Рішення № 94099101, 13.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4199/20

13 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Маньовського Андрія Зеновійовича звернулася до суду з позовом до Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - Відділ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №52698267 від 03.11.2020 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 54658,41 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 04.06.2007 між позивачем та ВАТ «Банк Універсальний» були укладені кредитний договір №26/036-К та іпотечний договір на забезпечення кредитного. В жовтні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося у Чортківський районний суд з позовною заявою про стягнення заборгованості за вище згаданим кредитним договором, і 21.04.2016 Чортківський районний суд своїм рішенням повністю задовольнив позовні вимоги банку, рішення набрало законної сили 10.06.2016.

У листопаді 2020 року позивачу стало відомо, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист №608/2037/15-ц, виданий 10.06.2016 Чортківським районним судом про стягнення з позивача на користь ПАТ «Універсал Банку» 20831,11 доларів США, 6629,25 гривень сплаченого судового збору. Про відкриття виконавчого провадження позивачу не було відомо, жодних листів чи повідомлень за період з червня 2016 року по листопад 2020 року на адресу позивача від відповідача не надходило.

03.10.2019 за спільною згодою AT «Універсал Банк» та позивача між ними була укладена додаткова угода про припинення зобов`язань за кредитним договором №26/036-К від 04.06.2007 (прощення боргу в день укладення додаткової угоди), згідно умов угоди банк погодився за умови сплати позивачем 10000 доларів США простити решту сум заборгованості. Після проведення узгодженої оплати банк зняв обтяження з майна позивача за іпотечним договором, проте лише 10.11.2020 звернувся до відповідача про повернення виконавчого листа №608/2037/15-ц, виданого 10.06.2016 Чортківським районним судом.

26.11.2020 відповідачем прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII), пунктом 2 якої відокремлено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 на суму 54658,41 грн. З постановою про стягнення виконавчого збору позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У позові позивач вказує, що відповідач не вчиняв жодних дій та не стягнув коштів з позивача в ході примусового виконання рішення суду, не надіслав жодного листа чи повідомлення з 2016 року по листопад 2020 року, що дає підстави стверджувати, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №608/2037/15-ц, виданим 10.06.2016 Чортківським районним судом, про стягнення з позивача на користь ПАТ «Універсал Банку» боргу. При цьому, аналізуючи положення Закону №1404-VIII зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Також позивач вказує, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано положень частини п`ятої статті 26, частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII, спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020, винесена раніше, ніж постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою суду від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання на 13.01.2021 о 10.00, зобов`язано відповідача у строк до 06.01.2021 подати відзив на позов.

На час відкриття провадження у справі суд дійшов висновку, що доводи представника позивача про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є обґрунтованими, тому строк звернення до суду поновлено.

11.01.2021 до суду надійшов відзив на позов (а.с.43-48), у якому відповідач просить у позові відмовити та зазначає наступне. Примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а звернення стягувача із заявою про повернення виконавчого документа не звільняє боржника від обов`язку сплати виконавчого збору.

На виконанні у Відділі ДВС перебувало виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 608/2037/15-ц, виданого 10.06.2016 Чортківським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Універсал Банк» 20831,11 дол.США, 6629,25 грн. сплаченого судового збору. В межах виконавчого провадження вчинялися такі дії: 04.10.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 04.10.2016 направлено виклик державного виконавця, яким зобов`язано боржника виконати рішення суду, 17.10.2016 та повторно 24.06.2019 направлено запити до Територіального сервісного центру МВС в Тернопільській області; Відділу Держгеокадастру у Чортківському районі; Територіального управління Держгірпромнагляду у Тернопільській області.

03.11.2020 державним виконавцем керуючись статтями 3, 27, 40 Закону №1404-VIII винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 54658,41 грн, так як дана постанова державним виконавцем не виносилась. В подальшому 16.11.2020 у Відділ ДВС надійшла письмова заява стягувача від 10.11.2020 про повернення виконавчого документа без виконання, на підставі якої 26.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постановлено відокремити в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020.

Відповідач з посиланням на положення статей 27, 40 Закону №1404-VIII вказує, що даними нормами чітко врегульовано загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем, а частиною третьою статті 40 цього Закону спеціально визначено окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила застосовуватися не можуть. Тобто, вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, визначений статтею 27 Закону № 1404-VIII, не застосовується до цих правовідносин. Державний виконавець діяв з дотримання положень Закону, а тому підстави щодо визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

11.01.2021 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.51-53), у якій позивач категорично заперечує факт отримання будь-якої кореспонденції від відповідача аж до 30.11.2020 та зауважує, що відповідач не надає жодних належних доказів відправки постанови про відкриття виконавчого провадження. Вказує, що приймаючи оскаржувану постанову від 03.11.2020 державний виконавець не діяв у межах своїх повноважень та у спосіб визначений Законом № 1404-VІIІ, оскільки в порушення частини четвертої статті 27 цього Закону не виніс постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Також у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016 не значиться про стягнення з боржника виконавчого збору та не значиться його розміру, що не відповідає приписам частини п`ятої статті 26 Закону № 1404- VIII. Відповідач не вчиняв жодних дій та не стягнув коштів з позивача в ході примусового виконання рішення суду, що свідчить про те, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду. Представник позивача просить відмовити у позові.

У судове засідання 13.01.2021 позивач, представник позивача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.39), не прибули.

З огляду на положення частини третьої статті 268 КАС України, відповідно до якої неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції, розгляд справи проводився за відсутності позивача та її представника.

У судовому засіданні 13.01.2021 представник відповідача державний виконавець Відділу ДВС Кравчук Г.В. позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у відзиві на позов. Зазначила, що на час вирішення питання про відкриття провадження у справі діяла нова редакції Закону України «Про виконавче провадження», проте постанова формувалась згідно з шаблоном програмного забезпечення за формою попередньої редакції Закону. Оскільки питання стягнення виконавчого збору з часу відкриття виконавчого провадження не було вирішено в межах виконавчого провадження, то 03.11.2020 нею було винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору. З огляду на те, що в подальшому виконавчий документ повертався і положення частини третьої статті 40 Закону № 1404- VIII передбачають винесення постанови про стягнення виконавчого провадження, то вважає свої дії правомірними. Просила в позові відмовити.

Відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження.

У судовому засіданні 13.01.2021 заслухано пояснення представника відповідача по суті позову та постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Чортківським районним судом Тернопільської області 10.06.2016 видано виконавчий лист у справі № 608/2037/15-ц за позовом Публічного акціонерного банку «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до змісту якого стягнуто з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного банку «Універсал Банк» 20831,11 дол.США, 6629,25 грн. сплаченого судового збору (а.с.76, 101).

На підставі заяви стягувача Публічного акціонерного банку «Універсал Банк» (а.с. 98) 04.10.2016 державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52698267 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного банку «Універсал Банк» 20831,11 дол.США, 6629,25 грн. сплаченого судового збору (а.с. 66, 103). У постанові боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду у семиденний термін; зазначено, що при невиконанні рішення суду в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. У матеріалах виконавчого провадження є супровідний лист про направлення постанови боржнику та стягувачу.

Одночасно 04.10.2016 державним виконавцем направлено за вихідним номером №4191/02-35 виклик державного виконавця (а.с.67, 104).

Матеріали виконавчого провадження ВП №52698267 містять запити державного виконавця від 17.10.2016 до Територіального сервісного центру МВС в Тернопільській області, Відділу Держгеокадастру у Чортківському районі, Територіального управління Держгірпромнагляду у Тернопільській області, Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області (а.с.68) та від 24.06.2019 до Територіального управління Держгірпромнагляду у Тернопільській області, відділу Держгеокадастру у Чортківському районі, Головного управління Держпродспоживслужби у Тернопільській області (а.с. 69, 106) про наявність майна та поточних рахунків у боржника ОСОБА_1 .

09.11.2016 державним виконавцем направлявся запит до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржника ОСОБА_1 (а.с.107-108).

03.11.2020 державним виконавцем керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 54658,41грн (а.с.70 зворот) та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 155,00 грн (а.с.71 зворот).

Зі змісту постанови від 03.11.2020 про стягнення виконавчого збору вбачається, що 03.11.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за рішення, примусове виконання якого передбачає стягнення виконавчого збору. З пояснень представника відповідача вбачається, що така постанова прийнята через те, що така ще не приймалася у цьому виконавчому провадженні.

Також з пояснень державного виконавця Кравчук Г.В. слідує, що після прийняття цієї постанови та направлення її боржнику одночасно з вимогою державного виконавця, до Відділу ДВС прибула ОСОБА_1., та з`ясувавши обставини виконавчого провадження, повідомляла про врегулювання з банком питання стягнення боргу по виконавчому документу шляхом укладення додаткової угоди про прощення боргу за певних умов, які нею виконані.

В подальшому 16.11.2020 у Відділ ДВС надійшла письмова заява стягувача Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 10.11.2020 про повернення виконавчого документа № 608/2037/15-ц від 10.06.2016, виданого Чортківським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Універсал Банк» 20831,11 дол. США, 6629,25 грн. сплаченого судового збору (а.с.72).

26.11.2020 державним виконавцем Відділу ДВС, керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно з пунктом 2 цієї постанови визначено відокремити в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 на суму 54658,41 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.11.2020 на суму 155,00 грн (а.с. 75).

Не погоджуючись із постановою ВП №52698267 від 03.11.2020 про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (чинного з 05.10.2016, тобто чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII, правила стягнення виконавчого збору змінилися.

Так, редакція статті 27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 року №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII).

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, у цій справі державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 не у зв`язку з повернення виконавчого документа стягувачу (що мало місце 26.11.2020), а через те, що така постанова державним виконавцем не виносилася (як зазначив відповідач у відзиві, а.с.63, та пояснив представник Відділу ДВС у судовому засіданні).

З аналізу положень статей 26, 27 Закону №1404-VIII (в редакції чинній на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, 04.10.2016) вбачається, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, тобто у 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016 ВП №52698267 не містила відомостей про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, проте така постанова не є предметом оскарження, а тому оцінка такому рішенню не надається судом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що після зміни правового регулювання відповідно до змін внесених до Закону № 1404-VIII Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення, при цьому державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (частина четверта статті 27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII), розмір якого становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню (частина друга статті 27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII).

У цій справі постанова про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 винесена державним виконавцем 03.11.2020, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 року N 2475-VIII, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до діючої редакції Закону № 1404-VІІІ, тобто лише одночасно з відкриттям виконавчого провадження (частина четверта статті 27 Закону №1404-VIII), або з підстави повернення виконавчого документа стягувачу (частина третя статті 40 цього ж Закону). Інших обставин, за яких державний виконавець може прийняти постанову про стягнення виконавчого збору Закон не передбачає, у тому числі такої підстави, яку вказує відповідач - «постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилася» (а.с.63).

Таким чином, враховуючи, що виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №52698267 повернуто за заявою стягувача пізніше в часі, ніж прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, то дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору не одночасно з поверненням виконавчого документа не відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII. При цьому відсутні інші, передбачені цим Законом підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 (з 28.08.2018 Закон передбачає таку можливість ще одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження). Відтак, слід прийти до висновку, що дії державного виконавця є неправомірними та такими, що вчинені не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.10.2019 у справі №580/1328/19. Зокрема, Верховний Суд вказав, що «здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону № 1404-VIII, що регулює питання виконавчого збору Суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Так, у першому випадку, таке питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження».

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №819/1116/17, від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, оскільки суди застосовували норми Закону України «Про виконавче провадження», які ставили у залежність стягнення виконавчого збору від фактично стягнутої суми. На час виникнення спірних правовідносин (прийняття оскаржуваної постанови) чинний Закон України «Про виконавче провадження» не містив таких положень.

Щодо мотивації позивача про те, що державний виконавець не вчиняв жодних дій по виконанню виконавчого листа, то такі суд також не бере до уваги, оскільки досліджені судом матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що державним виконавцем вчинялися дії з примусового виконання рішення, передбачені Законом № 1404-VIII, зокрема направлялися запити з метою виявлення майна боржника.

Стосовно не стягнення коштів за виконавчим документом, то це не впливає на розмір виконавчого збору, оскільки він обраховувався від фактично стягнутої суми лише до 28.08.2018. Як вже зазначалося вище редакція статті 27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII, чинна з 28.08.2018, передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Крім того, питання щодо здійснення чи не здійснення дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, виданим Чортківським районним судом Тернопільської області 10.06.2016 у справі № 608/2037/15-ц, на що звертає увагу позивач як підставу для скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору в даному випадку є другорядними, та такими, що не впливають на правові висновки суду та підстави для визнання такої постанови протиправною.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення, не спростував обґрунтування позовних вимог позивачем.

Отож, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ВП №52698267 від 03.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 54658,41 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чортківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (48500, Тернопільська область, місто Чортків, вулиця Ринок, 10, код ЄДРПОУ 34652974).

Повний текст рішення складено та підписано 13 січня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.