Ухвала суду № 94104661, 11.01.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 539/1098/17

Провадження № 1-кп/553/1/2021

У Х В А Л А

Іменем України

11.01.2021м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі колегії суддів:

головуючого судді - Новака Ю.Д.,

суддів – Крючко Н.І., Парахіної Є.В.,

при секретарі: Каленіченко В.О.,

за участю прокурора: Шандиби О.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката обвинуваченого: Клименка О.Ю.,

представника потерпілого– Руль М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Апеляційний суд Полтавської області передав до Ленінського районного суду м. Полтави матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України з Полтавського районного суду Полтавської області для розгляду по суті.

В судовому засіданні адвокат заявив клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого з тримання під вартою на особисте зобов`язання, в якому посилався на те, що сторона обвинувачення протягом тривалого часу судового розгляду не надала суду детальний і неспростовний аналіз обставин та розвиток подій. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 29.10.2016 р. слідчим суддею Лубенського міськрайонного суду Полтавської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в неодноразово і постійно продовжувався, останній раз ухвалою суду від 04.12.2020 р. до 02.02.2021 р. При цьому розгляд справи знаходиться на стадії закінчення дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, судом допитано всіх потерпілих та свідків обвинувачення, перевірено всі істотні обставини кримінального правопорушення, які повністю виключають наявність визначених законом ризиків.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор в судовому заперечував щодо клопотання захисника-адвоката Клименка О.Ю., вказував, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, дітей не має, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за що передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, тому може переховуватися від суду; обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, які володіють відомостями з приводу вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, оскільки частина із свідків є знайомими останнього; обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі, він може продовжувати свою злочинну діяльність.

Представник потерпілого заперечувала щодо клопотання захисника-адвоката та просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши клопотання захисника-адвоката Клименка О.Ю., прокурора та думку інших учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 04.12.2020 року клопотання прокурора було задоволено. Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою – продовжено на строк 60 (шістдесят) днів. Строк застосування запобіжного заходу ухвалено рахувати з 04 грудня 2020 року 15 год. 00 хв. по 02 лютого 2021 року 15 год. 00 хв. включно, без одночасного визначення розміру застави.

Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі, про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Підстав для зміни обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, не вбачається, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України існують наступні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню:

- обвинувачений, перебуваючи на волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку в частині з`явлення за викликами до суду, зокрема зможе переховуватися від суду, знаючи про можливе покарання у разі доведення вини, у виді 15 років або довічного позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину;

- обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків місце проживання яких йому відомо.

Разом з тим, інші більш м`які запобіжні заходи неможливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою уникнення кримінального покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, місце проживання яких йому відомо;

- особиста порука - на адресу прокуратури області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_1 , оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що на думку сторони обвинувачення негативно характеризує його особистість;

- застава – прокурору та суду не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобіганню вчиненню вищевказаних ризиків.

Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання захисник-адвокат Клименко О.Ю. не зазначає обставин, які виникли після прийняття або існували під час прийняття попереднього рішення про обрання чи зміну запобіжного заходу, які не розглядались судом, та які є підставою для зміни запобіжного заходу.

Також, в клопотанні захисника-адвоката Клименка О.Ю. відсутні посилання на наявність достатніх підстав вважати, що змінилися, зникли чи зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор.

Враховуючи, що в обґрунтування клопотань не наведено будь-яких нових даних, які б свідчили про необхідність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , судовий розгляд не завершено, тому на даний час підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності жодних підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 183, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання захисника – адвоката Клименко Олександра Юрійовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя : Ю.Д. Новак

Судді Н.І. Крючко

Є.В. Парахіна