Рішення № 94098073, 13.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4779/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком протиправними;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком позивачу з урахуванням страхового стажу за період роботи з 30.08.1978 по 14.06.1995.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач 18.11.2020 звернулась до Старобільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком.

18.11.2020 заяву Позивача було розглянуто Відповідачем та прийнято рішення № 1240500003224 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.

Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Відповідач посилається на відсутність страхового стажу у Позивача. Приймаючи рішення Відповідачем не враховано до страхового стажу період роботи на фабриці «Труд» з 30.08.1978 по 14.06.1995, запис по якому в трудовій книжці проведено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 і потребує додаткового підтвердження.

30.08.1978 згідно запису № 3 трудової книжки «Прийнята на фабрику Труд» на посаду учениця швалі - моториста (наказ 60/к від 29.08.1978 року), має виправлення в номері наказу. 02.01.1995 згідно запису № 7 трудової книжки «В зв`язку з переходом на оренду фабрика перейменована в Луганське орендне підприємство «Труд».

14.06.1995 згідно запису № 8 трудової книжки «Звільнена за ст.. 36 по переводу до Новоайдарського молокозаводу» (наказ № 52/к від 14.06.1995) печатка, яка засвідчує запис про звільнення належить Міністерству місцевої промисловості УРСР «Ворошиловградське обласне управління місцевої промисловості», що не відповідає назві підприємства після реорганізації проведеної 02.01.1995.

Після отримання рішення № 124050003224 від 18.11.2020 про відмову Позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу Позивач - ОСОБА_1 для підтвердження страхового стажу звернулась до «Трудового архіву Новоайдарського району», та отримала відповідь, що документи фабрики « Труд » не надходили на зберігання до трудового архіву, тому надати довідки про підтвердження трудового стажу та заробітну плату не надається можливим.

Про здійснення будь-яких дій направлених на підтвердження трудового стажу Позивача за вказані періоди роботи з боку Відповідача Позивачу невідомі.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 18-19).

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 44-46), в якому зазначив, що до управління 18 листопада 2020 року надійшла заява від ОСОБА_1 , щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ".

За наданими документами загальний стаж роботи складає 20 років 02 місяця 16 днів, що не відповідає вимогам ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно записів трудової книжки позивача період роботи з 30.08.1978 по 14.06.1995 на фабриці «Труд» не можливо зарахувати до пільгового стаду роботи, оскільки запис про період роботи проведено в трудовій книжці з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 № 58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, і потребує додаткового підтвердження, а саме: 30.08.1978 позивач відповідно до запису № 3 трудової книжки «Прийнята на фабрику «Труд» на посаду швалі-моториста (наказ 60/к від 29.08.1978), має виправлення в номері наказу; 02.01.1995 згідно запису № 7 трудової книжки «В зв`язку з переходом на оренду, фабрика перейменована в Луганське орендне підприємство «Труд»; 14.06.1995 відповідно до запису № 8 трудової книжки «Звільнена за ст. 36 по переводу до Новоайдарського молокозаводу»(наказ № 52/к від 14.06.1995), печатка, яка засвідчує запис про звільнення належить Міністерству місцевої промисловості УРСР «Ворошиловградське обласне управління місцевої промисловості», що не відповідає назві підприємства після реорганізації проведеної 02.01.1995. Інших записів щодо переводу до іншого підприємства, перейменування або підпорядкування зазначених підприємств, трудова книжка не містить. Уточнюючих довідок на підтвердження вищезазначеного трудового стажу позивачкою до управління не надано.

Таким чином до загального стажу роботи ОСОБА_1 не можливо врахувати стаж роботи з 30.08.1978 по 14.06.1995, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ".

18.11.2020 винесено рішення № 124050003224 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На підставі наведеного, представник Старобільського УПФУ просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 18.11.2020 звернулась до Старобільське УПФУ із заявою про призначення пенсії (а.с. 4-5, 6, 24).

До заяви були надані наступні документи: паспорт для розгляду; ідентифікаційний номер; трудова книжка серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження дитини; витяг з державного реєстру актів цивільного стану № 00027337151 від 07.08.2020 (а.с. 25).

18.11.2020 управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на те, що за наданими документами загальний стаж роботи складає 20 років 02 місяця 16 днів, що не відповідає вимогам ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів трудової книжки позивача період роботи з 30.08.1978 по 14.06.1995 на фабриці «Труд» не можливо зарахувати до пільгового стаду роботи, оскільки запис про період роботи проведено в трудовій книжці з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 № 58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, і потребує додаткового підтвердження, а саме: 30.08.1978 позивач відповідно до запису № 3 трудової книжки «Прийнята на фабрику «Труд» на посаду швалі-моториста (наказ 60/к від 29.08.1978), має виправлення в номері наказу; 02.01.1995 згідно запису № 7 трудової книжки «В зв`язку з переходом на оренду, фабрика перейменована в Луганське орендне підприємство «Труд»; 14.06.1995 відповідно до запису № 8 трудової книжки «Звільнена за ст. 36 по переводу до Новоайдарського молокозаводу»(наказ № 52/к від 14.06.1995), печатка, яка засвідчує запис про звільнення належить Міністерству місцевої промисловості УРСР «Ворошиловградське обласне управління місцевої промисловості», що не відповідає назві підприємства після реорганізації проведеної 02.01.1995. Інших записів щодо переводу до іншого підприємства, перейменування або підпорядкування зазначених підприємств, трудова книжка не містить. Уточнюючих довідок на підтвердження вищезазначеного трудового стажу позивачкою до управління не надано. Таким чином до загального стажу роботи ОСОБА_1 не можливо врахувати стаж роботи з 30.08.1978 по 14.06.1995, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 39-41).

Згідно інформації, яка зазначена в роздруківці про стаж позивача для розрахунку пенсії, встановлено, що період з 25.09.1984 по 24.09.1987 зараховано до стажу роботи позивача для призначенні пенсії (а.с. 36).

Згідно із записами у трудовій книжці (а. с. 7-8) позивач, зокрема, за спірний період:

- з 30.08.1978 - прийнята на фабрику «Труд» учнем швачки-мотористки;

- з 21.12.1978 - прийнята швачкою-мотористкою 1-го розряду;

- з 20.07.1987 - присвоєний 3ий розряд швачки-мотористки;

- з 01.03.1988 - у зв`язку з переходом на нові умови оплати праці переведена швачкою другого розряду;

- з 02.01.1995 - у зв`язку з переходом на оренду фабрика перейменована в Луганське орендоване підприємство «Труд»;

- з 14.06.1995 - звільнена.

Спірним по справі є правомірність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.

Копія трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.

Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, обов`язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.

Судом встановлено, що період роботи позивача з 25.09.1984 по 24.09.1987 зараховано до страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що внаслідок неналежного виконання обов`язку з оформлення трудової книжки позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи періодів з 30.08.1978 по 24.09.1984 та з 25.09.1987 по 14.06.1995 на посаді швачки, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття своїх дій щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу деяких періодів роботи, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю часткового задоволення позову.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок винесення відповідачем протиправного рішення, тому ефективним та достатнім способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.11.2020 № 124050003224 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу періоди роботи з 30.08.1978 по 24.09.1984 та з 25.09.1987 по 14.06.1995 для обчислення стажу для призначення пенсії за віком.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком за заявою від 18 листопада 2020 року суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Проте, відповідно до ч.2ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.11.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1-А) про визнання та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.11.2020 № 124050003224 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 30.08.1978 по 24.09.1984 та з 25.09.1987 по 14.06.1995 для обчислення стажу для призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.11.2020 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов