Рішення № 94098331, 12.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 р. № 400/2036/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 р. ВП № 57802874; визнання протиправними дії, стягнення грошових коштів в сумі 297 411,10 грн., стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області (надалі - третя особа) про:

- визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 року серія ВП №57802874 державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУ юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 297 411, 10 грн. 10 коп., де 270 101 грн., сума заподіяної шкоди, 27 010, 10 грн. 10 коп. виконавчий збір, 300 грн. витрати виконавчого провадження;

- винести окрему ухвалу відносно Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та направити її до Міністерства юстиції України для здійснення заходів відповідного реагування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти в розмірі 297 411, 10 грн. позивачем було отримано з Державного бюджету, в якості одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого в липні 2015 року в зоні проведення АТО сина ОСОБА_2 . Згідно листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 25.03.2019 року ОСОБА_1 стало відомо про списання 13.12.2018 року з його карткового рахунку, відкритого у ПАТ КБ "Приватбанк", на виконання вимоги №10/10 державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, грошових коштів в розмірі 297 411, 10 грн. Вказані кошти були перераховані на реквізити стягувача - ОСОБА_3 , в розмірі 270 101 грн., виконавчий збір в розмірі 27 010,10 грн., витрати виконавчого провадження в розмірі 300 грн. Вказав, що фактично ОСОБА_1 ніколи не був стороною судового провадження №208/2691/17 та йому взагалі не відомий стягувач ОСОБА_3 , якому начебто позивач винен 405 101 грн. Більш того, за вказаним номером в Єдиному державному реєстрі судових рішень існує інша цивільна справа, за результатом розгляду якої Заводським районним судом м. Кам`янське 17.07.2018 року було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної та матеріальної шкоди в розмірі 384 939 грн. Таким чином, ОСОБА_1 ніколи не був стороною (учасником) цивільної справи №208/2691/17 Заводського районного суду м. Кам`янське, та інших будь-яких судових проваджень, що відбувались у Заводському районному суді м. Кам`янське. Крім того, як вбачається з постанови державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУ юстиції у Дніпропетровській області Мартиненко С.В. про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2018 року серія ВП №57802874 та супровідного листа до неї, державним виконавцем всі документи даного виконавчого провадження направлялися за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що за вказаною адресою позивач ніколи не проживав та не був зареєстрований. Вказав, що починаючи з 05.08.1986 року по теперішній час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 та ніколи не проживав та не перебував в м. Кам`янське. Зважаючи на наведене, позивач просив скасувати спірну постанову відповідача.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.06.2020 року на виконаня ухвали суду від 02.06.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву із зазначенням на боці кого, виступає третя особа з обґрунтуванням того, яким чином рішення суду може вплинути на права і обов`язки цієї особи та докази на підтвердження неспроможності оплати судового збору.

Ухвалою від 15.06.2020 року суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 06.07.2020 року.

01.07.2020 року на виконаня ухвали суду від 15.06.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1806320773, з якої вбачається, що дохід за період 2019 року у позивача відсутній.

Ухвалою від 12.08.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2036/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 09.09.2020 року.

Вказаною ухвалою суд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнив та визнав причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 р. ВП № 57802874; стягнення грошових коштів в сумі 297 411,10 грн. поважними та поновив строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.

Разом з тим, ухвалою від 12.08.2020 року про відкриття провадження у справі Миколаївський окружний адміністративний суд клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задовольнив та звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви в адміністративній справі №400/2036/20.

07.09.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшла заява про закриття провадження у справі, мотивована тим, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

07.09.2020 року за вх. № 17864 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що дійсний (фактичний) строк оскарження постанови виконавця сплинув майже 2 роки потому. Позивачем разом з позовною заявою позивачем надано заяву про поновлення строку для звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що йому взагалі не було відомо про вчинення державним виконавцем виконавчих дій. При цьому, позивач додає до позовної заяви матеріали виконавчого провадження, що підтверджують той факт, що позивачу стало відомо про примусове виконання щонайменше в березні 2019 року, тобто за 13 місяців до звернення до суду. Вказав, що строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження складає 10 робочих днів. Крім того, вказав, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Тому позов про оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження та інших послідовних постанов виконавця не може розглядатись судом в порядку адміністративного судочинства.

09.09.2020 року за вх. № 18020 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що посилання відповідача на приписи статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ у порядку, передбаченому законом є передчасними та безпідставними. Вказав, що у відповідності до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Стаття 448 ЦПК регламентує, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Таким чином, право на подання скарги до місцевого суду на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, має право виключно сторона виконавчого провадження (стягувач або боржник), за умови, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Однак як вже зазначалось позивачем у позові, ОСОБА_1 ніколи не був стороною судового провадження №208/2691/17 та йому взагалі не відомий стягувач ОСОБА_6 . Більш того, за вказаним номером в Єдиному державному реєстрі судових рішень існує інша цивільна справа, за результатом розгляду якої Заводським районним судом м. Кам`янське 17.07.2018 року було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної та матеріальної шкоди в розмірі 384 939 грн. Більш того, Заводським районним судом м. Кам`янське не було прийнято жодного рішення по будь-якій цивільній справі, де ОСОБА_1 виступав у якості боржника або стягувача, як наслідок був стороною виконавчого провадження. Таким чином, позивач позбавлений законодавчо обґрунтованого права звернутися до Заводського районного суду м. Кам`янське зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки він не є ані стягувачом, ані боржником по цивільній справі №208/2691/17.

Підготовче судове засідання, призначене на 09.09.2020 року, у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, відкладено на 17.10.2020 року.

Ухвалою від 09.09.2020 року суд витребував з Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №57802874.

Ухвалою від 09.09.2020 року суд витребував з Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області належним чином засвідчену копію рішення суду від 17.07.2018 року у справі № 208/2691/17 та виконавчого листа від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17.

10.09.2020 року за вх. № 18170 до Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд про:

- визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 року серія ВП №57802874 державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУ юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 297 411, 10 грн. 10 коп., де 270 101 грн., сума заподіяної шкоди, 27 010, 10 грн. 10 коп. виконавчий збір, 300 грн. витрати виконавчого провадження;

- винести окрему ухвалу відносно Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та направити її до Міністерства юстиції України для здійснення заходів відповідного реагування;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200 000, 00 грн.

23.09.2020 року за вх. № 19095 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, третя особа послалася на те, що ст.1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди завданій фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органу місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.Таким чином, підставою для цивільно-правової відповідальності згідно ст. 1173 ЦК України за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Отже, право на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання державної влади, дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаного органу. Із позовної заяви не вбачається жодного звернення позивача до суду із позовами щодо визнання дій держаних виконавців незаконними або звернення до правоохоронних органів. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, не було протиправних рішень дій чи бездіяльності які могли бути порушеними, упередженими та не виконаними по відношенню до позивача.

23.09.2020 року за вх. № 19131 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області, в якій позивач вказав, що згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп- 2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

24.09.2020 року за вх. № 3450/20/06-22 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких, відповідач послався на те, що до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшла заява стягувача разом з виконавчим листом від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданим Заводським районним судом м. Дніпродержинська. На підставі чого державним виконавцем було прийнято законне рішення про відкриття виконавчого провадження. Вказав, що виконавчий лист від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданий Заводським районним судом м. Дніпродержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості відповідав вимогам Закону України "Про виконавче провадження", містив підписи судді й секретаря та був скріплений гербовою печаткою суду. Вказав, що здійснювати перевірку законності виконавчого документа виконавець не має права та не зобов`язаний здійснювати будь-які перевірки стосовно видачі виконавчого документа відповідним органом чи посадовою особою. Крім того, у поданому стягувачем виконавчому листі було вказано, що позивач знаходиться/проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому перешкод для відкриття виконавчого провадження не було. Відповідач заперечив доводи позивача про те, що обов`язком виконавця є перевірка до відкриття виконавчого провадження відомостей, вказаних у виконавчому документі.

30.09.2020 року за вх. № 19643 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач вказав, що згідно приписів статті 73 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до яких стягнення не може бути звернено на такі виплати, як зокрема одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Зазначив, що 13.10.2015 року на картковий рахунок позивача надійшло 302 977, 50 грн. - одноразова допомога від держави за загибель в зоні АТО сина ОСОБА_2 . Саме з цього рахунку й було списано за вимогою державного виконавця грошові кошти. Окрім цього, позивач зазначив, що відповідачем не було повідомлено ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження.

01.10.2020 року за вх. № 19763 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких третя особа вказала, що згідно із статтею 56 Конституції України передбачено, що матеріальна та моральна шкода, завдана незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок Держави. Вказав, що посилання позивача є безпідставним, оскільки ст. ст. 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди завданій фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органу місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, підставою для цивільно-правової відповідальності згідно ст. 1173 ЦК України за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Отже, право на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання державної влади, дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаного органу. Із позовної заяви не вбачається жодного звернення позивача до суду із позовами щодо визнання дій держаних виконавців незаконними або звернення до правоохоронних органів. Тому, підстав для відшкодування шкоди згідно статті 1173 ЦК України немає. Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто, при наявності вини, яка була завдана при вчиненні тих чи інших обставинах, за наявності умислу. Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

02.10.2020 року за вх. № 19853 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли уточненні заперечення на відповідь на відзив, в яких, відповідач послався на те, що до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшла заява стягувача разом з виконавчим листом від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданим Заводським районним судом м. Дніпродержинська. На підставі чоого державним виконавцем було прийнято законне рішення про відкриття виконавчого провадження. Вказав, що виконавчий лист від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданий Заводським районним судом м. Дніпродержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості відповідав вимогам Закону України "Про виконавче провадження", містив підписи судді й секретаря та був скріплений гербовою печаткою суду. Вказав, що здійснювати перевірку законності виконавчого документа виконавець не має права та не зобов`язаний здійснювати будь-які перевірки стосовно видачі виконавчого документа відповідним органом чи посадовою особою. Крім того, у поданому стягувачем виконавчому листі було вказано, що позивач знаходиться/проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому перешкод для відкриття виконавчого провадження не було. Крім того, вказав, що строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження складає 10 робочих днів, та вказаний строк позивачем був пропущений.

Ухвалою від 07.10.2020 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/2036/20 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 04.11.2020 року.

Ухвалою від 07.10.2020 року суд витребував з Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) належним чином засвідчену копію рішення про скасування оскаржуваної постанови та вимогу про повернення стягнутих з ОСОБА_1 коштів.

13.10.2020 року за вх. № 20775 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, на виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року про витребування доказів, надійшла належним чином засвідчена копія рішення суду від 17.07.2018 року у справі № 208/2691/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

27.10.2020 року за вх. № 21769 до Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд про:

- визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 року серія ВП №57802874 державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУ юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження;

- визнання протиправними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко С.В. щодо звернення стягнення на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в розмірі 297 411, 10 грн., які знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , вікритому у ПАТ КБ "Приватбанк";

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 297 411, 10 грн. 10 коп., де 270 101 грн., сума заподіяної шкоди, 27 010, 10 грн. 10 коп. виконавчий збір, 300 грн. витрати виконавчого провадження;

- винести окрему ухвалу відносно Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та направити її до Міністерства юстиції України для здійснення заходів відповідного реагування;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200 000, 00 грн.

02.11.2020 року за вх. № 22235 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), на виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року про витребування доказів, надійшла належним чином засвідчена копія постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 01.10.2020 року. Згідно вказаної постанови начальником Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) проведена перевірка виконавчого провадження №57802874, за результатами якої скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №57802874 від 27.12.2018 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №57802874 від 22.12.2018 року, постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника від 28.11.2018 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 28.11.2018 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2018 року. Окрім того, державним виконавцем винесено вимогу ОСОБА_3 про повернення стягнутих з ОСОБА_1 коштів.

Ухвалою від 05.11.2020 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 р. ВП № 57802874; стягнення грошових коштів в сумі 297 411,10 грн. та призначив справу № 400/2036/20 до судового розгляду по суті на 25 листопада 2020 року.

Судове засідання, призначене на 25.11.2020 року, відкладено на 16.12.2020 року.

11.12.2020 року за вх. № 25352 до Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд про:

- визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 року серія ВП №57802874 державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУ юстиції у Дніпропетровській області про відкриття виконавчого провадження;

- визнання протиправними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко С.В. щодо звернення стягнення на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в розмірі 297 411, 10 грн., які знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , вікритому у ПАТ КБ "Приватбанк";

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 297 411, 10 грн. 10 коп., де 270 101 грн., сума заподіяної шкоди, 27 010, 10 грн. 10 коп. виконавчий збір, 300 грн. витрати виконавчого провадження;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200 000, 00 грн.

Судове засідання, призначене на 16.12.2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Лебедєвої Г.В., відкладено на 22.12.2020 року.

В судовому засіданні, призначеному на 22.12.2020 року, суд протокольною ухвалою відмовив в прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 22.12.2020 року предстаник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представники сторін в судовому засіданні заявили про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 3 статті 194 КАС України суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою від 12.01.2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 12.01.2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 року серія ВП №57802874 державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУ юстиції у Дніпропетровській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.11.2018 року до Заводського ВДВС м. Камянського ГТУЮ у Дніпропетровській області, правонаступником якого є відповідач по справі - Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від ОСОБА_3 (стягувача за виконавчим листом № 208/2691/17) надійшла заява про примусове виконання рішення разом з виконавчим листом від 09.08.2018 року, виданим Заводським районним судом м. Дніпродзержинська у справі № 208/2691/17, про стягнення збитків з ОСОБА_1 (боржника) 384 939, 60 грн., 1 200, 00 грн. - витрат на визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю, 10 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди, 5000,00 грн. витрати на правову допомогу, 3961, 40 грн. судового збору. Усього - 405 101, 00 гривень.

У вказаній заяві зазначено, що боржником після вирішення судом справи по суті добровільно було сплачено стягувачу 135 000, 00 грн. Тобто, загальна сума заборгованості складає 270 101, 00 грн.

До вказаної заяви стягувачем, зокрема, додано оригінал виконавчого листа від 09.08.2018 року.

На підставі заяви ОСОБА_3 28.11.2018 року державним виконавцем Заводського ВДВС м. Камянського ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57802874 з виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17.

Того ж дня державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 27 010, 10 грн.

Також відповідачем 28.11.2018 року прийнято постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк".

28.11.2018 року відповідачем прийнято постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника.

28.11.2018 року державним виконавцем до АТ КБ "Приватбанк" надіслано платіжну вимогу на списання коштів за вищевказаним виконавчим документом.

21.12.2018 року грошові кошти у сумі 297 411, 10 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитивних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №208/2691/17, виданого 09.08.2018 року.

27.12.2018 року державним виконавцем Заводського ВДВС м. Камянського ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП № 57802874 та діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIIІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).

Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Згідно ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

З аналізу вищевказаних норм права слідує наступне: якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано на території, на яку поширюються компетенція державної виконавчої служби, виконавець має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Варто зауважити, що законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування», під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Оскільки за приписами частини другої статті 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття «місце проживання», «місце перебування» і «місце реєстрації».

Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи із системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах компетенції державної виконавчої служби. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою виконавець в силу положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, положення статті 28 Закону № 1404-VIIІ встановлюють імперативний обов`язок виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює відсутність меж розсуду у виконавця при визначенні адреси боржника.

Такий висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 серпня 2020 року в справі № 520/9978/18 (пункти 52-53), від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17 (пункт 39).

Отже, при надходженні виконавчого документа виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах компетенції ДВС, виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.

Слід зазначити, що Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема у виконавчому листі, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження.

Пунктом 3 розділу III "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Судом встановлено, що до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшла заява стягувача разом з виконавчим листом від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданим Заводським районним судом м. Дніпродержинська.

У поданому стягувачем виконавчому листі було вказано, що позивач знаходиться/проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

У даному випадку, виконавчий документ подано, зокрема, за місцем проживання (перебування боржника - фізичної особи) позивача зазначеної у виконавчому листі та у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, на який розповсюджується діяльність державної виконавчої служби - відповідача по справі, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки законодавче перевірка місцезнаходження боржника державною виконавчою службою під час відкриття виконавчого провадження не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №460/3537/20.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Виконавчий лист від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості відповідав вимогам Закону України "Про виконавче провадження", містив підписи судді й секретаря та був скріплений гербовою печаткою суду.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. Так, виконавцем було перевірено виконавчий лист на вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наведений у ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника.

Здійснювати перевірку законності виконавчого документа виконавець не має права та не зобов`язаний здійснювати будь-які перевірки стосовно видачі виконавчого документа відповідним органом чи посадовою особою.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку що виконавчий лист від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданий Заводським районним судом м. Дніпродержинська, відповідав вимогам до виконавчого документу, стягнення за яким проводиться у порядку, визначеному Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, у державного виконавця станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.

Отже, з матеріалів справи та аналізу наведених норм слідує, що оскільки до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшов виконавчий документ - Виконавчий лист від 09.08.2018 року у справі № 208/2691/17, виданий Заводським районним судом м. Дніпродержинська, у якому зазначено, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчий документ відповідав вимогам до виконавчого документа визначеним ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", то у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Також судом встановлено, що відповідачем копії постанов направлялись позивачу за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

Таким чином, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Щодо тверджень позивача про те, що він ніколи не був стороною у справі №208/2691/17, за вказаним номером в Єдиному державному реєстрі судових рішень існує інша цивільна справа, за результатом розгляду якої Заводським районним судом м. Кам`янське 17.07.2018 року було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної та матеріальної шкоди в розмірі 384 939 грн., суд зазначає наступне.

Так, дійсно на виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 09.09.2020 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надано належним чином засвідчена копія рішення суду від 17.07.2018 року у справі № 208/2691/17, яким було стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної та матеріальної шкоди в розмірі 384 939 грн.

Отже, судом встановлено, що позивача не був стороною у справі №208/2691/17.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що відповідач був обізнаний про те, що позивач не був стороною у справі №208/2691/17 та що судом даний виконавчий лист не видавався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження обґрунтовано, та з урахуванням норм ст.24, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко С.В. щодо звернення стягнення на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в розмірі 297 411, 10 грн., які знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , вікритому у ПАТ КБ "Приватбанк", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13.10.2015 року на картковий рахунок позивача № НОМЕР_2 надійшло 302 977, 50 грн. - одноразова допомога від держави за загибель в зоні АТО сина позивача ОСОБА_2

28.11.2018 року прийнято постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк".

28.11.2018 року відповідачем прийнято постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника.

28.11.2018 року державним виконавцем до АТ КБ "Приватбанк" надіслано платіжну вимогу на списання коштів за вищевказаним виконавчим документом.

21.12.2018 року грошові кошти у сумі 297 411, 10 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитивних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №208/2691/17, виданого 09.08.2018 року.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення не здійснюється також із сум одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 755/14912/19.

Накладаючи арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , державний виконавець у постанові від 28 листопада 2018 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Отже, приватним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас банк, на якого нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладено обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк" виконав та в подальшому списав.

Позивач не довів, що державний виконавець був обізнаний про те, що кошти, які знаходились на рахунку, на який було накладено арешт, заборонено стягувати, а також, що така інформація надходила до державного виконавця від ПАТ КБ "Приватбанк", в якому відкрито відповідний рахунок.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 297 411, 10 грн. 10 коп., де 270 101 грн., сума заподіяної шкоди, 27 010, 10 грн. 10 коп. виконавчий збір, 300 грн. витрати виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

У Конституції України (ст. 56) закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст.. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст.. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи те, що під час розгляду справи, судом не було встановлено незаконності рішень та дій Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та посадових осіб відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Слід також зазначити, що після того як відповідач дізнався про те, що Заводським районним судом м. Дніпродержинська не видавався виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 405 101, 00 гривень, ним прийнято постанову від 01.10.2020 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №57802874 від 27.12.2018 року, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №57802874 від 22.12.2018 року, постанови про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника від 28.11.2018 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 28.11.2018 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2018 року.

Крім того, начальником Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено вимогу ОСОБА_6 про повернення стягнутих з ОСОБА_1 коштів.

Також Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернуто ОСОБА_1 стягнуту відповідачем суму виконавчого збору у розмірі 27 010 гривень.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200 000, 00 грн. є похідною вимогою, вона також не підлягає задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для поновлення пропущених строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 12.08.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнив та визнав причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 р. ВП № 57802874; стягнення грошових коштів в сумі 297 411,10 грн. поважними та поновив строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.

Відповідачем не було подано заяву про залишення позову без розгляду та суд не знайшов інших підстав для висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про наступне.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області листом від 06.03.2019 року за №10/7313 повідомив адвокату позивача про те, що на примусовому виконанні в Заводському ВДВС м. Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 57802874 з примусового виконання виконавчого листа № 208/2691/17 від 09.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 405 101, 00 грн. Також повідомлено про накладення арешту на кошти боржника та про направлення платіжної вимоги до банківської установи. На депозитний рахунок Заводського ВДВС м. Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області 21.12.2018 року надійшли кошти в розмірі 297 411, 10 грн., які згідно розпорядження 22.12.2018 року були перераховані на реквізити стягувача. Тобто, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду з позовом.

Водночас, за приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі іменується - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на особливі обставин даної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом з метою вирішення спору по суті, який має для позивача важливе значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх рішень та дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податківв НОМЕР_1 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул. Васильєвська, 64, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51925, ідентифікаційний код 34974176) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019 р. ВП № 57802874; визнання протиправними дії, стягнення грошових коштів в сумі 297 411,10 грн., стягнення моральної шкоди - відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 12.01.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва