Рішення № 94107203, 10.12.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20506/15-ц

Провадження № 2/761/39/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левцун Андрій Олегович, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та визнання права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в липні 2015 року йому стало відомо, що Шевченківським районним судом м.Києва від 23.07.2013 р. у справі № 761/13673/13-ц, визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 3.11.2011 р. між ним та ОСОБА_5 , а майно, кв. АДРЕСА_1, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 незаконно володіє цим об`єктом нерухомості, він вважає, що ця квартира має бути витребувана у ОСОБА_1 на його користь.

07.12.2015 року судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Також в судовому засіданні 07.12.2015 року було залучено до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 свої вимоги про визнання права приватної власності на кв. АДРЕСА_1 , з урахуванням змін підстав позову, обґрунтовує тим, що спірну квартиру вона придбала у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченим 09 грудня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левцуном А.О. та зареєстрованим у реєстрі під № 5074, а 13.12.2011 року КП «Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» здійснена реєстрація права власності на цю квартиру. Правовстановлюючі документи є чинними, не скасовані та не визнані недійсними у судовому порядку. Реєстрація права власності на квартиру на ОСОБА_4 проведена без її відома та в порушення вимог іпотечного Договору, який був укладений між ними 24.12.2012 року. Претензії щодо цієї квартири зі сторони ОСОБА_3 вважає такими, що порушують її майнові права, оскільки їй не надано компенсації за здійснені ремонтно-оздоблювальні роботи у спірній квартирі.

31.03.2016 року протокольною ухвалою було залучено до участі у справі ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

21.10.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 25.10.2016 р. залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, на підставі п. 3 ст. 257 ЦПК України.

25.10.2016 р. судом до спільного розгляду з первісним позовом прийнято позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Левцун А.О., Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, про визнання договору іпотеки недійсним, застосування наслідків його недійсності, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні квартирою, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування реєстраційного запису про державну іпотеку; скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно; усунення перешкод шляхом виселення зі зняттям з реєстраційного обліку; вселення в спірну квартиру.

ОСОБА_3 , вимоги за своїм позовом, обґрунтовує тим, що спірна квартира належала на праві власності її батькові, ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою 19.06.1992 р. за реєстровим номером 3с-924. 12.11.2005 р. на підставі договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_5 , право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. При цьому, заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 06.06. 2011 року у справі № 2-2939/11 договір довічного утримання від 12.11.2005 р. був розірваний. Після його смерті, вона як його правонаступниця та єдиний спадкоємець спірної квартири, 05 грудня 2011 р. звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. з заявою про прийняття спадщини. Проте ОСОБА_3 стало відомо, що після винесення рішення про розірвання договору довічного утримання та смерті батька, квартира, яка належала покійному, без відома спадкоємиці перейшла у незаконне володіння інших осіб в результаті укладення за короткий проміжок часу декількох договорів.

У зв`язку з вищезазначеним, ОСОБА_3 вважає, що договір іпотеки (серія та номер: 7595), укладений 24.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левцуном А.О. є недійсними та таким, що порушує її законні права як єдиної спадкоємиці. За таких обставин позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить суд визнати цей договір недійсним, застосувати наслідки недійсності цього договору шляхом зобов`язання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на цю квартиру; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру, реєстраційний запис № 12228482 про державну реєстрацію іпотеки кв. АДРЕСА_1 ; реєстраційний запис № 12228624 про державну реєстрацію обтяжень цієї квартири; усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення з квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зі зняттям з реєстраційного обліку; вселення позивача ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1 .

2016 р. до спільного розгляду з первісним позовом прийнято позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левцун А.О., Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація про визнання заповіту недійсним. Який ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що на час підписання заповіту ОСОБА_7 за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Ухвалою від 27.02.2018 р. розгляд справи вирішено продовжити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 23.01.2019 року призначено у даній цивільній справі посмертну судову психіатричну експертизу.

Ухвалою від 12.08.2019 року поновлено провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою від 06.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки та позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, при цьому, позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, проти задоволенні позовних вимо ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги моєї довірительки підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , та підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 19.06.1992 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Третьою Київською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_7 набув права власності на кв. АДРЕСА_1 .

12.11.2005 р. ОСОБА_7 уклав договір довічного утримання з ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бєлах Л.А. зареєстрований за № 3 -2588, у відповідності до умов якого право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_5 .

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 06.06.2011 року, яке залишив без змін Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, договір довічного утримання № 3 -2588 від 12.11.2005 року було розірвано.

07.06.2011 року ОСОБА_7 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гоменюк О.М., зареєстрований за № 1918, відповідно до якого все своє майно він заповідає ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_1 виданого 20.07.2011 р. відділом реєстрації смерті м.Києва, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В свою чергу, 18.10.2011 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 1 200 000 00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язання вказані сторони уклали іпотечний договір на кв. АДРЕСА_1 , посвідчений 18.10.2011 р. зареєстрований за № 2228.

03.11.2011 р. у відповідності до умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Левцуном А.О. зареєстрованим за № 2349, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2

05.12.2011 р. ОСОБА_3 , як єдина спадкоємиця померлого ОСОБА_7 , звернулась до приватного нотаріуса КМНО Гоменюк О.М. із заявою про прийняття спадщини, до складу якої також увійшла квартира АДРЕСА_1 .

09.12.2011 р. ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Левцун А.О., зареєстрованого за № 5074.

В свою чергу, ОСОБА_1 24.12.2012 р. передала квартиру за договором іпотеки , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Левцун А.О., зареєстрованого за № 7596, в іпотеку ОСОБА_4 в якості забезпечення зобов`язання у розмірі 159 800,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24.10.2013 року, визнано недійсним договір іпотеки на кв. АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 03.11.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а майно, квартиру АДРЕСА_1 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 22.01.2014 року, дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_7 поза його волею внаслідок порушення умов договору довічного утримання, тому суд вірно витребував майно у останнього власника ОСОБА_1 .

Вищевикладені обставини не потребують доказуванню у відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України.

14.04.2014 р. ОСОБА_3 звернулась до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо витребування майна, а саме кв. АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1 , проте рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2013 року не було виконане.

В кінці 2015 року ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування спірної квартири із її незаконного володіння, а ОСОБА_1 , в свою чергу, звернулась до нього з позовом про визнання права власності на кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичною або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути позбавлений свого абсолютного права.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.2-3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (п.1 ч.1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов`язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв`язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до узагальнення Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

З аналізу вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що договір іпотеки укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 № 7595 від 24 грудня 2012 р. є недійсним, оскільки спірна квартира вибула з власності ОСОБА_7 поза його волею, на підставі недійсного іпотечного договору укладеного 18.10.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який у подальшому продав квартиру ОСОБА_1 , при цьому рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2013 року у справі № 761/13673/13-ц було встановлено, що квартира перебуває у незаконному володінні ОСОБА_1 , крім того, цим же рішенням квартира була витребувана з її незаконного володіння.

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру, з підстав того, що вона придбала спірну квартиру на підставі договору купівлі - продажу 09.12.2011 року, а тому є добросовісним набувачем права власності, не підлягають задоволенню, оскільки квартира АДРЕСА_1 вибула з власності ОСОБА_7 поза його волею, у зв`язку з порушення умов договору довічного утримання, що було встановлено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2014 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ухвалою від 23.01.2019 року за клопотанням представника ОСОБА_4 призначено у даній цивільній справі посмертну судово - психіатричну експертизу.

Згідно висновку експерта № 358 від 26.06.2019 року, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент складення заповіту - 07.06.2011 року за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та міг керувати ними.

При цьому, експерт ОСОБА_10 , який попереджався про кримінальну відповідальність, згідно зі ст.ст. 384, 385 КК України, був допитаний в судовому засіданні та підтвердив вірність викладеного у висновку № 358 від 26.06.2019 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту не підлягає задоволенню з огляду на те, що висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 358 від 26.06.2019 р., було встановлено, що ОСОБА_7 на час складання оспорюваного заповіту усвідомлював значення свої дії та міг керувати ними, ці обставини не були спростовані належними та допустимими доказами.

Крім того, суд вважає безпідставними вимоги ОСОБА_4 про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Зміст статті 261 ЦК України, вказує на те, що правильність обчислення цього строку пов`язується як із суб`єктивним критерієм, тобто коли про порушене право довідався або міг довідатися потерпілий, так і з об`єктивним - можливість потерпілого знати про ці обставини.

Відповідно ч.3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

За змістом частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення, а за відсутності цієї заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що відчуження спірної квартири було здійснено у позасудовому порядку, а саме 10.11.2015 р. було внесено в реєстр запис про право власності на кв. АДРЕСА_1 , за участі ОСОБА_4 на підставі застереження у договорі іпотеки № 7595 від 24.12.2012 р., яке відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

А тому, з цього часу інформація про зміну власника спірного майна стала доступною в публічному полі, в тому числі і для ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 не були порушені строки позовної давності, встановлені ст. 261 ЦК України, оскільки їх відрахування почалось з 10.11.2015 р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. А відповідно до ст. 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5 зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що договір іпотеки (серія та номер: 7595), укладений 24.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є недійсним, так як рішенням суду було встановлена незаконність права власності на цю квартиру ОСОБА_1 і майно в неї було витребувано на користь ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосувати наслідки недійсності договору іпотеки, укладеного 24.12.2012 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 з спірної квартири та вселити ОСОБА_3 в дану квартиру.

Разом з тим, згідно з вимогами ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи вказані положення закону, суд вважає, що позов у частині вимог щодо скасування записів № 12228111, № 12228482, № 12228624 внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку, заявлені вимоги є передчасними, а порушені права ОСОБА_3 підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на спірну квартиру.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 890,00 грн. у рівних частках, а саме по 3 445,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно.

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_3 , Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, про визнання заповіту недійсним.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левцун Андрій Олегович, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 24.12.2012 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левцуном Андрієм Олеговичем, зареєстрований за № 7595.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосувати наслідки недійсності договору іпотеки, укладеного 24.12.2012 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , та вселити ОСОБА_3 в дану квартиру.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6890 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 00 коп. у рівних частках, а саме по 3445 (три тисячі чотириста сорок п`ять) грн. 00 коп. з кожного.

В решті вимог позов третьої особи задоволенню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: