Рішення № 94097910, 11.01.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5468/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду К.М. Притула, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланд", про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63471571 від 03.11.2020 року, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» коштів в сумі 9609,10 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №63471571 від 13.11.2020 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 ( вісім тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем в порушення норм ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження не за місцем реєстрації, тобто місцем фактичного проживання.

Ухвалою від 29 грудня відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 11 січня 2021 року.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог відповідач вказує, що чинне законодавство не містить застережень про здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника, а у виконавчому написі чітко визначене місце проживання боржника, яке співпадало з виконавчим округом приватного виконавця.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Інші сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Фіксування судового засідання відповідно до ст. 229 КАС України не здійснювалося, та керуючись приписами п. 10 ч. 1 ст. 4 та ч. 9 ст. 205 КАС України судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

03 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження №63471571 на підставі виконавчого напису №37055 від 08 вересня 2020 року виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу (а.с.50,55).

У заяві про примусове виконання рішення, стягувач просив відкрити виконавче провадження за місце проживання боржника: АДРЕСА_1 .

13 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження №63471571 винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника за його місцем роботи: Смолінська шахта державного підприємства "Східний гірнично - збагачувальний комбінат", у с. Смоліне (а.с.64).

Не погоджуючись із вказаними постановами приватного виконавця, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII виконавчий напис є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 ст. 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчиняться ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вказаними приписами визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Таким чином, суд вважає, що визначальними для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем є вчинення таких дій щодо боржника який проживає в межах його виконавчого округу або знаходження майна боржника в межах цього ж виконавчого округу.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 01 березня 2011 року, зокрема, місце реєстрації позивача вказано у виконавчому написі, на підставі якого відкрито виконавчого провадження, що збігається з місцем реєстрації визначеним у паспорті, а відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, що відповідачем не заперечується.

Приймаючи виконавчий напис до виконання, приватний виконавець виходила з того, що адресою боржника є зазначена у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника, не зважаючи на вказану у цьому ж документі місце реєстрації на території Кіровоградської області.

Відповідач вважає, що зазначена у виконавчому написі адреса фактичного місця проживання боржника у місті Києві, поряд із вказаною адресою місця реєстрації у с. Смоліне, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу м. Києва.

Суд погоджується з таким трактуванням своєї позиції відповідачем, але тільки за умови дотримання приватним виконавцем основних критеріїв місця відкриття виконавчого провадження визначених у Законі №1404 та Законі №1403 - це в межах виконавчого округу, за місцем проживання або місцем знаходження майна боржника.

Судом встановлено, що жоден з доданих стягувачем документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.

Відсутні такі відомості і в матеріалах виконавчого провадження, копія якого надана відповідачем на вимогу суду.

Окрему увагу слід звернути на той факт, що на приватний виконавець отримав відповідь від на свій запит щодо отримання боржником доходів, виконавцем встановлено місце роботи боржника: Смолінська шахта державного підприємства "Східний гірнично - збагачувальний комбінат" у смт. Смоліне, що збігається з містом місця реєстрації боржника (а.с.69).

Згідно з частинами 1, 2, 6 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За приписами Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Частиною третьою ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною як місце проживання.

Також, суд зазначає, що висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (у разі направлення виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника) доказів, які б підтверджували місце проживання боржника станом на момент подання такої заяви за відповідною адресою викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №826/7969/16.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Вищевикладене є підставою для висновку, що на момент відкриття спірного виконавчого провадження відповідач не володів достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною у виконавчому написі адресою у м. Києві та не вжив жодних заходів щодо перевірки цієї інформації, оскільки у неї були наявні всі підстави для цього виходячи з документів виконавчого провадження.

За відсутності документальних доказів фактичного місця проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження за вказаною адресою у м. Києві, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття спірного виконавчого провадження.

Суд також не приймає посилання відповідача як на підставу для відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого округу м. Києва зазначення стягувачем у своїй заяві місця проживання боржника у м. Києві, оскільки ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" не містить норми про те, що право вибору місця виконання рішення приватним виконавцем належить стягувачу.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов до висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року №63471571 .

Вимога про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №63471571 від 13.11.2020 року також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про скасування постанови від 03.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 тисяч гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. Так, у справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження із призначеним судовим засіданням, сторони в яке не з`явились, а рішення виносилось за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності

Представником позивача не надано доказів, на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, частина документів , необхідних для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, а інша частина - витребовувалась судом. Документами по суті виступали лише матеріали виконавчого провадження, а саме спірні постанови та виконавчий напис.

Слід зазначити, що у наданому розрахунку надання правової допомоги, "вивчення судової практики та правовий аналіз матеріалів справи", "підготовка та подача позову" - є єдиним видом правової допомоги. Крім того "збирання доказів", згідно з поданої позовної заяви, не виходило з межі наданих позивачем документів (не подавалась адвокатські запити тощо).

Таким чином, враховуючи складність справи, проведення судового засідання в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про співмірність розміру правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 242 - 246, 250, 255, 287 КАС України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31, м. Київ 94,02094), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аланд", про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63471571 від 03.11.2020 року, що винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» коштів в сумі 9609,10 грн..

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №63471571 від 13.11.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула