Рішення № 94096889, 12.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 р. Справа№200/10520/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2020 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, у якому просив стягнути з відповідача частину незаконно утриманої фактичної заробітної плати за жовтень 2020 року у розмірі 33991,87 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач безпідставно та незаконно утримав із заробітної плати позивача за жовтень 2020 року премію, яка раніше була виплачена за серпень 2020 року.

03 грудня 2020 року на електронну пошту суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву (вих. №1144/26), в якому останній посилався на розсуд суду у вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог. Відзив підписаний міським головою ОСОБА_2 . Додатково відповідач пояснив, що оскільки у серпні 2020 року діяли обмеження, встановлені Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у жовтні 2020 року із суми чергової заробітної плати позивача було утримано 42225,95 гривень (з них військовий збір – 633,39 гривень, податок на доходи фізичних осіб – 7600,66 гривень). Накази (розпорядження, тощо) на підставі яких проводилися виплати (відрахування, утримання) премій, надбавок, доплат із заробітної плати позивача відсутні.

16 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

17 листопада 2020 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період серпень-жовтень 2020 року працював у виконавчому комітеті Костянтинівської міської ради на посаді заступника міського голови.

У жовтні 2020 року із суми чергової заробітної плати ОСОБА_1 було утримано 42225,95 гривень (з них військовий збір – 633,39 гривень, податок на доходи фізичних осіб – 7600,66 гривень). Накази (розпорядження, тощо) на підставі яких проводилися виплати (відрахування, утримання) премій, надбавок, доплат із заробітної плати позивача відсутні.

Згідно з інформацією, яка міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30 грудня 2020 року, виконавчий комітет Костянтинівської міської ради є органом місцевого самоврядування.

Зазначені обставини не є спірними та визнаються сторонами.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

За вимогами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України від 7 червня 2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон №2493-III), в редакції Закону України № 805-IX від 16.07.2020, регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону №2493-III).

Згідно зі статтею 21 Закону №2493-III посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу VII Закону №2493-III дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»).

Отже в питанні гарантій щодо обмежень відрахувань із заробітної плати слід керуватися нормами законодавства про працю, оскільки про це йдеться у спеціальному законі.

За приписами статті 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідач підставою для відрахувань із заробітної плати позивача за жовтень 2020 року вказує обмеження, встановлені Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», але зазначає, що ці відрахування проводилися не за наказом (розпорядження) уповноваженого органу.

Обмеження, встановлені Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не є випадком, передбаченим законодавством України, коли допускається відрахування із заробітної плати.

Встановлені судом обставини, дають підставі стверджувати, що у спірних правовідносинах відповідач не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, оскільки рішення суду по справі стосується присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби, слід допустити його негайне виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, який звільнений від сплати судових витрат, останні компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради (місцезнаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260; код ЄДРПОУ 04052790) про стягнення заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 33991 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) гривня 87 копійок.

Рішення у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Повне рішення складено 12 січня 2021 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Циганенко