Рішення № 94104914, 12.01.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1449/20

№ пров. 2/544/84/2021

Номер рядка звіту 79

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 17 листопада 2020 року звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 03 грудня 2016 року відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» від 01.12.2016 № 252 його прийнято на посаду представника підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» в місті Пирятин з посадовим окладом 4750 грн у місяць, у подальшому, наказом № 19 від 21.09.2018 назву посади змінено на «менеджер з питань регіонального розвитку», для проведення у відповідність з Національним класифікаторм України ДК 003:2010. 01 червня 2020 року згідно наказу № 265-кн/тр ОСОБА_1 був звільнений з підприємства за угодою сторін. Виплата заробітної плати за лютий, березень, квітень, та травень 2020 року позивачу не проводилася. У день звільнення відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 19000 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив їх задовольнити, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та постановити заочне рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяви про розгляд справи за відсутності представника не надходило.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» Львівської області, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, оф. 701.

Відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

12 січня 2021 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1 та 3 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

03 грудня 2016 року ОСОБА_1 наказом № 252к прийнято на посаду представника підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» в місті Пирятин (а.с. 11).

Наказом № 19 від 21.09.2018 назву посади «представник підприємства» змінено на «менеджер з питань регіонального розвитку» для проведення у відповідність з Національним класифікаторо України ДК 003:2010 (а.с. 11).

Назом № 265 кн/тр від 01.06.2020 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 11).

Однак в порушення зазначених норм відповідач при звільненні не виплатив позивачу нараховану заробітну плату.

21 квітня 2020 року позивач звертався з письмовою вимогою до відповідача відносно необхідності здійснення виплати заборгованості у відповідності до вимог закону за період з лютого по березень 2020 року (а.с. 15-17).

Відповідно розрахункового листка за червень 2020 року борг підприємства перед позивачем на кінець місяця становить 7167,23 грн (а.с. 12).

Скориставшись автоматичною системою Пенсійного фонду України, через особистий кабінет користувача, позивач отримав інформацію про виплату йому заробітної плати та про сплату відповідачем Єдиного соціального внеску, згідно яких відповідач мав би виплатити ОСОБА_1 заробітну плату, але фактично заборгованість виплачена не була.

Позивач у позовній заяві зазначає, що виплата заробітної плати йому не проводилася з березня по травень 2020 року, одже сума яка підлягає стягнення становить 19 000 грн (4750*4=19000), проте доказів на підтвердження заборгованості по заробітній платі за весь зазначений період суду не надав.

Виходячи з вищевикладеного, борг відповідача перед позивачем складає 7 167,23 грн., що останній підтвердив наданим розрахунковим листом.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунковий листок за червень 2020 року, наданий позивачем, в якому зазначено про борг підприємства на початок місяця, таким чином, заборгованість по заробітній платі складає 7167,23 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, та часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» на користь держави судового збіру пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 342,52 грн.(7167,23х908/19000=342,52).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 115, 116 КЗпП України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі урозмірі 7167 (сім тисяч сто шістдесят сім) гривень 23 копійки, за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта» на користь держави судовий збір у розмірі 342 (триста сорок дві) гривні 52 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 03.01.1996.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс Експрес Пошта», адреса місця знаходження: 79053, Львівської області, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, оф. 701, код ЄДРПОУ 39949191.

Суддя Ю.О. Ощинська