Рішення № 94098597, 13.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6277/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, в якій просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у м. Полтава подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування;

зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у м. Полтава подання про повернення позивачу збору на обов`язкове пенсійне страхування сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7712,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 жовтня 2019 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу квартири придбано нерухоме майно. Під час оформлення купівлі, позивачем сплачено збори та податки, у тому числі збір на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7712,00 грн. Позивач наполягає на тому, що придбана квартира є першим об`єктом нерухомого майна, який позивач набув. У силу положень пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" позивач є таким, що придбав житло вперше, а відтак є звільненим від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у наданому до суду відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири покупець (позивач) про придбання нерухомого майна вперше не заявляв; нотаріусом під час посвідчення цього правочину, за наявності достатніх для цього технічних можливостей, факту придбання позивачем нерухомого майна вперше не встановлено, а відтак обов`язок зі сплати, зокрема, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за договором від 29 жовтня 2019 року покладено на покупця (позивача), що останнім і здійснено в добровільному порядку. У свою чергу, органи Пенсійного фонду України не мають доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак позбавлені можливості перевірити та встановити факт придбання нерухомого майна фізичною особою вперше.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

29 жовтня 2019 року між гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Панченковою О.Л. та зареєстровано за № 1900. За умовами зазначеного договору гр. ОСОБА_1 придбано квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 6-8/.

Пунктом 6 вищевказаного договору купівлі-продажу квартири передбачено обов`язок покупця сплатити витрати за цим договором та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

29 жовтня 2019 року позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла - 7712,00 грн., що підтверджується квитанцією № 10927 від 29 жовтня 2019 року /а.с. 9/.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення суми сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна /а.с. 31/.

Листом від 16 вересня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишило вказану заяву без задоволення з мотивів відсутності можливості встановити факт придбання ініціатором звернення нерухомого майна вперше.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування врегульовано Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - 1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або 2) придбавають житло вперше.

Станом як на дату придбання позивачем нерухомого майна - 29 жовтня 2019 року, як і станом на час розгляду справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01 січня 2013 року, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно з наказом Мін`юсту від 07 лютого 2002 року № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", не містять всієї інформації щодо наявності у власності об`єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, котра зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність законодавчо встановленого механізму та технічної можливості у Пенсійного фонду України та його територіальних органів встановити або спростувати факт придбання нерухомого майна конкретною особою вперше, не може ставити у залежність гарантоване право громадянина на звільнення його від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування за наявності для цього правових підстав.

Надаючи оцінку діям та бездіяльності відповідача в дослідженому випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси фізичної особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 819/33/17 та від 01 листопада 2018 року у справі № 819/1353/17.

Згідно з доводами позивача, квартира АДРЕСА_1 є майном, яке вперше придбано гр. ОСОБА_1 , до укладення договору купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 2019 року інша нерухомість ним не придбавалось, на підтвердження вказаного позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 227431144 від 08 жовтня 2020 року.

Суд не має підстав для сумнів у достовірності тверджень позивача з цього приводу.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого кодексом адміністративного судочинства України покладається обов`язок з доказування протилежного, жодних доказів суду не надав.

Відтак, та обставина, що позивач придбав житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 29 жовтня 2019 року не вперше відповідачем не спростована.

Отже, за відсутності відповідних доказів щодо придбавання позивачем житла не вперше, останній має право на повернення суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу.

На переконання суду відсутність у державного органа механізму перевірки інформації щодо сплати позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% не звільняє відповідача від обов`язку повернення безпідставно сплачених коштів, оскільки на Пенсійний фонд України пунктом 5 частини шостої Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України" покладено функції з організації, координації та контролю роботи територіальних органів щодо забезпечення надходжень від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства.

Одночасно суд зазначає, що згідно чинного законодавства збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, а відтак повертатись ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов`язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з пунктом 5 названого Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, якими в дослідженому випадку є органи Пенсійного фонду України, а відтак саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ЄДРПОУ 37959255) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування під час оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Панченковою О.Л. за реєстровим № 1900.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ЄДРПОУ 37959255) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7712 (сім тисяч сімсот дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова