Рішення № 94099470, 13.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3736/20

РІШЕННЯ

іменем України

13 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини А1815 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1815 24845,01 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять гривень одна копійка) грн. у якості відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно проведеного у військовій частині службового розслідування встановлено, що колишнім командиром 1 механізованої роти старшим лейтенантом ОСОБА_1 було допущено нестачу військового майна - пального і мастильних матеріалів. Наказом командира військової частини А2076 від 14.04.2020 №215 “Про результати службового розслідування” ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності. Сума збитків, які завдані державі в особі військової частини А1815, складає 24 845,01 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказана ухвала була направлена на адресу реєстрації відповідача, однак на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, із відміткою про причини повернення "адресат відсутній".

Відповідно до ч.4 ст.124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

В той же час, суд враховує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №814/1469/17 та від 23 червня 2020 року по справі №640/740/19.

Інших засобів зв`язку, за якими відповідач може бути повідомлений у встановлені законодавством строки, позивачем не повідомлялось, оскільки вони йому невідомі. Матеріали справи таких відомостей також не містять.

За таких обставин, судом вжито всіх доступних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Відзиву на позов від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно витягу з наказу командира військової частини В1688 (А1815) (по стройовій частині) від 11.04.2016 №80 старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини В1688 та всіх видів грошового забезпечення з 11.04.2016.

Відповідно до наказу військової частини А1815 від 04.01.2020 №20 “Про призначення службового розслідування” у військовій частині А1815 проведено службове розслідування з метою встановлення причин і умов виникнення нестачі майна 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини А1815, яка була виявлена під час прийому-передачі посади командира механізованої роти, а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини А1815.

Службовим розслідуванням, результати якого оформлені актом від 14.04.2020, встановлено, що нестача майна служби пального та мастильних матеріалів виникла під час перебування на посаді командира 1 механізованої роти механізованого батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_1 , котрий відповідно до наказу командира військової частини від 11.04.2016 №80 справи та посаду здав та виключений зі списків особового складу частини. Прийом-передача 1 механізованої роти механізованого батальйону здійснювалась комісією по наявності (акт прийому-передачі посади командира механізованої роти старшим лейтенантом ОСОБА_1 від 29.02.2016 №578). В ході прийняття роти було виявлено нестачу майна по службі зв`язку, службі пального і мастильних матеріалів, речовій службі.

Під час прийому-передачі посади командира 1 механізованої роти механізованого батальйону від особи, яка здавала посаду, - старшого лейтенанта ОСОБА_2 до посадової особи, що приймає посаду, - старшого лейтенанта ОСОБА_3 було виявлено нестачу майна по службі ПММ, що утворилась під час перебування на посаді старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Таким чином старший лейтенант ОСОБА_1 під час перебування на посаді командира 1 механізованої роти допустив втрату військового майна, а саме:

1. Охолоджуюча рідина М-40 – 1249,18 кг.;

2. Охолоджуюча рідина А-40 – 44 кг.;

3. Мастило М10Г2к – 16 кг.;

4. Мастило М8В1 – 14 кг.;

5. МТ-16п – 19 кг.;

6. Мастило ТАП15в – 5 кг.;

7. Мастило Літол-24 – 276 кг.;

8. Мастило Олива АУ – 2 кг.;

9. Мастило ПЕС-3 – 3,5 кг.;

10. Мастило М6з10в – 5 кг.;

11. Мастило МТ-8п – 18 кг.;

12. Мастило ЗЗК-3у – 24 кг.

Відповідно до відомості визначення вартості на втрачені матеріальні засоби служби ПММ сума збитків, які завдані державі в особі військової частини А1815, складає 24845,01 грн.

За результатами службового розслідування, командиром військової частини А1815 був виданий наказ від 14.04.2020 №215 “Про результати службового розслідування”, пунктом 2 якого визначено: “відповідно до статті 5,7,9,10,11 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” від 03.10.2019 №160-IX за неналежне виконання службових обов`язків, пов`язаних з порушенням вимог ст.ст. 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.3.1.9 наказу Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 ”;

пунктом 3 наказу визначено: помічнику командира військової частини А1815 з правової роботи здійснити відшкодування завданої шкоди колишнім командиром 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини А1815 старшим лейтенантом ОСОБА_1 у порядку позовного провадження в обсязі обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі завданої шкоди, але не більше 15 (п`ятнадцяти прожиткових мінімумів), встановлених для працездатних осіб.

Згідно довідки-розрахунку №4 від 02.12.2019 про вартість шкоди, завданої державі внаслідок втраченого майна служби пального та мастильних матеріалів 1 механізованої роти механізованого батальйону, сума завданої шкоди становить 24845,01 грн.

Позивач листом від 19.06.2020 №1664 звернувся до відповідача, в якому зазначив про необхідність відшкодувати в добровільному порядку шкоду військовій частині А1815 в розмірі 24845,01 грн. Відповіді позивач не отримував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно із статтею 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог пункту 3.1.9 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством зобов`язані знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів; здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, розкраданням.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон України №160-IX).

За змістом статті 1 Закону України №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Відповідно до положень статті 3 Закону України №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону №160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ст.4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно ст.5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Згідно із ч.1 ст.7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, розмір завданих збитків складає 24845,01, що не перевищує 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Зазначене підтверджується довідкою-розрахунком від 02.12.2019 №4.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати майнової шкоди у сумі 24845,01 грн., яка підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Тому, відповідно до ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат (сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102 грн.) відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов військової А1815 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А1815 24845,01 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок п`ять гривень одна копійка) грн. у якості відшкодування майнової шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 січня 2021 року

Позивач:Військова частина А1815 (вул. Танкістів,Гончарівське,Чернігівський район, Чернігівська область,15558 , код ЄДРПОУ - 07880688) Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя Д.А. Божук