Рішення № 94098207, 11.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10122/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/10122/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області при призначенні пенсії зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботу, що дає право на призначенні пенсії, період роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року (включно) на посаді майстра ремонтної дільниці ТОВ «Житловик».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, та отримав відмову у призначенні пенсії, оскільки запис у його трудовій книжці здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Позивач зазначає, що у період з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року працював майстром ремонтної дільниці ТОВ «Житловик». Про це міститься відповідності записи у трудовій книжці. Проте у записі про звільнення написи дати звільнення, номеру та дати наказу про звільнення, прізвище та підпис директора здійснено різними ручками, що Головним управлінням ПФ України у Львівській області розцінюється, як неправильних запис.

Позивач звернувся до Державного архіву Львівської області із заявою про внесення відповідного запису, проте Листом Державного архіву Львівської області №Г-2325/07-12 від 07.10.2020 року, повідомлено, що на зберігання до архіву не надходили документи ТОВ «Житловик», а тому підтвердити стаж роботи неможливо.

Факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «Житловик» в період з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року підтверджується записом у трудовій книжці.

Відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що розглянувши подані документи позивача відповідач прийшов до висновку про відсутність правових підстав для призначення пенсії за віком. Як вбачається із записів трудової книжки (запис № 16-17) заявник в період з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року працював майстром ремонтної дільниці ТОВ «Житловик». Однак, дата звільнення, номер наказу, дата наказу про звільнення (запис №17) та підпис та прізвище директора товариства наявне дописування іншою ручкою, що суперечить Інструкції №58. У трудовій книжці відсутні відомості, що зазначені дописування здійснено власником або уповноваженим ним органом чи правонаступником підприємства, установи, організації, як це передбачено пунктами 2.6, 2.8 Інструкції № 58.

З огляду на це, відповідач вважає свої дії правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Позивач 08.12.2020 року через канцелярію суду подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що у Пенсійному фонді України наявна інформація про період роботи ОСОБА_1 з 1998 року. Але доказів, які б це підтверджували не надано. Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що додається відповідачем, містить дані з 2007 року.

У відзиві відповідач зазначає, що період роботи заявника з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року потребує уточнення та додаткового підтвердження. Саме з такою метою позивач і звернувся до суду, адже встановити перебування у трудових відносинах з ТОВ «Житловик» в інший спосіб є неможливим. Підприємство припинило свою діяльність, внаслідок чого немає можливості внести уповноваженими особами підприємства запис про вірність внесених у трудову книжку даних, а у Державному архіві Львівської області немає на зберіганні документів ТОВ «Житловик» і тому підтвердити стаж роботи неможливо.

Від відповідача 15.12.2020 року через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вказав, що у відзиві на позовну заяву від 03.12.2020 року № 1300-5903-8/98978 Головним управління чітко зазначено причини неврахування даного періоду роботи до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком

Ухвалою судді від 13.11.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

25.08.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №134450008295.

У вказаному рішенні відповідач зазначив: «Як вбачається із записів трудової книжки (запис № 16-17) заявник в період з 29.05.1992 по 14.05.2002 працював майстром ремонтної дільниці ТзОВ «Житловик». Однак, дата звільнення, номер наказу, дата наказу про звільнення (запис №17) та підпис та прізвище директора ТзОВ наявне дописування іншою ручкою, що суперечить Інструкції №58. У трудовій книжці відсутні відомості, що зазначені дописування здійснено власником або уповноваженим ним органом чи правонаступником підприємства, установи, організації, як це передбачено пунктами 2.6, 2.8 Інструкції № 58.

А також, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на гр. ОСОБА_1 відсутні дані про роботу за період до 14.05.2002, що також, викликає сумніву, а відтак період роботи заявника, зазначений у записах трудової книжки №16-17 потребує уточнення та додаткового підтвердження».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у зв`язку з неврахуванням відповідачем часу роботи до стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років.

Докази надані позивачем: копія трудової книжки, лист Державного архіву Львівської області від 07.10.2020 року, судом враховуються, оскільки такі є належними та допустимими доказами спірних дій відповідача, а також можуть бути підставою для зобов`язання відповідачем вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність рішення відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Як слідує із трудової книжки позивача у період з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року позивач працював на посаді майстра ремонтної дільниці ТОВ «Житловик».

Разом з тим, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в ТОВ «Житловик» з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року слугувало те, що записи в трудовій книжці - дата звільнення, номер наказу, дата наказу про звільнення (запис №17) та підпис та прізвище директора товариства наявне дописування іншою ручкою, що на думку відповідача суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58).

Оцінюючи доводи відповідача про внесення записів до трудової книжки позивача різними чорнилами і, як наслідок, не врахування періодів роботи до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Суд зауважує, що запис про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки та підписи посадових осіб, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду стажу позивача.

Суд зазначає, що запис періоду роботи чорнилами різного кольору, на що посилається відповідач, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, тому спірний період роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року має бути зарахований позивачу до загального страхового стажу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці запис є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до стажу періодів роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року на посаді майстра ремонтної дільниці ТОВ «Житловик» є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача).

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Зазначені обставини пояснюють вихід суду за межі заявлених позивачем позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування відмови відповідача у не зарахуванні до стажу періодів роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року.

В спірних правовідносинах, на думку суду, необхідним для захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування спірної відмови, оскільки саме таке рішення суду, в разі набрання ним законної сили, є підставою для вчинення відповідачем дій по зарахуванню при призначенні пенсії ОСОБА_1 до стажу роботу, що дає право на призначенні пенсії, період роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року (включно) на посаді майстра ремонтної дільниці ТОВ «Житловик».

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження його страхового стажу враховує, що відповідач не навів жодного належного та допустимого аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки ОСОБА_1 чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку, що період роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року на посаді майстра ремонтної дільниці ТОВ «Житловик» підлягає зарахуванню до стажу позивача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134450008295 від 25.08.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 до стажу роботу, що дає право на призначенні пенсії, період роботи з 29.05.1992 року по 14.05.2002 року (включно) на посаді майстра ремонтної дільниці ТОВ «Житловик».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 11.01.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.