Рішення № 94098001, 12.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4852/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Хорольського Ігоря Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1995 на МП «Коралл», та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2020 про призначення пенсії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 02.06.2020 звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів за призначенням пенсії за віком за списком № 1, надавши відповідні документи.

Отримавши пенсію в розмірі меншим ніж мав бути, позивач 21.07.2020 звернувся до відповідача за роз`ясненням, чому його пенсія менша ніж орієнтовано розрахована при первинному зверненні.

Листом від 04.08.2020 № 107-112/Л-02/8-1216/20 відповідач повідомив, що при прийнятті рішення про призначення пенсії до загального стажу роботи не було враховано період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1994 в малому підприємстві «Коралл» (запис № 13 та запис № 14) оскільки записи за цей період внесені не вірно, а саме не зазначено посаду особи яка робила записи.

З посиланням на норми Конституції України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

30.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов (арк. спр. 50-54) в якій відповідач заперечує проти позову та зазначає, що 21.07.2020 (вхід. 112/Л-1216-20 від 24.07.2020) позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням зареєстрованою відповідно до Закону України «Про звернення громадян» щодо розрахунку пенсії.

Листом від 04.08.2020 № 107-112/П-02/8-1260/20 позивачу роз`яснено, що пенсія розрахована зі стажу 21 рік 10 місяців (стаж враховано по 25.04.2018, в тому числі роботи за Списком № 1 - 6 років 4 місяці 10) та заробітку за період з 01.06.2002 по 30.04.2018. Коефіцієнт стажу для обчислення пенсії, розрахований відповідно до статті 25 Закону. України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 V року № 1058-ІV (далі - Закон 1058), становить 0,27833 ((21-6)х12+10):1200). Коефіцієнт заробітної плати, розрахований відповідно до статті 40 Закону 1058 - 0,88144, відповідно заробітна плата для обчислення пенсії - 6842,77 грн (7763,17x0,88144), де 7763,17 грн - середня заробітна плата (дохід) по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки. Розмір пенсійної виплати з 31.05.2020 становить 1904,55 грн, а саме: - 1904,55 грн розмір пенсії за віком згідно статті 27 Закону 1058 (6842,77x0,27833). Також повідомлено, що при призначенні пенсії до загального стажу роботи не враховано період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1995 в малому підприємстві «Корал» (запис № 13 та запис № 14), оскільки запис в трудовій книжці за цей період внесено не вірно, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58.

Вказано, що позивач звернувся до відповідача 21.07.2020 із письмовим зверненням, зареєстрованим відповідно до Закону України «Про звернення громадян» щодо розрахунку пенсії. Зазначений лист позивача, розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». Із заявою встановленого зразка для проведення перерахунку пенсії позивач до відповідача не звертався та рішення з цього приводу відповідачем не приймалося.

При дослідженні трудової книжки позивача від 14.05.1984 НОМЕР_1 встановлено, що період роботи у Малому підприємстві «Коралл» з 30.11.1991 по 30.10.1995 на сторінці 10-11 міститься запис № 14 засвідчено лише підписом без зазначення посади особи, що суперечить пункту 4.1 Інструкції № 58, якої встановлено порядок внесення відомостей про роботу.

Таким чином, для зарахування цих періодів роботи позивачу необхідно надати довідки про факт роботи або виписки з наказів, або завірені копії особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати за спірний період роботи. У разі надання довідки про період роботи в малому підприємстві «Корал», пенсійна виплата буде перерахована.

З червня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком за Списком № 1.

Ухвалою суду від 16.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відстрочено сплату судового збору (арк.спр. 20-22).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями документів, а саме: паспортом громадянина України (арк. спр. 4), картки платника податків (арк. спр. 5).

02.06.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії зареєстрована за номером 4212, надавши документи вказані в розписці - повідомленні (арк. спр. 28).

Відповідно до протоколу ІКІС ПФУ: підсистема Призначення та Виплата Пенсії позивачу на підставі рішення № 121630003567 призначено пенсію на пільговим умовах за Списком № 1 з 31.05.2020 (арк. спр. 29-31, 43-44).

21.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми про перегляд розміру пенсії у зв`язку із її заниженням, яка зареєстрована за вхідним номером 112/Л-1216-20 (арк. спр. 41).

Листом від 04.08.2020 № 107-112/Л-02/8-1216/20 відповідач повідомив, що при прийнятті рішення про призначення пенсії до загального стажу роботи не було враховано період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1995 в малому підприємстві «Корал» (запис № 13 та запис № 14) оскільки записи за цей період внесені не вірно, а саме не зазначено посаду особи яка робила записи (арк. спр. 10, 42).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , виданої 14.05.1984, (арк. спр. 6-9, 32-40) позивач працював (спірний період):

Запис 13. 30.11.1991 - прийнятий в МП «Корал» наладчик ОПС (наказ № 127 від 29.11.1991);

запис 14. 30.10.1995 - звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР.

Відповідно до довідки від 09.11.2020 № Л-1965/01, виданої Комунальною установою «Трудовий архів м. Сєвєродонецька», документи з особового складу МП «Коралл» на зберігання не надходити (арк. спр. 12).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Приватне підприємство мале підприємство «Коралл» зареєстроване за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, буд. 11-А, кв. 49, припинено без визначення правонаступників (арк. спр. 17-19).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Суд зазначає, що станом на час внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 30.11.1991 по 30.10.1995, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зазначаючи, що підставою не зарахування спірного періоду є не зазначення посади особи, яка внесла запис про звільнення позивача.

Суд звертає увагу, що запис 14 містить підпис та відтиск печатки підприємства МП «Коралл», а також номер та дату наказу, записи у трудовій книжці позивача виконані у хронологічній послідовності.

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1995.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що не зарахувавши до загального стажу спірний період, відповідач допустив бездіяльність.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 02.06.2020 встановленої форми та позивачу призначено пенсію без врахування спірного періоду.

21.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми зі змісту не можливо встановити факт звернення позивача з приводу здійснення перерахунку пенсії.

Проте зі змісту листа відповідача від 04.08.2020 № 107-112/Л-02/8-1216/20, останній знаючи про не зарахування ним спірного періоду до страхового стажу позивача, відмовив у його зарахуванні та перерахунку пенсії.

Позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.

Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Отже, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що відповідачем при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 02.06.2020, зареєстрованою за № 4212, неправильно обчислено страховий стаж.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Порушене право позивача полягає у фактичній відмові відповідача - суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірного періоду.

Суд наголошує на тому, що порушення прав позивача відбулось ще під час розгляду заяви позивача від 02.06.2020 про призначення пенсії.

При цьому, відповідачем не роз`яснено позивачу положення пункту 3 Порядку № 637, відповідно до якого за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язати зарахувати спірний період роботи до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву від 02.06.2020.

Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки записи трудової книжки підтверджують факт роботи позивача у спірний період.

При цьому суд приймає до уваги, що позивач виконав можливі дії для отримання доказів своєї трудової діяльності звернувшись до КП «Трудовий архів м. Сєвєродонецька», проте з незалежних від нього обставин, відомості МП «Коралл» не передано.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 20-22).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області (місце знаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, ідентифікаційний код 21792459) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1995 на посаді наладчика охоронно - пожежної системи в Малому підприємстві «Коралл».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2020 за номером 4212, зарахувавши до загально стажу період роботи з 30.11.1991 по 30.10.1995 на посаді наладчика охоронно - пожежної системи в Малому підприємстві «Коралл».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива