Ухвала суду № 94099052, 13.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду

13 січня 2021 року Справа № 480/6775/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 147034,17 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2020р. відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване тим, що на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується місячний строк звернення до суду, визначений ст.122 КАС України, оскільки військова служба у розумінні п.17 ст.4 КАС України належить до публічної служби. При цьому з позовом до СБУ про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій ОСОБА_1 звернувся ще 06.04.2020р. та рішення суду було оголошено 28.05.2020р., тоді як з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні він звернувся 06.02.2020р., тобто понад встановлений строк звернення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з листопада 2011 до 01.12.2019 проходив службу у контррозвідці Служби безпеки України. За час служби позивач приймав участь у антитерористичній операції, у зв`язку з чим отримав статус учасника бойових дій.

Наказом Служби безпеки України №168о-ос від 29.11.2019 позивач був звільнений у запас відповідно до підпункту "а" пункту 61 та підпункту "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за станом здоров`я, з 01.12.2019.

На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової пільгової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2015-2019 роки.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020р. у справі №480/2224/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 грудня 2019 року та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 грудня 2019 року.

24.07.2020р. грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки була виплачена позивачу у сумі 49798грн.67коп., що підтверджується випискою з карткового рахунку у банку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, згідно з приписами вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Висновок з приводу правової природи заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 3 справі № 910/4518/16, який відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається зі змісту наказу від 29.11.2019р. №1680-ос, у ньому не зазначено про наявність заборгованості Служби безпеки України перед позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

При цьому, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки була виплачена позивачу 24 липня 2020 року у сумі 49798грн.67коп. після ухвалення Сумським окружним адміністративним судом рішення від 28.05.2020р. у справі №480/2224/20.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом слід відраховувати з наступного дня після отримання позивачем коштів на свій картковий рахунок у банку.

Таким чином звернувшись до суду 06.10.2020р., ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Керуючись ст. ст. 122,123, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 480/6775/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення середнього заробітку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Осіпова