Ухвала суду № 94104583, 12.01.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/60/2021

Справа № 537/4223/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 р.Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В.

за участю секретаря судового засідання Костюкевич Н.В.,

прокурора Дрига А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Байдуж Ю.С.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м.Кременчуці Полтавської області обвинувальний акт № 12020170110001195від 18.08.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

20.11.2020 року до Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт № 12020170110001195 від 18.08.2020року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України.

На виконання вимог частини 3 статті 331 КПК України судом на розгляд учасників кримінального провадження було винесено питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки термін його перебування під вартою спливає 22.01.2020 року та судове провадження не буде завершене до його спливу.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив свою думку щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, оскільки ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Байдуж Ю.С. заперечували проти продовження запобіжного захожу у виді тримання під вартою та вважають, що підстави для продовження відносно нього найбільш суворого запобіжного заходу відсутні та вважають, що доцільно змінити обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який, зокрема обрати відносно нього запобіжний захід, не пов*язаний з триманням під вартою , а саме домашній арешт в нічний час.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження:

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.09.2020 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 09.09.2020 по 07.11.2020рік.

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.11.2020 ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 02.11.2020 по 26.11.2020 включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24.11.2020 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб до 22.01.2021 року 24.00 год. включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а саме: особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту, у даному випадку недоцільно із наступних причин:

-особисте зобов`язання - не можливо застосувати тому, що даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципів співрозмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу;

-особиста порука - на адресу слідчого відділу та прокуратури не надходили для розгляду письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_1 ;

-застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від ОСОБА_1 , рідних або інших осіб. Також, інкримінований ОСОБА_1 злочин вчинено із застосуванням насильства;

- домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів.

Крім того ОСОБА_1 , перебуваючи на волі зможе контактувати із свідками, а також із потерпілим по вказаному кримінальному правопорушенні та також може почати на них впливати, з метою зміни або відмови їх давати показання.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України установлено, що підставою продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, який в аспекті кримінально-правової кваліфікації відноситься до категорії тяжких.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 не одружений,не має утриманців, тобто міцні соціальні зв`язки у нього відсутні.

Викладене дає підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Стан здоров`я ОСОБА_1 та вік не перешкоджають продовженню запобіжного заходу стосовно нього у вигляді тримання під вартою.

Під час продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу, суддею враховувались ряд факторів та обставин – ризиків, наявність яких на даний час не зменшилась.

Оскільки по справі всі докази, з об`єктивних причин, судом ще не досліджено, всіх свідків сторони обвинувачення в судовому засіданні не допитано, обставини, що стали підставою для застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, а інші, більш м`які запобіжні заходи, зокрема домашній арешт, який просить застосувати обвинувачений та його захисник, не зможуть запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду та спробам незаконно впливати на свідків обвинувачення, які ще не допитані в судовому засіданні, то суд приходить до висновку, що доцільно продовжити тримання обвинуваченого під вартою на два місяці.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 314, 331 Кримінально-процесуального кодексу України, суд , -

УХВАЛИВ:

Підготовку до судового розгляду вважати закінченою.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Сторожове, Чутівського району, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого, на 60 діб , тобто до 12.03.2021 року до 24.00 год. включно.

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.02.2021 року о 10 год.00 хв.

Викликати прокурора, обвинуваченого та інших учасників розгляду справи на вказану дату

Копію ухвали вручити обвинуваченому та учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, яка подається через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області.

Повний текст ухвали суду виготовлений та оголошений 12.01.2021 року о 12.50 год.

Суддя: Маханьков О.В.