Рішення № 94099075, 12.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3821/20

12 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "ВІНД" до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису № 347-ДК/0343пр/03/01/-20 від 11.06.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу "ВІНД" (далі, також, - позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис №347-ДК/0343пр/03/01/-20 від 11.06.2020 винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дорошем Сергієм Михайловичем, стягнути судові витрати, в тому числі, витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 04.06.2020 Дорошем Сергієм Михайловичем державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області на виконання наказу Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі Управління) від 19.05.2020 №347-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" здійснена спроба провести інспекційну перевірку. Однак, заперечуючи чинність наказу про її проведення (закінчення строку проведення перевірки 01.06.2020 та внесення до нього змін 02.06.0202 про зміну строків) інспектора не допущено до перевірки. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 в справі №500/1317/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №347-ДК від 19.05.2020 "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" зі змінами, внесеними наказом №400-ДК від 02.06.2020. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ухвалою суду від 27.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов (аркуші справи 34-38), в якому відповідач зазначив, що оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №347-ДК від 19.05.2020 "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" зі змінами, внесеними наказом №400-ДК від 02.06.2020, на підставі якого призначено та проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства скасовано в судовому порядку, то винесений за її результатами припис №347-ДК/0343пр/03/01/-20 від 11.06.2020 не створює для позивача правових наслідків. Заперечив проти стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач надав відповідь на відзив (аркуш справи 41-43), в якій послався на те, що доводи представника відповідача не спростовують обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Також, на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги в сумі 15000,00 грн надав додаткові документи.

Представник позивача 11.01.2021 подав через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду заяву, в якій зазначає, що підтримує позовні вимогив повному обсязі, просить суд їх задовольнити, не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 11.01.2021 подав через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду заяву, в якій просить розгляд даної справи проводити без участі сторін в порядку письмового провадження, щодо задоволення позовних вимог заперечує, в частині стягнення витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованими та неспівмірними.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду вказаної позовної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив "Вінд" зареєстрований 10.01.2012 року, як суб`єкт господарювання.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 19.05.2020 винесено наказ №347-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" (аркуші справи 11-12) шляхом проведення перевірки дотриманням вимог земельного законодавства при набутті та використанні земельної ділянки, як об`єкта перевірки, за кадастровим номером: 6110100000:01:004:0060, по вул. Урожайна, 15, м. Тернопіль, у термін з 20.05.2020 по 01.06.2020. Про виконання цього наказу визначено доповісти керівнику Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до 02.06.2020.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 02.06.2020 року №400-ДК, враховуючи службову записку головного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності від 01.06.2020 №1008/3-20-0.182, внесено зміни у наказ від 19.05.2020 №347-ДК: в п.2 слова та цифри "по 1 червня 2020 року" замінено словами та цифрами "по 11 червня 2020 року"; в п.3 слова та цифри "до 2 червня 2020 року" замінено словами та цифрами "до 12 червня 2020 року" (аркуш справи 10).

В подальшому, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 в справі №500/1317/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №347-ДК від 19.05.2020 "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" зі змінами, внесеними наказом №400-ДК від 02.06.2020. Зазначене судове рішення набрало законної сили 01.10.2020.

Разом з тим, 04.06.2020 на виконання вказаного наказу Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дорошем Сергієм Михайловичем проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, як об`єкта перевірки.

Внаслідок перевірки державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060 від 04.06.2020 №347-ДК/88/АО/10/01-20, в якому встановлено, що на даній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості, а також земельна ділянка обгороджена металевим забором, що обмежує доступ до Тернопільського ставу (аркуш справи 13).

Також, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 11.06.2020 №347-ДК/843/АП/09/01-20, в якому зафіксовано, що цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, то вказана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, чим порушено п. а ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України. Директор Обслуговуючого кооперативу «Вінд» Борис Микола Дмитрович самовільно зайняв несформовану земельну ділянку площею 0,2285 га комунальної власності, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, що знаходиться на території Тернопільської міської ради, яка не була об`єктом обстеження (аркуші справи 14-15).

11 червня 2020 року державним інспектором складено припис №347-ДК/0343пр/03/01/20 від 11.06.2020, яким позивача зобов`язано усунути порушення земельного законодавства, яке полягає у використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням (аркуш справи 16).

Не погоджуючись з приписом відповідача №347-ДК/0343пр/03/01/20 від 11.06.2020, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст. 187 ЗК України).

За змістом ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року № 963-IV (далі - Закон №963-ІV).

Відповідно до ст.4 Закону №963-IV, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст.5 Закону №963-IV).

Відповідно до ст.9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, у тому числі, проведення перевірок.

Положеннями ст.6 Закону №963-IV визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Судом встановлено, що під час розгляду цієї справи позивач, як на одну з підстав для задоволення позову, посилається на наявність рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі №500/3821/20, зі змісту мотивувальної та резолютивної частини яких вбачається, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №347-ДК від 19.05.2020 зі змінами, внесеними наказом №400-ДК від 02.06.2020, на підставі якого була проведена перевірка й видано спірний припис, є незаконним, у зв`язку з чим, наказ було скасовано.

Суд зазначає, що частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі №500/3821/20 є обов`язковим до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що спірний припис прийнятий за результатами перевірки, яка була призначена на підставі наказу, який скасовано в судовому порядку.

Водночас, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, який підтримав також і Верховний Суд у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14 та ін.

Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд й у постанові від 23.01.2018 у справі №804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд не вбачає перешкод для поширення вищезгаданої правозастосовчої практики касаційних судів й на спірні у цій справі правовідносини.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог та визнати протиправним та скасувати припис №347-ДК/0343пр/03/01/-20 від 11.06.2020 винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дорошем Сергієм Михайловичем.

При цьому суд зауважує, що акт індивідуальної дії може бути скасований у разі визнання його протиправним.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, в тому числі, витрат на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1801356674.1 від 14.08.2020.

Враховуючи задоволення позову та приписи статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як встановлено судом, між Обслуговуючим кооперативом "Вінд" та Адвокатським бюро "Андрія Кукурудзи" (адвокат) укладено договір №16-01/09/20 про надання правової допомоги від 09.04.2020 (аркуші справи 19-20). Відповідно до п. 3.1 даного договору розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу в межах даного договору становить 15000,00 грн.

Як випливає із акту про прийняття - передачу наданої правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги №16-01/09/20 від 16.09.2020 (аркуш справи 44) адвокатом надано позивачу наступні послуги, а позивачем здійснено наступні витрати:

надання консультації, вивчення та правовий аналіз наданих Клієнтом документів - 3000,00 грн;

складання та оформлення позовної заяви щодо визнання протиправним та скасування припису - 3000,00 грн;

складання та подача до суду відповіді на відзив у справі за №500/3821/20 - 2000,00 грн;

представництво клієнта в судовому засіданні - 5000,00 грн.

Оплату за юридичні послуги згідно з рахунком на оплату №16-01/09/20-р від 16.09.2020 за надані послуги здійснено позивачем на рахунок адвоката Обслуговуючим кооперативом "Вінд" у розмірі 15000,00 грн, про що свідчить виписка за 30.09.2020 (аркуші справи 41).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №500/3821/20 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, суд відносить дану справу до категорії незначної складності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу.

Також, суд звертає увагу на те, що за представництво у судових засіданнях визначено вартість 5000,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в даній справі проводилось лише одне судове засідання - 23.12.2020, тривалістю від 10:32 год до 10:40 год, що підтверджується протоколом судового засідання (аркуш справи 50). Суд вважає, що зазначена сума є завищеною, оскільки витрачений час представника позивача на участь у судовому засіданні складає 8 хвилин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частини 5 статті 134 КАС України.

Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг за актом про прийняття - передачу, об`єм матеріалів справи, типовість спору, а також враховуючи те, що представник відповідача обґрунтовано заперечує проти їх задоволення, вважаючи надані послуги неспівмірними, оскільки не враховує реальний необхідний час на надання послуги, суд приходить до висновку, що слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, з 15000,00 грн до 5000,00 грн.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Також, суд бере до уваги те, що сторона відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, щодо співмірності заявлених витрат та складності справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, вимоги позивача по відшкодуванню судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають частковому задоволенню з урахуванням співмірності та зменшення судом розміру таких витрат у розмірі 5840,80 грн (840,80 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати припис №347-ДК/0343пр/03/01/-20 від 11.06.2020, винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області Дорошем Сергієм Михайловичем.

Стягнути на користь Обслуговуючого кооперативу "ВІНД" понесені ним судові витрати в сумі 5840,80 (п`ять тисяч вісімсот сорок) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Обслуговуючий кооператив "ВІНД" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Урожайна, 15,м. Тернопіль,46012 код ЄДРПОУ/РНОКПП 38027043);

відповідач:

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. М. Лисенка, 20А,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.