Рішення № 94097014, 12.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/19217/20

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Полісся" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгро-Полісся" (далі — ТОВ “Украгро-Полісся”) із позовом до Управління Укртансбезпеки в Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову керівника Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області від 22 вересня 2020 року за №215388, якою на ТОВ “Украгро-Полісся” накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн, з підстав протиправності вказаної постанови на думку позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою не вірно встановлено фактичні обставини справи та габаритно - ваговий контроль проведений з порушенням Порядку №879. Так, суть порушення, встановленого перевіркою полягає у перевищенні нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на здвоєну вісь 18,92 т, при нормативно визначених 18 т та відсутність у водія відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

Позивач не заперечує, що автомобіль перевозив вантаж згідно ТТН №471 від 27 липня 2020 року. Згідно з техпаспортом, маса автомобіля становить 26 т. Відповідно маса автомобіля перевірялась Товариством перед відправленням автомобіля за місцем призначення. З метою з`ясування обставин проведення перевірки, факту зважування тощо, при розгляді справи представник Товариства клопотав про надання для ознайомлення всіх матеріалів перевірки, проте, представнику не надали направлення на перевірку. Акт зважування, чек зважування, відповідність вагів вимогам закону, їх точність, а також інші достовірні документи, що засвідчували б перевантаження автомобіля тощо.

Під час розгляду справи представнику Товариства не надано жодних доказів щодо застосування точного габаритно-вагового контролю, не вказано чи був проведений попередній габаритно-ваговий контроль. У матеріалах справи відсутні докази видачі водіям чеку (квитанції) зважувального засобу, який підтверджує або спростовує факт перевищення вагових параметрів.

Із акта №125206, довідки від 28.07.2020 за №045812 та розрахунку №45003 від 28 липня 2020 року, на думку позивача, неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

На думку позивача, нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу. Тому, позивач вважає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу Товариства було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, і відповідно, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними. Таким чином, у сукупності наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови №215388 від 22 вересня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26 листопада 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.46-55), відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення габаритно-вагового контролю належного позивачеві транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено факт перенавантаження на здвоєні осі 18,92 т при дозволених 16 т, що складає 18,2% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. За таких обставин до ТОВ “Украгро-Полісся” правомірно застосовано штраф у сумі 17000,00 грн, оскаржувана постанова є такою, що відповідає вимогам законодавства, оскільки винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України. Крім того, сам габаритно-ваговий контроль був проведений у повній відповідності до норм законодавства.

Крім того, 26 листопада 2020 року відповідачем подано клопотання про заміну відповідача на його правонаступника (а.с.71).

2 грудня 2020 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду клопотання Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про заміну сторони правонаступником — задоволено. Замінено відповідача у справі з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на його правонаступника — Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 липня 2020 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 36 км автомобільної дороги М-06 «Київ - Чоп», під час проведення рейдової перевірки, на підставі направлення на перевірку №000210 від 24 липня 2020 року, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.57).

Під час перевірки даного транспортного засобу виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: згідно чеку зважування від 28 липня 2020 року виявлено факт перевантаження на здвоєні осі 18.92 т при дозволених 16 т, що складає 18.2 % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При цьому у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм, відповідальність за які передбачена абзацом п`ятнадцятим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами зважування транспортного засобу складено акт №125206 від 28 липня 2020 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.60).

Довідку №045812 від 28 липня 2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.61), акт №045003 від 28 липня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.62) та розрахунок №45003 від 28 липня 2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 121,50 Євро (а.с.63).

Відповідачем направлено лист від 26 серпня 2020 року №64491/24//24-20 на адресу ТОВ “Украгро-Полісся” про призначення на 22 вересня 2020 року у період з 10 до 12 год. розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акта перевірки від 28 липня 2020 року №125206 (а.с.64-65).

За результатами розгляду справи, Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області були винесені оскаржувана постанова від 22 вересня 2020 року №215388 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.66).

ТОВ “Украгро-Полісся” 1 жовтня 2020 року направлено скаргу на постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №215388 від 22 вересня 2020 року (а.с.25-27), однак відповіддю від 16 жовтня 2020 року, яку отримано Товариством 28 жовтня 2020 року, було відмовлено у розгляді скарги (а.с.23-24).

Не погодившись із постановою Управління Укртансбезпеки в Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовані Законом України від 5 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону №2344-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно із пунктом 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно Додатку 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.

В силу положень частин 14 та 17 статті 6 Закону №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 2, 3 та 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (надалі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Пунктом 12 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

За змістом пункту 16 Порядку №1567, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктом 19 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Пунктами 20 та 21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Необхідно зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування врегульовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМУ від 27 червня 2007 року №879 (надалі - Порядок №879).

За визначенням підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку №879).

Відповідно до пункту 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з пунктами 21 та 22 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому за визначенням статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За змістом пунктів 25, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення планових, позапланових, рейдових перевірок, а також здійснення габаритно-вагового контролю, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів великовагових та великогабаритних транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу визначена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Оформлення матеріалів перевірки здійснювалось у присутності водія ОСОБА_1 , який у послідуючому був ознайомлений з результатами перевірки. Під час оформлення виявленого порушення у водія транспортного засобу не було жодних зауважені чи заперечень до перевіряючих стосовно зафіксованого в матеріалах порушення, про що свідчить його особистий підпис в акті перевірки.

Твердження позивача про те, що зі змісту актів та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання суд зазначає, що у формах вище зазначених документів не передбачено граф для зазначення відповідної інформації. Тому доводи позивача не заслуговують на увагу.

Пунктом 15 Порядку №879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30 березня 1994 року перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Відповідно до пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження навісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В — відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків — у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Згідно з пунктом 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (постанова Верховного Суду справа №804/1403/17 від 24 квітня 2019 року).

Оскільки перевізник здійснював рух взагалі без дозволів, які дають право на рух автомобільними дорогами, уповноваженими особами Укртрансбезпеки було здійснено нарахування плати за проїзд.

Відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363), вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Специфіка вантажу не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю, не більше 5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.

Зміщення вантажу під час зупинки транспортного засобу працівниками Укртрансбезпеки для проведення габаритно-вагового контролю, що могло б вплинути на результати зважування виключено, оскільки, водій транспортного засобу завчасно був попереджений інформаційно-вказівними знаками (габаритно-ваговий контроль), знаками пріоритету (знак 2.2. «Стоп») заборонними знаками (знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год) про допустиму швидкість транспортного засобу, що виключає екстрене гальмування при проведенні габаритно-вагового контролю.

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, та як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних умов для зважування транспортних засобів, які виконують перевезення сипучих вантажів.

Аналогічні висновки викладені у рішеннях Верховного Суду зокрема у справах №814/1460/16 від 29 січня 2020 року, №820/1420/17 від 2 серпня 2018 року.

Крім того, наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, в тому числі і у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що на момент проведення такого габаритно-вагового контролю не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Разом з цим, за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.

Таким чином, права позивача внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання затвердженої методики Мінекономрозвитку жодним чином не порушені.

Відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності врегульовано Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 5 червня 2014 року (далі - Закон №1314-VII).

До сфери законодавчо регульованої метрології, крім іншого, віднесено - контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів (стаття 3 Закону №1314-VII).

При цьому, метрологічна система України створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі.

Основними завданнями цієї системи, відповідно до статті 4 Закону №1314-VIІ, є: 1) реалізація єдиної технічної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності; 2) захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань; 3) здійснення фундаментальних і прикладних досліджень та наукових розробок у сфері метрології та метрологічної діяльності; 4) економія всіх видів енергетичних і матеріальних ресурсів; 5) забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції; 6) створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі.

Відповідно до пункту 9 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1314-VII, Кабінет Міністрів України, до набрання чинності цим Законом, зобов`язано: забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки; забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

При цьому, нормами частини 2 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1314-VII встановлено, що до приведення нормативно-правових, актів у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, та беручи до уваги те, що пункт 19 Порядку №879, який передбачав обов`язковість користування методикою під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпеки або її територіальні органи, виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №671 від 30 серпня 2017 року «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», яка набрала чинності 8 вересня 2017 року, а також те, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль, слід дійти до висновку, що до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних підрозділів належить здійснення габаритно-вагового контролю, навіть при відсутності належним чином затвердженої методики, оскільки обов`язковість застосування такої методики наразі законодавством не передбачена.

Крім того, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, розрахунок плати за проїзд складено повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю; перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників, параметри яких перевищують нормативні, за встановленою формулою здійснює лише нарахування плати за проїзд, що оформлюється розрахунком.

Згідно статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1,206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за і допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Враховуючи вищевикладене працівники Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями щодо затримки транспортного засобу, оскільки безпеку дорожнього руху забезпечують працівники Національної поліції.

Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Пунктом 24 Порядку №879 вказано, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.

За визначенням, яке міститься в підпункті 12 пункту 2 Порядку, повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм слідує, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб та після внесення плати за проїзд скеровується для повторного зважування з обов`язковим отриманням відповідного чеку.

Приведення габаритно-вагових параметрів до норми залежить виключно від волі власника транспортного засобу (уповноваженої ним особи, водія).

Так, після зважування транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке здійснювалось на пункті габаритно-вагового контролю, власник транспортного засобу та/або уповноважена ним особа наміру приведення вагових параметрів у норму не висловлювали, у зв`язку з чим нарахування плати здійснювалось по загальній протяжності маршруту.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, повідомлення про розгляд справи за вих. №64491/24/24-20 від 26 серпня 2020 року

скеровано рекомендованим листом та вручено адресату особисто 14 вересня 2020 року.

Вказане свідчить, що позивач належним чином повідомлений про дату розгляду справи про порушення та скористався правом бути присутнім на ньому.

Пунктом 27 Порядку №1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформлюється згідно з додатком 5.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду справи про порушення, винесено постанову №215388 від 22 вересня 2020 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Крім того, під час розгляду справи про порушення, позивачем надано квитанцію про оплату плати за проїзд від 30 липня 2020 року, що в свою чергу є доказом визнання позивачем факту порушення (а.с.67).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до позивача правомірно застосовано штраф у сумі 17000,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% на підставі абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд критично ставиться до доводів позивача про проведення габаритно-вагового контролю на обладнанні, яке не відповідає вимогам законодавства, та у неналежно обладнаному для цього місці з огляду на наступне.

Пунктами 3, 4, 6 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

За змістом пунктів 12, 13 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно з приписами підпункту 2 пункту 5 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за №1171/29301, пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням, зокрема, комплектом пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що зважування належного позивачеві транспортного засобу здійснювалося вагами автомобільними тензометричними типу "Лахта-У" СВ-80000А/18, виробник ООО “Метровес”. Згідно з свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М11305219 від 2 серпня 2019 року (чинне до 2 серпня 2020 року), за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2016 та експлуатаційної документації фірми-виробника (а.с. 59).

Тобто, на момент габаритно-вагового контролю транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ваги пройшли повірку, доказів протилежного чи їх несправності позивач не надав.

Також у матеріалах справи наявна роздруківка з вагового комплексу про дані зважування (а.с. 58), копія якої була вручена водію транспортного засобу ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис на роздруківці.

Таким чином, спростовуються доводи відповідача про відсутність квитанції про зважування та даних про зважувальне обладнання.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів, суд дійшов висновку про відсутність порушень при проведенні габаритно-вагового контролю належного позивачеві транспортного засобу, складанні відповідного акта та обґрунтованість застосування до нього адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову ТОВ “Украгро-Полісся” відсутні.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Полісся" (вул.Цвітна, 15, с.Садки, Житомирський район, Житомирська область, 12455, код ЄДРПОУ 39313834) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (майдан С.П.Корольова, 1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін