сільської ради, зокрема: веде діловодство та впорядкування погосподарських книг (а. с. 66 67).

Як вбачається із п. 2.3 Розділу 2 Положення про відділення поштового звязку Центру поштового звязку №6, начальник відділення наділений організаційно розпорядчими та адміністративно господарськими функціями (а. с. 71 76).

У Івано Франківському обласному бюро технічної інвентаризації право власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 не зареєстровано, а також не відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вказані обставини підтверджуються Витягом із Спадкового реєстру від 15 вересня 2009 року та повідомленням Івано Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 10 вересня 2009 року (а. с. 82, 84).

В ході огляду погосподарської книги №2 Старомартинівської сільської ради встановлено, що на аркушах №№89, 90 під особовим рахунком №НОМЕР_1 виконані виправлення імені. ОСОБА_5 з приводу оглянутого речового доказу пояснила, що виправлення виконані нею, оскільки там перед цим було вказано імя ОСОБА_12. Також ОСОБА_5 пояснила, що внести виправлення її просив ОСОБА_6.

При дослідженні відомостей по виплаті допомоги за серпень, вересень та листопад 2008 року ОСОБА_6 ствердив, що підписів у цих відомостях не ставив. В свою чергу ОСОБА_7 пояснила, що навпроти прізвища ОСОБА_6 підписи виконані нею.

Згідно з актами обстеження домогосподарства та дефектними актами по АДРЕСА_4 вказане будинковолодіння було обстежено 01 та 08 жовтня 2008 року.

За наведених у вироку обставин справи та доказів, в їх сукупності, суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 191 ч. 3 КК України, оскільки вони, будучи службовими особами, наділеними відповідними повноваженнями, за попередньою змовою групою осіб привласнили бюджетні кошти (чуже майно) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Крім цього підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 внесли до офіційних документів погосподарської книги №2 та відомостей про виплату бюджетних коштів завідомо неправдиві відомості, тому їхні дії підлягають кваліфікації і за ст. 366 ч. 1 КК України.

В свою чергу ОСОБА_6, не будучи службовою особою, за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_7, привласнили чуже майно. ОСОБА_5 вчинила інкриміновані їй дії на прохання ОСОБА_6, а також інкриміновані їй дії вчинила на прохання ОСОБА_6 і ОСОБА_7, який у такий спосіб схилив їх до вчинення злочину, тому його дії суд кваліфікує за ст. ст. 27 ч. 4, 191 ч. 3 КК України.

При цьому суд не враховує показання підсудного ОСОБА_6 з приводу заперечення його причетності до привласнення чужого майна за попередньою змовою із службовим особами, які вчинили вказані дії шляхом зловживання своїм службовим становищем, оскільки показання в цій частині спростовуються показаннями в судовому засіданні підсудної ОСОБА_5, яка ствердила, що саме на прохання ОСОБА_6 вона внесла завідомо неправдиві відомості до погосподарської книги. Крім цього його причетність до вчинення інкримінованих йому дій підтверджується оголошеними в порядку ст. 301 п. 1 КПК України показаннями підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7, даними ними на досудовому слідстві, а також показаннями на досудовому слідстві самого ОСОБА_6, які були оголошення в порядку ст. 301 п. 1 КПК України в судовому засіданні.

Призначаючи підсудним покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Зокрема, помякшуючими покарання обставинами ОСОБА_5 та ОСОБА_13 суд визнає щире каяття підсудних у вчиненому, а також, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітніх дітей.

Як особи, підсудні за місцем проживання характеризуються позитивно. Крім цього ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позитивно характеризуються і за місцем праці.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підсудним за ст. 191 ч. 3 КК України слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі і в межах санкції вказаної статті КК України з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків, зокрема: ОСОБА_5 у органах місцевого самоврядування, а ОСОБА_7 на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності.

За ст. 366 ч. 1 КК України підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід призначити покарання у вигляді штрафу.

Остаточно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід визначити покарання за сукупністю злочинів за правилами ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначити покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому згідно із ст. 70 ч. 3 КК України до призначеного основного покарання за сукупністю злочинів слід приєднати додаткове покарання у вигляді позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обовязків.

ОСОБА_6 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі і в межах санкції ст. 191 ч. 3 КК України без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, оскільки він не є службовою особою.

З врахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, осіб винних, суд приходить до висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України їх слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на них обовязки, визначені ст. 76 КК України.

Цивільний позов підлягає до задоволення і вказану суму слід стягнути з підсудних солідарно на рахунок управління Державного казначейства в Галицькому районі.

Речові докази (а. с. 87 88) слід залишити при матеріалах кримінальної справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 3, 366 ч. 1 КК України і призначити їй покарання:

- за ст. 191 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків в органах місцевого самоврядування на строк один рік;

- за ст. 366 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) гривень.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків в органах місцевого самоврядування на строк один рік.

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 3, 366 ч. 1 КК України і призначити їй покарання:

- за ст. 191 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності на строк один рік;

- за ст. 366 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) гривень.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності на строк один рік.

ОСОБА_6 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст. ст. 27 ч. 4, 191 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у вигляд позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік кожному.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця

проживання та праці.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно в доход держави 54450 гривень заподіяних збитків, які перерахувати на рахунок 3112115700079 МФО 836014 код ЗКПО 20567967 , Одержувач: Державний бюджет Код 24060300 Банк ГУДКУ в Івано Франківській області.

Речові докази: погосподарську книгу №2 с. Старий Мартинів Галицького району; чотири відомості по виплаті відшкодування за серпень, вересень ат листопад 2008 року; дві заяви від імені ОСОБА_6 від 01 та 02 жовтня 2008; два акти обстеження та дефектний акт залишити при матеріалах кримінальної справи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п`ятнадцяти діб з часу проголошення вироку через Галицький районний суд.

Головуючий: