
Справа № 226/1910/20
ЄУН 226/1910/20
Провадження № 2/226/16/2021
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
12 січня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Ковальової І.О.,
учасники цивільного процесу:
позивач (представник не з`явився),
відповідач ОСОБА_1 (не з`явився),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 04 серпня 2010 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник порушив зобов`язання за кредитним договором і станом на 30 квітня 2020 року має заборгованість 131918,89 грн., яка складається з: 25353,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 106565,68 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість за період з 04.08.2010 по 30.10.2016. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 131918,89 гривень за кредитним договором б/н від 04 серпня 2020 року та 2102,00 гривень - судові витрати.
Представник позивача до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав. Згідно з наданим відзивом на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до наданої банком роздруківки останній раз він користувався картковим рахунком 13 травня 2014 року. Таким чином перебіг строку позовної давності почався з 14 червня 2014 року. Згідно наданої банком довідки кредитна картка № НОМЕР_1 , якою він користувався діє з 12.12.2012 року по 07.2016 року. Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності, щодо місячних платежів, починається після несплати чергового платежу, тобто з 14 червня 2014 року, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку договору. Позов про стягнення заборгованості подано 09.07.2020 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, яку суд він і просить застосувати.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.08.2010 року відповідачем до ПАТ КБ «Приватбанк» подано анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 19, 66-89).
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 30.04.2010 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 131918,89 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 25353,21 грн., заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за період з 04.08.2010 по 30.10.2016 - 106565,68 грн. (а.с. 5-10).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 червня 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract», "Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract», "Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15), Верховного Суду від 3 липня 2019 року(справа N 342/180/17, провадження N 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 червня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 липня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Під час розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була направлена банком до суду 28.07.2020.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості останній платіж за отриманим кредитом відповідачем було здійснено 25.07.2014 року в сумі 50 грн (а.с. 5-10).
Згідно довідки позивача від 22.09.2020 року клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 04.08.2010 року отримав картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 07.2016 року (а.с.129).
Таким чином дія кредитної картки, отриманої відповідачем за договором від 04.08.2010, закінчилась в останній день липня 2016 року.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова ВСУ від 19.03.2014 по справі № 6-14цс14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Оскільки останній платіж на погашення отриманого кредиту було здійснено відповідачем 25.07.2014 року та дія кредитної картки закінчилась в останній день липня 2016 року, а позов подано до суду позивачем в липні 2020 року, трирічний строк позовної давності, про застосування якої просить відповідач, на момент звернення до суду закінчився.
Суд не приймає доводи позивача про те, що згідно п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років на підставі ч.1 ст.259 ЦК України.
Так, Верховним Судом України щодо вказаних обставин висловлена правова позиція (постанова ВСУ від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15, постанова ВСУ від 04.11.2015 по справі № 6-192цс15), яка полягає в наступному. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, якими встановлено збільшену позовну давність, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
У зв`язку з вищевикладеним суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.
На підставі ст.ст.256-261, 267, 530, 612, 634, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 77,81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Т.О. Коваленко
Судове рішення № 94108547, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області) було прийнято 12.01.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 226/1910/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: