Рішення № 94097322, 12.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2021 року Справа № 280/6711/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905 та від 16.09.2020 №0083384905 та податкову вимогу від 12.03.2020 №6895-49.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання податкової вимоги від 20.09.2019 №74125-49 нею 29.10.2019 сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 5 121,73 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2019 №0162174905 до позивача застосовано штраф у сумі 1 024,35 грн. за несвоєчасну сплату зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2019 №0021732-4907-0826. В той же час, податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0021732-4907-0826 позивач не отримувала, оскільки його направлено контролюючим органом не за податковою адресою ОСОБА_1 . Звідси, вважає застосування штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905 та податкову вимогу від 12.03.2020 №6895-49, сформовану у зв`язку із несплатою вказаних штрафних санкцій, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також вказує, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0083384905. Разом із тим, нею подавалися заперечення на акт камеральної перевірки, на підставі якого винесено дане податкове повідомлення-рішення, проте відповіді не отримано. З урахуванням викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 27.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6711/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 19.11.2020 №55748), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що за даними АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 197,57 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи наведене сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0021732-4907-0826, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 5 121,73 грн. за 2018 рік, та направлено його позивачу за адресою: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення повернуто 19.07.2019 із відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Вказує, що позивач сплатила визначену податковим органом суму 30.10.2019, у зв`язку із чим до неї застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905. Крім того, за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання до позивача застосовано штраф на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0083384905. Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися позивачу за адресою: АДРЕСА_4 . Вважає податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу такими, що відповідають чинному законодавству, та просить відмовити в задоволенні позову.

Крім того, відповідачем подано клопотання (вх. №55749) про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Порядок обчислення суми податку унормовано пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Так, серед іншого, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

За правилами пп. «а» пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. (підпункт 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України).

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. (п. 126.3 ст. 126 Податкового кодексу України).

Сторонами не заперечується та обставина, що податкове повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0021732-4907-0826 направлено контролюючим органом за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому вказане поштове відправлення повернуто контролюючому органу із відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацем другим пункту 45.1 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Разом із тим, як свідчить наявна у матеріалах справи довідка про місце проживання особи, за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 21.12.2000 по теперішній час.

Жодного належного та достовірного доказу, що податковою адресою позивача на момент направлення вищезазначеної податкового повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0021732-4907-0826 була адреса: АДРЕСА_3 , до суду не надано.

Враховуючи, що податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2019 №0162174905 позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 1 024,35 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та таке грошове зобов`язання визначено податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2019 №0021732-4907-0826, яке не можна вважати надісланим (врученим) платнику належним чином, ОСОБА_1 на підставі п. 126.3 ст. 126, підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905 підлягає скасуванню як протиправне.

Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

З урахуванням того, що податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905 підлягає скасуванню, податкова вимога від 12.03.2020 №6895-49, якою відповідач вимагає від позивача сплатити податковий борг у розмірі 1 024,35 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905, також підлягає скасуванню як протиправна.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0083384905 слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0083384905, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 204,87 грн. за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, прийнято на підставі акта від 13.08.2020 №3506/0801-4905/ НОМЕР_1 .

Судом досліджено акт про результати камеральної перевірки не своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості від 13.08.2020 №3506/0801-4905/ НОМЕР_1 та встановлено, що відповідальність до позивача застосовано у зв`язку із несплатою зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2019 №0162174905.

Звідси, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2019 №0162174905 в зв`язку із його протиправністю, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 №0083384905 також підлягає скасуванню, оскільки грошове зобов`язання, за несвоєчасну сплату якого його застосовано, є неузгодженим.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем до матеріалів справи надано копії:

Договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2020 №15/07/1, відповідно до умов якого Клієнт (ОСОБА_1) доручає, а ОСОБА_2 (Виконавець) приймає на себе зобов`язання з надання комплексу юридичних та інформаційних послуг, обумовлених цим Договором (п. 1.1 Договору);

рахунку-фактури від 14.09.2020 №1 на суму 2 300,00 грн. (складання та подання адвокатського запиту - 800,00 грн., складання позовної заяви - 1 500,00 грн.);

акту від 14.09.2020 №1, якими сторони підтверджують факт надання послуг на суму 2 300,00 грн.;

квитанції від 22.09.2020 №МР_АВ250792IVA_15723494 на суму 2 300,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Звідси, враховуючи предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності, яка потребувала від адвоката незначного об`єму наданих послуг, суд вважає, що понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 300,00 грн. є неспівмірним із складністю даної справи, а отже такі витрати, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, необхідно зменшити до 1 000,00 грн.

Крім того, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ш» від 09.12.2019 №0162174905 та від 16.09.2020 №0083384905.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» від 12.03.2020 №6895-49.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945).

5. Судові витрати зі сплати витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945).

У стягненні на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Запорізькій області судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 1 300,00 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 12.01.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко