Рішення № 94099132, 12.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 січня 2021 р. справа № 520/15678/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про повернення ОСОБА_1 , 1978 року народження, помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10054,30 грн. (десять тисяч п`ятдесят чотири гривні 30 коп.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Харкові про повернення ОСОБА_1 , 1978 року народження, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10054,30 грн. (десять тисяч п`ятдесят чотири гривні 30 коп.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.10 ч.6 ст.12 та ч.1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02 вересня 2020 року між позивачем, громадянкою України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні проекти», ідентифікаційний код 35246152, було укладено договір купівлі-продажу квартири посвідчено нотаріусом Петриченко О.О. та зареєстровано в реєстрі за номером об`єкта нерухомості: 2150830963101, номер запису про право власності: 37991565, згідно якого позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат», позивач була змушена сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 10054,30 грн., підтвердженням чого є квитанція №ПН 148486С1 від 02 вересня 2020 року, хоча житло позивачем придбавалось вперше. 18 вересня 2020 року позивач звернулась до відповідача з вимогою щодо повернення надмірно сплачених коштів у сумі 10054,30 грн. на підставі того, що відповідне житло придбано вперше. Однак, відповідач надав відповідь, зміст якої полягає у тому, що повернення сплачених позивачем коштів є неможливим у зв`язку з відсутністю механізму та інформації щодо осіб, які придбавають житло вперше. Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірним, оскільки відповідно до національного законодавства він був зобов`язаний звернутись до Управління Державної казначейської служби України у Харківській області з поданням про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на суму 10054,30 грн., з огляду на що просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 08.12.2020 року надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що обов`язок щодо сплати збору в розмірі 10054,30 грн. для позивача встановив нотаріус при освідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Згідно квитанції № ПН148486С1 від 02.09.2020 року позивач перерахував суму 10054,30 грн. на рахунок УДКС України в Київському районі м. Харкова. Враховуючи те, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна було перераховано на рахунок УДКС України в Київському районі м. Харкова, а не на рахунок органу Пенсійного фонду, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не має можливості повертати кошти. Управління формує подання до казначейської служби про повернення помилково сплачених коштів. З огляду на викладене, з адміністративним позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 02 вересня 2020 року між позивачем, громадянкою України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні проекти», ідентифікаційний код 35246152, було укладено договір купівлі-продажу квартири посвідчено нотаріусом Петриченко О.О. та зареєстровано в реєстрі за номером об`єкта нерухомості: 2150830963101, номер запису про право власності: 37991565, згідно якого позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10054,30 грн. - 1% від вартості квартири, що підтверджується квитанцією №ПН148486С1 від 02.09.2020 року.

Судом встановлено, що 02.09.2020 року позивачем було придбано житло вперше, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №224537937 від 18.09.2020 року, з якої вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про придбання позивачем іншого нерухомого майна.

18 вересня 2020 року позивач звернулась з письмовою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач листом №7922-12263/М-05/8-2000/20 від 07.10.2020 року надав відповідь та повідомив, що з 26 вересня 2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866, про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 03.11.1998 № 1740, якою встановлено перелік документів, що можуть свідчити про те, що особа придбаває житло вперше, а саме: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Враховуючи зазначене, підстави для складення подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відсутні. Первинність придбавання нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовується Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 в редакції від 04.04.2018 року, а не в редакції від 26.09.2020 року, оскільки позивач придбав нерухоме майно та набув право на повернення помилково (безпідставно) сплаченої суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до внесення змін у Порядок.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа №819/1498/17) та від 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

Судом встановлено, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , інших доказів придбання майна позивачем у власність відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні, що свідчить про те, що позивач в межах вказаної операції з придбання нерухомого майна не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбало житло вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладається саме на державу.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), 01.11.2018 року (справа №819/1353/17), 20.03.2018 (справа №819/1249/17), 10.09.2018 року (справа №819/1012/17) та 14.11.2019 року (справа №819/442/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо суд зазначає, що відповідно до квитанції №ПН 148486С1 від 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 перерахувала 10054,30 грн. на рахунок УДКС України в Київському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999675), отже у відповідача існує обов`язок щодо складення подання саме до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 10054,30 грн., а не до Головного управління Державної казначейської служби у м. Харкові, як того просить позивач.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про допущену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправну бездіяльність щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10054,30 грн., та як наслідок наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10054,30 грн., сплаченого відповідно до квитанції №ПН 148486С1 від 02 вересня 2020 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі - продажу.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10054,30 грн.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова подання про повернення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 10054 (десять тисяч п`ятдесят чотири) грн. 30 коп., сплаченого відповідно до квитанції №ПН 148486С1 від 02 вересня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.01.2021 року.

Суддя Біленський О.О.